22

Український медичний ліцей

Національного Медичного Університету імені О. О. Богомольця

Кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб №1

Завідувач кафедри:

професор Нетяженко В.З.

Реферат на тему:

«Західні оздоровчі системи»

Підготувала:

учениця 11-В класу

І групи

Дубовик Віолетта Юріївна

Викладач:

Дідківська Людмила Андріївна

Київ – 2013

Зміст

Розділ 1. Порівняння західних та східних систем оздоровлення.………….	3
Розділ 2. Західні системи оздоровлення.............................................................	4
2.1 Система М. М. Амосова «Режим обмежень та навантажень»……………..	4
2.2 Система психокорекції за методикою Г. М. Ситіна………………………...	7
2.3 Система корекції зору за методом У. Г. Бейтса і М. Д. Корбетта…………	8
2.4 Калланетика Каллан Пінкней………………………………………………...	10
2.5 Оздоровча система фітнес та її різновиди…………………………………...	11
2.6 Система К Купера «Нова аеробіка»………………………………………….	14
2.7 Система аерофітнес……………………………………………………………	16
2.8 Шейпінг………………………………………………………………………..	17
2.9 Дихальна гімнастика О. М. Стрельникової та метод вольової нормалізації дихання або вольвої ліквідації глибокого дихання К. П. Бутейко…………………………………………………………………………….	19
Список використаних джерел……………………………………………………	22

Розділ 1. Порівняння західних та східних систем оздоровлення.

В історії розвитку знань про здоров'я та методи його покращення простежується два напрямки, які суттєво відрізняються як за теоретичною основою, так і за методологією. Один з них характерний для західної, другий - для східної цивілізації.

Західну цивілізацію найбільш притягувала можливість досягнення безпосередньо корисного результату у вигляді стимуляції рухових якостей сили, швидкості, спритності, витривалості, характерний матеріалістичний підхід до тіла людини. Робиться акцент на фізичне тіло й органи, а не на їх тонкі функції і взаємозв’язок з навколишнім середовищем. Така спрямованість оздоровлення забезпечила прикладне використання засобів фізичної культури. Ефективність фізичних вправ та оцінка різних методів тренування перевірялись на змаганнях, які стали привабливим видовищем. Фізична культура як частина загальнолюдської культури покладається на західну і східну, які, в свою чергу, мають різні світоглядні позиції.

На відміну від західних, східні народи переслідували іншу мету поліпшити загальний стан організму, привести його до гармонії з оточенням. Вправи, які використовувались при цьому, були направлені на створення певних психологічних станів за допомогою психорегуляції (самонавіювання, зосередження з відчуження від навколишнього оточення, медіація, релаксація тощо). Для східних оздоровчих систем головними є ідеалістичні концепції про життєву енергію, духовне збагачення людини.

Для західної медицини характерна вузька спеціалізація, а традиційні східні оздоровчі системи є холістичними, тобто організм людини сприймається як нероздільне ціле, невід’ємна частина Всесвіту , яка функціонує за його законами.

Проте, всі оздоровчі системи доповнюють одна одну, адже мають схожі цілі та слідують одним етичним принципам, тому сьогодні лікарі починають поєднувати принципи західної та східної медицини.

Розділ 2. Західні системи оздоровлення

2.1 Система м. М. Амосова «Режим обмежень та навантажень».

Академік Микола Амосов – це ім’я відоме всім і кожному не тільки в Україні, але й широкому загалу хірургів-кардіологів усього світу. Понад 60 років у медицині, тисячі врятованих життів – про це відомо, але мало хто знає, що в боротьбі за власне здоров’я і повноцінне, активне життя він створив нові методики, цілу систему зміцнення здоров'я.

В 1947-1952 роках працював у Брянську, в обласній лікарні, де вперше відчув проблеми зі здоров’ям – заболіла спина, почалася аритмія, додалися болі в шлунку. Незважаючи на це, працював багато - складні операції, термінові виклики, поїздки, консультації. Дисертації – кандидатська, докторська. До сорока років молодий професор Амосов мав вже серйозний „букет” хвороб. Рентгенівський знімок виявив значні ушкодження, хребет і плечові суглоби виявились у критичному стані, тому прогноз професора-ортопеда Єлецького був невтішний – пропадеш, будеш мучитися все життя і буде гіршати.

Треба було щось робити, або ж іти второваною стежкою хвороб з подальшою інвалідизацією, або добути закладені мудрою природою резервні потужності основних функцій організму. Микола Михайлович перечитав багато літератури зі спортивної медицини. Спочатку склав для себе тренувальний комплекс для „неповноцінного” хребта, випробовуючи різні вправи і їх кількість, кинув їздити на авто, почав ходити пішки, знизив масу тіла до 56 кілограмів при зрості 168 см. Оцінював стан своєї тренованості за таблицею спортивного лікаря Купера, контролюючи пульс, кров’яний тиск (у спокої та після навантаження).

Гімнастика на перший погляд нескладна, всього десять вправ, але повторювалась кожна вправа по 100 разів в максимально швидкому темпі, на виконання яких йшло 25 хвилин. Результати з’явились тільки після доведення кількості рухів до тисячі – спершу зникли перебої в серці, а потім перестала боліти спина. З придбанням собаки додались вранішні пробіжки по 20 хвилин і виконання частини комплексу вправ перенеслось у сквер. І так щодня протягом понад 40 років.

Фізичні вправи спрямовані на два головні напрями: перший і найважливіший – підвищення резервів серцево-судинної і дихальної систем; другий – підтримати на певному рівні функцію м’язів і суглобів. Академік зазначав: хребет, суглоби досить швидко піддалися процесу омолодження, що відразу благотворно позначилось на загальному стані всього організму.

В результаті – феноменальна працездатність, активна творча діяльність продовжені більш ніж на три десятиліття. Це не тільки радість від повноцінного життя, але й можливість у 70 років очолити Інститут серцевої хірургії

Дотримувався сам і завжди радив: найважливіше правило під час тренувань – поступове нарощування сили й тривалості навантажень, виходячи з перевірки вихідної тренованості. Не поспішати якнайшвидше стати здоровими, якщо роками мало рухались, що призвело до детренованості та ожиріння. Якщо ви до цього часу не померли від своїх хвороб та від огрядного черевця, то зачекайте, доки відновиться спортивна форма: поступовість і тільки поступовість. Фізичне навантаження позначається на всіх органах і системах, причому тренувальний ефект проявляється по-різному. Практично здоровим людям, нарощуючи навантаження, орієнтуватися треба на зміну функцій серця.

Так на власному досвіді, контролюючи основні показники функцій організму, Амосов довів, що для здоров’я необхідні систематичні належні навантаження, які зміцнюють м’язи, зберігають рухливість суглобів, поліпшують статуру, збільшують хвилинний викид крові, дихальний об’єм легень, стимулюють обмін речовин, збільшують опірність організму простудним захворюванням, благотворно діють на органи травлення, заспокоюють нервову систему.

За системою Амосова для здоров’я потрібні чотири умови: фізичні навантаження, обмеження в харчуванні, загартування, час і уміння відпочивати.

Шкода від переїдання не забариться – надмірна вага. Зупинити цей процес може лише сильне конкуруюче почуття – наприклад, кохання чи переконання, що повніти – неестетично й шкідливо. Система харчування Амосова передбачала щоранку 300-500 г різних свіжих овочів, два яйця або дві картоплини, кава з молоком; обід нерегулярний (залежно від роботи) – перша, друга страви без хліба, без жирів, не більше 50 г м’яса на день, кефір або сік; вечеря – чай з медом, сир, фрукти. І суворий контроль ваги – 56-57 кілограмів. Але в своїх рекомендаціях радив не рахувати калорії і грами. Різний спосіб життя, різний обмін. Єдине, чим треба керуватися – це вага. Існує й вікова залежність: старим і малим необхідні суворість у дієті, для молодих, енергійних і сильних допустима поблажливість. Він знайшов свій компроміс: щоб складка на животі була менша сантиметра і щоб голод не заважав жити.

Однією зі складових здоров’я є сон. Працювати треба стільки, щоб був сон, як правило, без ліків. Амосов радив – не економте на сні. Потреба у відпочинку індивідуальна, але в середньому вісім годин сну необхідні. Найшкідливіша звичка навчитися спати якомога менше марно не минає. Якщо людині вдається без снодійного чудово спати, з її нервами все гаразд. Але якщо безсонні ночі йдуть чередою, коли загрожує зрив – це серйозне застереження до зміни режиму життя. Обмежити навантаження, емоції, більше часу на відпочинок.

Микола Михайлович охоче ділився своїм досвідом, написавши свої знамениті книги про здоров’я, залишив багато однодумців і послідовників. Він переконував, що активний у фізичному плані і помірний в харчуванні та нервово-емоційному напруженні спосіб життя – гарантує здоров’я.

Людина розумна, але лінива. Вона не призначалась природою для ситого й легкого життя. За задоволення розкішно й смачно поїсти та відпочити вона має платити хворобами. Походження багатьох хвороб має однакові джерела – це переїдання, неправильне харчування, фізична нетренованість, психічне перенапруження, відсутність загартування

Як гасло, як заповіт нащадкам, як рятівник від недуг залишилась настанова академіка М.М.Амосова: «Щоб бути здоровим, потрібні власні зусилля, постійні і значні, що зростають у міру старості та загострення хвороб».