#34. Поняття, ознаки та основні функції господарського договору.

Господарським вважається договір, який укладається між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами – юридичними особами ( Цікало)

Самохвалова - - - ЦП договір, в якому обидві, або хоча б одна із сторін є ЮО або ФО суб’єктом господарювання, і за яким передаються товари, виконуються роботи, надаються послуги, з метою здійснення підпр діяльності, або інших цілей не повяз з особистим споживанням.

Щербина - - - майнова угода господарюючого суб’єкта з контрагентом, яка встановлює/змінює/припиняє зобов’язання сторін у сфері госп і комерційної діяльності при виробництві і реалізації продукції, виконанні робіт, наданні послуг.

Більшість науковців погоджуються з тим, що ГД є різновидом ЦПД і не має самостійного хар-ру.

Однак ГД має певні особливості які за сферою поширення можна поділити на дві групи: загальні і спеціальні.

Загальними є такі особливості (ознаки), які характерні для всіх господарських договорів. До загальних особливостей (ознак) господарського договору належать дві:

1) специфічний суб’єктний склад (сторонами господарського договору є суб’єкти господарювання або негосподарюючі суб’єкти – юридичні особи);

2) спеціальна мета (господарський договір укладається для здійснення підприємницької, або іншої діяльності, не пов’язаної із задоволенням особистих, сімейних, домашніх або інших подібних потреб).

Спеціальними вважаються такі особливості (ознаки) господарського договору, які не мають загального характеру. До них, зокрема, можна віднести:

1) особливості щодо укладення господарських договорів;

2) … форми господарських договорів;

3) … змісту господарських договорів;

4) …виконання господарських договорів;

5) … забезпечення виконання господарських договорів;

6) … зміни та припинення господарських договорів;

7) … санкцій за порушення господарських договорів.

Функції:

(за проф. Шишкою)

- ініціативна

- програмно-координаційна

-інформаційна

- гарантійна

- охоронна

#35. Порядок укладення, зміни та розірвання господарських договорів.

Укладення ГД – це зустрічні договірно-процедурні дії двох або більше субєктів господарювання, щодо вироблення умов договору, які відповідають їх реальним намірам та економічним інтересам, а також юридичне оформлення договору (надання цим умовам певної форми) як правового акта.

Актами господарського законодавства України передбачено два порядки укладення господарського договору:

1. загальний, або його ще називають неконкурентний (традиційний);

2. спеціальний, або конкурентний.

Загальний порядок укладення господарського договору регламентується у ст. 181 Господарського кодексу України і здійснюється з урахуванням загальних правил про укладення цивільно-правових договорів, тобто, за допомогою двох стадій – оферти та акцепту.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог ч.1 ст. 181 Господарського кодексу і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона – виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Загальний порядок укладення господарського договору характеризується двома особливостями, порівняно з іншими цивільно-правовими договорами.

Перша особливість полягає у строках подання відповіді на пропозицію щодо укладення договору та врегулювання розбіжностей при його укладенні. На вчинення усіх дій, які мають юридичне значення в процесі укладення господарського договору, законом встановлено єдиний 20-денний строк. Іншими словами, обмін пропозиціями та відповідями на них у процесі укладення господарського договору завжди має відбуватися у двадцятиденний строк.

Друга особливість пов’язана із можливістю укладення господарського договору за рішенням суду з ініціативи хоча б однієї із сторін майбутнього договору. За загальним правилом, переддоговірний спір може бути переданий на розгляд суду за взаємною згодою майбутніх сторін договору. Однак, при укладенні господарського договору встановлено випадки, коли переддоговірний спір може бути переданий на розгляд суду з ініціативи однієї сторони. Таких випадків є три:

1) якщо договір заснований на державному замовленні;

2) виконавець за договором в установленому порядку визнаний таким, що займає монопольне становище на певному ринку товарів (робіт, послуг);

3) якщо можливість укладення договору за рішенням суду прямо передбачена законом.

Прикладами законодавчих випадків укладення господарського договору за рішенням суду з ініціативи однієї із сторін можуть бути положення Господарського кодексу України про публічний (ч. 6 ст. 179) та попередній договори (ч.3 ст. 182).У разі укладення господарського договору за рішенням суду він вважається укладеним у день набрання відповідним рішенням суду законної сили, якщо останнім не визначено інше (ч.2 ст. 187 ГК).

Спеціальний (конкурентний) порядок укладення господарського договору виділено окремо за двома критеріями.

По-перше, встановлення договірних відносин відбувається в умовах конкуренції, причому конкуренція може існувати як між тими суб’єктами, що пропонують до продажу який-небудь товар – ним може бути не лише річ (роботи, послуги), а й певні права (як-от предмет ф’ючерсних та опціонних контрактів), так і між суб’єктами, які бажають придбати цей товар (виконати роботи, надати послуги) на певних умовах.

По-друге, правова регламентація порядку укладення договорів здійснюється через спеціальні нормативні акти, які регулюють не окремі види господарсько-договірних зобов’язань, а організацію та проведення біржової торгівлі, аукціонів, конкурсів¹ тощо.

Спеціальний (конкурентний) порядок укладення господарського договору представлений кількома конкурентними способами його укладення:

1. біржові торги;

2. аукціон;

3. конкурс;

4. тендер.

Біржові торги – це такий спосіб укладення господарського договору, за яким право власності на товар, допущений до обігу на біржі, передається членові біржі, з яким у ході торгів буде досягнута згода щодо укладення біржової угоди, що реєструється на біржі.

Аукціон – це такий спосіб укладення господарського договору, за яким право власності на товар передається покупцю, який у ході торгів запропонує найвищу ціну.

Конкурс – це такий спосіб укладення господарського договору, за яким право на придбання товару (виконання роботи, надання послуги) передається покупцю (замовникові), який у ході торгів запропонує найкращі умови подальшої експлуатації об’єкта (застосування виконаної роботи, наданої послуги), а за рівних умов – найвищу ціну.

Тендер – це такий спосіб укладення господарського договору, за яким право на поставку товару (виконання роботи, надання послуги) передається продавцю (виконавцю), який у ході торгів запропонує найнижчу ціну та інші кращі умови виконання договору.

Тендер, як один із конкурентних способів укладення господарського договору, у свою чергу, відбувається за допомогою процедур закупівлі, передбачених у ст. 13 Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” від 22 лютого 2000 року.(ВТРАТИВ ЧИННІСТЬ)

Закупівля може здійснюватися шляхом таких процедур:

1) відкритих торгів із зменшенням ціни;

2) торгів з обмеженою участю;

4) двоступеневих торгів;

5) запиту цінових пропозицій (котирувань).

Під час проведення відкритих торгів із зменшенням ціни тендерні пропозиції мають право надавати всі заінтересовані учасники, інформацію про яких включено до каталогу, запрошені замовником шляхом публікації оголошення.

Під час проведення торгів з обмеженою участю тендерні пропозиції мають право надавати лише ті учасники, інформацію про яких включено до каталогу, які запрошені замовником взяти участь у процедурі закупівлі.

Відмінність між редукціоном та процедурою двоступеневих торгів полягає у тих випадках, в яких вони можуть проводитися. Зокрема, процедура двоступеневих торгів застосовується у таких випадках:

1) замовник не може скласти конкретний перелік товарів (робіт) або визначити вид послуг, а також якщо для прийняття оптимального рішення про закупівлю необхідно провести попередні переговори з учасниками;

2) предметом закупівлі є здійснення наукових досліджень, експериментів або розроблень, надання консультаційних та інших спеціальних послуг.

Під час проведення процедури запиту цінових пропозицій (котирувань) цінові пропозиції мають право надавати всі заінтересовані учасники, інформацію про яких включено до каталогу, запрошені замовником шляхом публікації оголошення щодо запиту цінових пропозицій (котирувань), та учасники, інформацію про яких включено до каталогу, запрошені замовником шляхом надсилання запиту щодо цінових пропозицій (котирувань).

Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в письмовій формі. Письмова форма господарського договору може бути дотримана за допомогою кількох способів:

1. шляхом викладення його у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками;

2. шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо (наприклад, обміну повідомленнями за допомогою електронних засобів зв’язку із використанням аналога власноручного підпису);

3. шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень (наприклад, видачі письмового документа, який би підтверджував прийняття товару, поставка якого не була передбачена попередніми домовленостями сторін).

Законом можуть бути встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладення господарського договору. Такі вимоги, зокрема, можуть стосуватися нотаріального посвідчення та державної реєстрації господарських договорів.

Відповідно до ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом та іншими актами законодавства щодо окремих видів договорів. Таким чином, усі господарські договори у випадках, встановлених Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства, підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Господарським кодексом України не встановлено правового наслідку недотримання письмової форми господарського договору у виді його нікчемності. Це означає, що господарські договори можуть також укладатися усно. У таких випадках, сторони господарського договору, який не був укладений письмово, несуть ризик застосування до їх відносин правового наслідку, встановленого в абз.2 ч.1 ст. 218 Цивільного кодексу України. Відповідно до цього положення у разі виникнення спору щодо факту укладення такого договору рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Положення ч.8 ст. 181 Господарського кодексу України дають підстави вважати, що у сфері господарювання допускається укладення договорів за допомогою конклюдентних дій. Так, якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання господарського договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідні правові наслідки визначені у ч.2 ст. 218 Цивільного кодексу України, згідно з якою, якщо одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Укладений господарський договір в подальшому може бути змінений або припинений.

При зміні господарського договору зобов’язання сторін продовжують діяти у зміненому виді з моменту досягнення згоди між ними про зміну договору, якщо інше не передбачено угодою сторін, або не випливає з характеру зміни договору. При зміні господарського договору зобов’язання сторін не припиняється.

Порядок зміни господарського договору визначений у ст. 188 Господарського кодексу України.

Зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено він вважається зміненим з дня вступу в законну силу даного рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

На відміну від зміни господарського договору, у разі його припинення, разом із договором припиняються і зобов’язання сторін за договором.

Підстави припинення господарського договору перелічені у ст. 202 Господарського кодексу України. До них, зокрема, належать:

1) належне виконання договору;

2) зарахування зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов’язання;

3) поєднання управненої та зобов’язаної сторін в одній особі;

4) згода сторін;

5) неможливість виконання;

6) розірвання договору за рішенням суду;

7) інші випадки, передбачені законом.

До відносин щодо припинення господарського договору застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом (ч.3 ст. 202 ГК).

Господарський договір, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.

У разі якщо зобов'язана сторона належним чином виконала одне з двох або кількох зобов'язань, щодо яких вона мала право вибору (альтернативне зобов'язання), господарський договір припиняється виконанням.

Господарський договір припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Господарський договір може бути припинено зарахуванням страхового зобов'язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов'язання.

Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати позовну давність і вона спливла, а також в інших випадках, передбачених законом.

Господарський договір може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обов'язковому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов'язання.

Припинення господарського договору за згодою сторін здійснюється в порядку, встановленому для зміни договору (ст. 188 ГК).

Господарський договір припиняється у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі. Зобов'язання виникає знову, якщо це поєднання припиняється.

Господарський договір припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

У разі неможливості виконання господарського договору повністю або частково зобов'язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов'язану сторону від відповідальності за невиконання договору відповідно до вимог закону.

Господарський договір припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням.

У ч.2 ст. 202 Господарського кодексу України однією із підстав припинення господарського договору названо визнання недійсним господарського зобов’язання за рішенням суду. Однак, з цієї підстави господарський договір не може бути припинений, оскільки внаслідок визнання його недійсним господарський договір вважається таким, що взагалі не був вчинений (не існував). Те ж явище, яке не виникало, не може бути припинено.

Разом з тим, Господарським кодексом України встановлені особливості підстав та правових наслідків визнання недійсним господарського договору.

Особливості підстав визнання недійсним господарського договору. Господарський договір може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині з однієї із таких підстав:

1) не відповідає вимогам закону;

2) вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського договору, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами договору порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що:

- виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків;

- допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов;

- вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Виконання господарського договору, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як такий, що вважається недійсним з моменту його виникнення.

У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання припиняється на майбутнє.

Особливості правових наслідків визнання недійсним господарського договору. Правові наслідки визнання недійсним господарського договору залежать від підстави визнання його недійсним і поділяються на два види:

1) загальний правовий наслідок (який настає у більшості випадків визнання недійсним господарського договору – двостороння реституція);

2) спеціальні правові наслідки (які настають у разі визнання недійсним господарського договору, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства – стягнення одержаного за договором в доход держави, одностороння реституція).

Загальним правовим наслідком визнання недійсним господарського договору є двостороння реституція. У разі визнання недійсним господарського договору кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за договором, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності договору не передбачені законом.

Якщо господарський договір визнано недійсним як такий, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання договору обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за договром, а у разі виконання договору однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.