5. Поняття, види та сторони соціально-партнерських угод

Основними сторонами соціального партнерства в сучасному суспільстві виступають: держава, наймані працівники в особі профспілок, роботодавці або власники .

Існує чотири групи суб’єктів соціального партнерства:

• первинні носії прав та інтересів (наймані працівники, роботодавці, держава);

• представницькі організації та їх органи (об’єднання роботодавців, об’єднання найманих працівників, органи влади і управління);

• органи соціального діалогу (Національна тристороння соціально-економічна рада та територіальні тристоронні соціально-економічні ради; на локальному рівні – двостороння робоча комісія);

• органи, які усувають наслідки можливих конфліктів, попереджають загострення соціально-трудових відносин (примирювальні, посередницькі структури, незалежні експерти, арбітри та інші інформаційні, консультативні формування) .

Відповідно до Указу Президента України Про Національну тристоронню соціально економічну раду призначено сторонами соціального діалогу національного рівня співголів національної ради, а саме:

• від сторони органів виконавчої влади - ТІГІПКА Сергія Леонідовича - Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України;

• від профспілкової сторони - ХАРУ Василя Георгійовича - керівника Спільного представницького органу профспілок на національному рівні;

• від сторони роботодавців - ФІРТАША Дмитра Васильовича - голову Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні.

Вищим керівним органом НР є засідання, яке проводиться не рідше, ніж раз на три місяці. Засідання є правомочним, якщо в ньому беруть участь не менше ніж дві третини складу кожної із сторін. Рішення приймається більшістю голосів.

У період між засіданнями керівним органом є Президія, завдання якої передбачені ЗУ «Про соціальний діалог в Україні».

В складі Ради діє Секретаріат Національної ради – для організаційного, інформаційного, методичного та матеріально-технічного забезпечення Ради.

Згідно з Законом України "Про колективні договори і угоди" розрізняють такі колективні угоди:

• генеральна угода, що укладається на державному (всеукраїнському) рівні;

• галузеві угоди, що укладаються на галузевому рівні;

• регіональні угоди, що укладаються на регіональному (адміністративно-територіальному) рівні.