55. Системи життєзабезпечення сховищ.

Системи життєзабезпечення сховищ повинні забезпечувати безупинне перебування в них розрахункової кількості людей, що укриваються протягом двох діб (за винятком укриттів, розташованих у зонах можливих сильних руйнувань навколо АЕС).

Повітропостачання сховищ, як правило, повинно здійснюватися по двох режимах: чистої вентиляції (1-й режим) і фільтровентиляції (2-й режим).

У сховищах, розташованих у місцях можливої небезпечної загазованості повітря продуктами горіння, у зонах можливого небезпечного хімічного зараження, можливих сильних руйнувань навколо АЕС і можливого катастрофічного затоплення, необхідно передбачати режим повної або часткової ізоляції з регенерацією внутрішнього повітря (3-й режим).

56. Критерії стійкості огд до впливу радіоактивного зараження.

Висновки щодо оцінки стійкості ОГ роблять на підставі виз­начення комплексного впливу ударної хвилі, світлового ви­промінювання і вторинних факторів ураження, а також радіоак­тивного зараження на його території. Для цього оцінюють ступінь ушкодження кожного елемента при заданих (чи розрахованих) над­лишкових тисках у фронті ударної хвилі з урахуванням впливу світлового випромінювання і вторинних факторів. Виявляють найбільш слабкі місця і по них оцінюють рівень стійкості елементів об'єкта для надлишкових тисків, при яких:

а) виробництво не зупиняється;

б) потрібна зупинка виробництва для виконання поточного ремонту (випадок одержання об'єктом слабких руйнувань);

в) потрібна зупинка виробництва для виконання капітально­го ремонту (випадок одержання об'єктом середніх руйнувань).

Критичним вважається надлишковий тиск, що витримується в заданих умовах найбільш вражаючим елементом об'єкта, який раніше за інших втрачає здатність опиратися і виходить з ладу, викликаючи часткову або повну зупинку виробництва. Для встановлених рівнів руйнування елементів об'єкта оціню­ють ймовірні матеріальні втрати виробництва за всіма основними фондами: стан будинків і споруд та можливість їх використання; стійкість систем електропостачання, подачі газу, пари тощо; мож­ливі втрати верстатного, технологічного і лабораторного устатку­вання тощо.

Важливим критерієм стійкості роботи об'єкта в умовах ра­діоактивного зараження є максимальна припустима доза оп­ромінення, яка не призводить до втрати працездатності людей і за­хворювання їх променевою хворобою.

Оцінка стійкості роботи об'єкта в цілому здійснюється за:

- рівнем стійкості його елементів;

- забезпеченістю виробничого персоналу захистом від вражаючих факторів;

- можливістю матеріально-технічного забезпечення вироб­ництва при тимчасовому порушенні постачань;

- готовністю об'єкта до виконання відбудовних робіт;

- забезпеченістю надійного керування об'єкта.

При цьому ступінь забезпеченості робітників та службовців за­хистом від вражаючих факторів оцінюється відсотком укриття більшості працюючої зміни у сховищах, наявністю 3І3, а також готовністю об'єкта до розміщення і захисту відпочиваючих змін у позаміській зоні. Мож­ливість матеріально-технічного забезпечення виробництва оцінюєть­ся часом (у днях), протягом якого об'єкт може пропрацювати в умо­вах автономності. Готовність ПГ до виконання відбудовних робіт оцінюється (для випадків одержання слабких і середніх руйнувань) наявністю варіантів плану відновлення об'єкта і практичною забезпе­ченістю відбудовних робіт матеріалами і робочою силою. А забезпе­ченість надійного управління діяльністю об'єкта оцінюється на­явністю, якістю і готовністю пунктів управління та засобів зв'язку, а також розробкою порядку заміщення керівного складу при втратах.

.