Розділ vі. Фінансування системи вищої освіти

У 2000 р. витрати на освіту Німеччини склали 5,55% від ВВП, або 48 млрд. марок (у середньому близько 13 тис.марок або 5,5 тис. євро на одного студента). Більшу частину фінансових витрат по забезпеченню життєдіяльності вузів беруть на себе землі. Річні бюджети вузів є частиною бюджетів земель, які приймаються відповідними парламентами земель.

У той же час Рада з науки визначає ряд завдань, виконання яких вимагає спільного фінансування з боку федерального центру і земель. До їх числа відносять, насамперед, створення і розширення вузів, вдосконалення їх інфраструктури, підтримку університетських клінік та дослідницьких робіт. До числа спільних завдань на основі Федерального закону про будівництво в сфері вищої освіти (Hochschulbau-förderungsgesetz, HBFG) від 1969 р. відносяться також капіталовкладення в будівництво та реконструкцію вузів.

Фінансова підтримка студентів, що здійснюється в рамках Федерального закону про стимулювання освіти (Bundesausbildingsförderungsgesetz, BaföG), прийнятого в 2001 р., також забезпечується спільно федеральним центром (65%) і землями (35%), і складає щомісячно близько 300 євро (у вигляді грошових дотацій та кредиту, що надаються в рівних долях) за умови надання документа, що засвідчує низький рівень доходів сім'ї учня. Однак багато студентів, причому як німецькі, так і іноземні, мають можливість підробити під час навчання. Існують спеціальні студентські біржі праці, які допомагають у пошуку роботи (Arbeitsvermittlung für Studenten). За статистикою 62% німецьких студентів підробляють, щоб самостійно фінансувати своє подальше навчання.

В умовах зростаючої тенденції до децентралізації управління освітою та зростаючого державного недофінансування сфери вищої освіти, німецькі вузи отримують все більшу автономію у вирішенні фінансових питань і управління власними ресурсами (ще в 1994 р. Постійна конференція міністрів освіти і культури ФРН прийняла «Одинадцять тез фінансової автономії вищих навчальних закладів»). Ця тенденція поступово поширюється і на основні фонди вузів, які поки залишаються переважно власністю земель.

У поєднанні з новими моделями фінансування (виконання бюджетів у вигляді загальної суми, формульне фінансування) у Німеччині сьогодні вводяться нові методи моніторингу та забезпечення фінансової прозорості діяльності ВНЗ.

У деяких землях (Баден-Вюртемберг, Нижньої Саксонії, Гессен, Північної Рейн-Вестфалії) і містах-суб'єктах федерації (Берліні, Бремені, Гамбурзі) існує практика укладання між вузами і регіональними урядами пактів про вищу освіту (рамкових контрактів), які фіксують бюджетні заставні суми на строк 5-10 років, що забезпечують вузам на кілька років можливості безризикового планування своєї діяльності. Контракти (пакти) часто доповнюються цільовими угодами з окремими навчальними закладами, що володіють істотними ресурсами, в яких фіксуються основні умови подальшого розвитку вузів.

З урахуванням зростаючих витрат на освіту і введенням нових форм фінансування ВНЗ, в даний час в Німеччині ведуться суспільні дебати, щодо введення платного навчання у державних вузах (вартість навчання в малочисленних недержавних вузах складає близько 6 тис. DM в семестр (близько 3 тис. євро) ). Однак, поки що не створена система ефективної компенсаційної підтримки учнів, можна припустити, що німецьке освіта найближчим часом залишиться одним з найбільш доступних у Європі та світі.