
- •Розділ 1. Порівняння західних та східних систем оздоровлення.
- •Розділ 2. Західні системи оздоровлення
- •2.1 Система м. М. Амосова «Режим обмежень та навантажень».
- •2.2 Система психокорекції за методикою г. М. Ситіна.
- •2.3 Система корекції зору за методом у. Г. Бейтса і м. Д. Корбетта.
- •2.4 Калланетика Каллан Пінкней.
- •2.5 Оздоровча система фітнес та її різновиди.
- •2.6 Система к. Купера «Нова аеробіка».
- •2.7 Система аерофітнес.
- •2.8 Шейпінг.
- •2.9 Дихальна гімнастика о. М. Стрельникової та метод вольової нормалізації дихання або вольової ліквідації глибокого дихання к. П. Бутейко.
- •Список використаних джерел
2.6 Система к. Купера «Нова аеробіка».
Американський лікар Кеннет Купер розробив систему оздоровчих вправ для масового користування, яку він назвав аеробікою. Протягом декількох років аеробіка завоювала велику популярність в багатьох країнах.
Суть аеробіки Купера полягає в тренуванні серцево-судинної системи за допомогою ходьби, бігу, плавання, велосипеда і веслування. У системі Купера передбачені досить чіткі обмеження навантаження для різних віків, а також введені об'єктивні критерії для визначення міри фізичного стану тих, що тренуються.
За основу при визначенні фізичного стану узятий такий найважливіший показник, як здатність людини засвоювати певну кількість кисню — показник, що характеризує, по суті, стан серця і судин людини. Ґрунтуючись на цьому показнику, Купер після тривалих лабораторних дослідженні розробив «п'ять мір підготовленості» для чоловіків чотирьох вікових груп. З'ясувалося, скажімо, що стан здоров'я 40-річного чоловіка, споживаючого в хвилину менше 25 мілілітрів кисню в перерахунку на один кілограм своєї ваги, слід розцінювати як дуже погане. Це означає, що його серцево-судинна система не в змозі забезпечити органи і тканини такою кількістю кисню, яка необхідна для нормальної життєдіяльності.
Дані співвідносяться із здатністю людини пробігати певну дистанцію в одиницю часу. За таку одиницю Купер прийняв 12 хвилин, оскільки саме цей часовий показник є достатнім для того, щоб продемонструвати можливості кожної здорової людини у вправах на витривалість. Людина, яка проходіт цей тест, повинна протягом 12 хвилин здолати (пробігти або пройті — це залежить від його фізичного стану) як можна велику дистанцію. Якщо 40-річний чоловік здолав за 12 хвилин менше 1300 метрів, то це означає, що він споживає кисню менше 25 мілілітрів на один кілограм ваги свого тіла в одну хвилину (ці дані підтверджені в лабораторних випробуваннях). Міру підготовленості такої людини (а значить, і стан його здоров'я) можна розцінити як дуже погану.
Купер попереджає, що людям з ослабленим здоров'ям, а також тим, хто давно не тренувався, не слід проводити 12-хвилинний тест, оскільки він пов'язаний з великою напругою сил і тому небезпечний для непідготовленої людини. На думку Купера, всякий чоловік старше 30 років, що вирішив серйозно зайнятися своїм здоров'ям, повинен в перебіг принаймні шести тижнів проводити регулярні тренування в ходьбі, а потім і в бігу, щоб підготувати свій організм до такого серйозного випробування як 12-хвилинний тест.
Програма аеробіки передбачає нарахування балів за регулярне виконання вправ на витривалість. Купер вважає, що чоловік практично здоровий і знаходиться в хорошій формі, якщо набирає не менше 30 балів в тиждень.
Щоб набрати таку кількість балів, 40-річний чоловік повинен щодня (п'ять раз на тиждень) проходіть близько 5 кілометрів за 42-43 хвилини, або пробігати 1,6 кілометра за 9 хвилин.
Важливо лише, щоб заняття проводилися регулярно (не рідше 4—5 раз на тиждень) і щоб той, що тренується виконував лише посильне навантаження.