1. Зародження та етапи розвитку політичної економії

Економічна теорія – це система наукових поглядів на господарське життя суспільства, яке дає всебічне уявлення про закономірності його розвитку.

Економіка – ( грец. « ойкономія» - де « ойкос» - дім, господарство, « номос» - закон, правило.)

Економічні погляди , школи зародилися давно ,ще в античному світі екон. думка досягла значного розвитку.

Політична економія походить від слів « політикос»( державний, суспільний устрій) « ойкос» і « номос» , що в сукупності означає наука про закони веденя суспільного господарства.

Термін Політична економія було введено в 1615р. французьким вченим Антуаном Монкретьєном.

У процесі розвитку ПЕ як науки можна виділити декілька етапів:

1) Перша економічна школа « меркантилізм» . Вона панувала в 15 – 18 ст. Предстваники: В. Стафорт, Т. Менн, Скаруфін, Монкретьєн.

Багатсво – золото, джерело – торгівля. Політика меркантилізму була пануючою в країнах Європи. Провідну роль в розробці ідей меркантилізму та реалізації політики відіграли англійські економісти.

2) Друга економічна школа: Класична – 18 – 19 ст.

Вона ділилася на : Французька( фізіократи) – Ф. Кне, Ж. Тюрго .та Англійська( промислова) – Ю. Петті, А. Мітт, Д. Рікардо.

Фізіократи на відмінну від меркантилістів , джерело багатства вбачали не в сфері торгівлі, а у виробництві. Вони обмежували виробництво лише землеробством.

Головні наукові досягнення англійських класиків – це прагнення виявити глибинні закономірності в суспільному житті, постановка в центр теоретичної системи виробництва, будь-якого виробництва, а не лише землеробського, виявлення не трудового характеру прибутків підприємства.

ПЕ – наука, яка вивчає самі основи людського буття, вона зачіпає інтереси усіх верств населення, класів, угрупувань, владних структур.

В сучасних умовах в економічній теорії виділяють такі напрямки:

-неокласичний

-монетаризм

-маржиналізм

-Інституціоналізм

-Марксизм

2. Розвиток економічної думки в Україні

Розвиток економ. думки в Україні починається з древніх часів. Збірник норм давньоруського права «Руська правда» розроблявся протягом ХІ століття, починаючи з Ярослава Мудрого і кінчаючи Володимиром Мономахом. Цей документ дає уявлення про соціально-економічний лад того часу, відносини власності, товарно-грошових відносин, про організацію праці і виробництва. Документ Київської Русі «Повість минулих літ» відображає відомості про джерела доходів держави, податки, фінансово-економ. відносини.

В ХVІІ-ХVІІІ ст. виробничо-господарською діяльністю цікавилися Братства, Києво-Могилянська академія.

Свій внесок у розвиток економ. поглядів зробив Іван Вишенський. Він підкреслював, що всяке багатство створюється працею кріпосних селян і ремісників, виступав проти гноблення трудового люду.

Певний доробок в економ. теорію вніс Б. Хмельницький. Його політика, відображена в гетьманських універсалах, сприяла централізації землі, розвитку ринкових відносин, підприємництва.

У другій пол. ХVІІІ ст. в економ. теорії переважає критика феодально-кріпосницького ладу.

Ще до реформи 1861р. і особливо в пореформений період ХІХ ст. в Україні поширювались і розвивались ідеї класичної політ. економії. Один із фундаторів цієї школи на базі Харків. університету Г.Ф. Степанов у своїх «Записках по політ. економії» визначав її предмет як науку, що пізнає закони економ. життя сус-ва, вивчає багатство, виробництво, розподіл і споживання. Відомі вчені того часу І.Я. Вернадський, Г.М. Цехановський, О.С. Терлецький досліджували капітал, гроші, вартість, зарплату. Народники П.А. Грабовський, М.П. Драгоманов та ін. аналізували розвиток товарного виробництва, обстоювали перехід до нового сус-ва через розумні форми, посилення ролі держави в економіці. На класичній теорії базувались погляди відомих українських економістів кін. ХІХ ст. К.Х. Геттенбергера, Н.І. Зібера, С.А. Подолинського.

Світового визнання набули економ. праці М.І. Туган-Барановського. Його підручник «Основи політ. економії» (1909) був одним із найкращих на той час в Росії і Україні. Цікаві економ. ідеї висловлювали в кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. І. Франко, М. Коцюбинський, М. Левицький.

Після 1917р. економ. теорія в Україні розвивалась в дусі свого часу, іноді суперечливо, але були сильні наукові школи, зокрема, Київська, Харків. Сьогодні вітчизняна політ. економія базується на врахуванні надбань світової економ. науки.

3. Предмет політичної економії та її функції Предметом п. е. є соц.- економічна суть виробництва, тобто ті виробничі відносини, які виникають між людьми в процесі формування сусп. виробництва, розподілу, обміну споживання матеріал. благ у світі обмежених ресурсів. Метод п.е. - це засіб наукового пізнання економ. явищ і процесів, уявлене їх відтворення і розкриття взаємозв"язкуі взаємозалежності, в також виявлення рушійних сил їх розвитку. Узагальнюючи наук. методом, яким корист. політ. економісти,досліджуючи закономірності функціонування соц.-економ. системи або їх окремих елементів є діалектичний метод, який був розроблений Фіхте, Кантом, Гегелем і був використаний Карлом Мрксом в написанні "Капіталу". Він передбачає вивчення явищ і процесів економ. життя, які виникають к процесі розвитку і ведуть до якісних змін. Методи економ. досліджень: -метод аналізу дає можливість глибоко дослідити явище чи процес;

-метод синтезу – об*єднання проаналізованих елементів;

-метод індукції і дедукції – включає спосіб мислення і пізнання відповідно від простого, конкретного до складного, від нижчої форми роз-ку до вищої.

Функції п.е. мета п.е є з"ясування законів р-ку сусп. та виробленння на основі цього рекомендацій для формування економ. політики, яку повинна проводити держава, маючи за мету підвищення ефективності сусп. в-ва. Зміст науки проявл. в її функціях: -пізнавальна (п.е. покликана вивчати та пояснювати процеси і явища економ. життя сусп. і т.д.) -теоретична(політекономія не може обмежуватися про­стою констатацією і описом фактів економічного господарського життя. Вона повинна проникати в саму його суть і розкривати закони, що управляють господарськими процесами, обґрунтовувати механізм їх дії. ) -практична (олягає в тому, щоб допомагати людям зрозуміти наше суспільство: описати, пояснити і спрогнозувати економічний прогрес, наприклад, необхідність переходу до соціально орієнтованої економіки. ) -ідеологічна(формування в людей сучасного економ мислення) -методологічна(застосування при розробці методологічних засобів необхідних для дослідження всіх економ наук)