26. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки

Підприємство — це організаційно відокремлена і економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію (виконує роботу або надає платні послуги).

Підприємство як основний суб'єкт ринкової економіки має самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з назвою фірми, товарний знак. Як самостійна економічна одиниця підприємство, виходячи із своїх інтересів (одержання прибутків) і виробничих можливостей, визначає, як і для кого виробляти. У зв'язку з цим підприємство виконує такі функції:

організаційну (зводиться до забезпечення виробництва товарів і послуг, реалізації їх);

відтворювальну (це інвестування (спрямування) капіталу на розвиток, оновлення, розширення всіх його підрозділів); соціальну (полягає у задоволенні потреб споживачів у певних сферах) .

Види підприємств: 1)За галузями:промислові; сільськогосподарські; «будівельні; транспортні; торговельні; лізингові; банківські. 2)За видом діяльності:виробничі, фінансові, посередницькі, страхові. 3)За формою власності: приватне підприємство; підприємство колективної власності; комунальне підприємство; державне підприємство; підприємство, засноване на змішаній формі власності. 4)За способом утворення (заснування): унітарні підприємства(ств. один засновник); корпоративні підприємства(формують два або більше засновників). 5)За розмірами: малі підприємства; середні підприємства; великі підприємства. Діяльність регулюється: Господарським кодексом України; Цивільним кодексом України; Законом України "Про господарські товариства"; статутом або установчим договором.

Реальним суб'єктом ринкових відносин підприємство незалежно від масштабів діяльності, форм організації, структури власності та сфери діяльності може бути за таких умов: 1. Підприємство є економічно самостійним товаровиробником. Це дає йому змогу на свій розсуд використовувати майно, що йому належить, визначати програму дій, обирати постачальників та споживачів, формувати ціни і розпоряджатися доходами, що залишаються після сплати податків. 2. Стимулом його діяльності є прибуток у процесі кругообороту капіталу. 3. Несе економічну відповідальність за результати господарської діяльності як поточними доходами, так і капіталом.

27. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин

Домогосподарство- особа, або група осіб об’єднаних з метою забезпечення всього необхідного для життя, тобто об’днаних спільним веденням господарства.

Економічні ознаки домогосподарства – спільне господарство, сімейний бюджет, спільні рішення.

Сучасна економічна теорія розглядає домогосподарство , як один із суб’єктів ринкової системи, що виконує виробничі та відтворювальні функції.

Класифікація:

- Домогосподарство відрізняються між собою за рівнем багатства , яким вони володіють.

- Другим чинником є тип і характер населеного пункту , в якому проживає сім’я. Вони можуть жити у власному будинку, у багатоквартирному будинку.

За формами власності та розмірами дому сучасні домогосподарства є таких типів: малі приватні домогосподарства; великі приватні домогосподарства,; об’єднання співвласних багатоквартирних будинків; гуртожитки; домогосподарства у багатоквартирному державному будинку, що функціонує на основі оренди житла у держави.

- Третім чинником , що визначає розміри домогосподарства є кілька осіб, зайнятих у ньому.

Домогосподарство виконує 4 основні функції у національній економіці:

1)постачальника ресурсів.

2)споживача ресурсів,

3)заощадника доходів.

4)інвестора доходів.

Домогосподарство постачає ресурси на ринок , або споживає їх самостійно. В основі функціонування домогосподарства є принцип відповідальності потреб і ресурсів , який характерний для економічної системи загалом. Функціональною основою домогосподарства є бюджет, який відображає обсяг і структуру всіх доходів і видатків сім’ї за певний період часу, формує стиль споживання і життя.