Розділ vіі. Зв'язок освіти з наукою та практикою

У відповідності з принципом, який вперше висунув відомий реформатор прусських вузів XIX ст. Вільгельм фон Гумбольдт, навчання і наукова робота в університетах взаємопов'язані.

Політика федерального уряду націлена на посилення співробітництва вузів з дослідницькими центрами і промисловими фірмами. Це співробітництво здійснюється у формі спільних досліджень, стажувань працівників фірм у вузах, а студентів та молодих вчених - на фірмах (особливо це характерно для професійних вищих шкіл, технічних університетів), створення при вузах демонстраційних і консультаційних центрів. Ряд німецьких фондів і суспільств (наприклад, Фонд Олександра фон Гумбольдта, Фонд ім. Конрада Аденауера, Фонд ім. Фрідріха Еберта, Товариство Макса Планка, Німецьке науково-дослідне суспільство) надають вітчизняним і зарубіжним студентам і вченим спеціальні стипендії для проведення наукових досліджень і підвищення академічної кваліфікації. Велика увага в Німеччині приділяється міжнародним академічним обмінам студентами та вченими. У завдання Німецької служби академічних обмінів (Deutscher Akademischer Austausch Dienst, DAAD, http://www.daad.de , Представництво DAAD в Україні, http://www.daad.ua ) входять залучення іноземної молодої наукової еліти для навчання й науково-дослідної діяльності в Німеччині, підвищення кваліфікації молодих німецьких учених у дусі відкритості і взаєморозуміння, допомога країнам, що розвиваються і країнам-реформаторам у Центральній і Східній Європі в побудові працездатних структур в області вищої освіти, а також підтримка германістики, німецької мови, літератури та країнознавства в іноземних вищих навчальних закладах.

Тісна співпраця вузівської та невузовской науки дозволяє виключити дублювання досліджень, полегшити обмін новітніми технологіями і розробками, прискорити процес практичного впровадження винаходів, і, в кінцевому рахунку - збільшувати науковий потенціал країни. У 2000 р. витрати на наукові дослідження та розвиток у Німеччині склали 2,48% від ВВП (що вище, ніж у середньому по країнах ОЕСР - 2,24%). Промислові кола інвестують в науку та розвиток в два рази більше, ніж держава (на 2000 р. ці інвестиції склали 66,11% проти 31,44% відповідно). За даними на 1999 р., більше половини (56,25%) загальних витрат на наукові дослідження і розвиток припадало саме на університетську науку. Багато університетів і вищі професійні школи (університети прикладних наук) розробляють свої навчальні та дослідницькі програми відповідно до потреб регіональної економіки. Поєднання науки і практики в ході навчання, тісний зв'язок економічної і освітньої політики перетворюють ВНЗ в «кузні кадрів» для німецьких фірм і промислових підприємств, сприяють регіональній економічній профілізації.

Розділ vіii. Підготовка вчителів.

У Німеччині підготовка майбутніх вчителів у всіх землях проходить 2 фази: перша (6 - 8 семестрів) включає вивчення загальноосвітніх предметів, теоретичних курсів за фахом і педагогічних дисциплін; другий – стажування - для вчителів обов'язкової школи - від 18 місяців до 3 років, гімназії - 2 роки і завершується іспитом, після якого студент призначається на посаду штатного викладача.

Дисципліни поділяються на загальноосвітні і спеціальні. Студенти проходять психологію і педагогіку.

Навчальна практика будується з поступовим посиленням: від спостереження за учнями, складання характеристик, анкетування, відвідування сімей, присутності на уроках вчителів, закінчуючи тим, що студенти дають уроки, як звичайні вчителі.

Специфіка виховної та навчальної роботи вимагає від учителя безперервного вдосконалення своєї кваліфікації, постійного поповнення знань, тому в Німеччині добре розвинена система підвищення кваліфікації та перепідготовки вчителів.