Трансфертні ціни для зарубіжних торгових філіалів

Дана проблема складніша, оскільки вимагає врахування податкових законів, валютних курсів, місцевих правил, митних тарифів, а також ступеня участі фірми в діяльності філіалу.

Намагання підприємства – максимізація сумарного прибутку. На цінові рішення, що приймаються підприємством, впливатиме політика національних та зарубіжних податкових та митних органів. Особливо суттєвим це стає у випадку, коли рівень податків в країнах різниться. Тоді питання в якій країні продавати стає актуальнішим.

	Спосіб максимізації сумарного прибутку	Відповідні дії державних органів
		Національні податкові органи	Зарубіжні податкові органи	Зарубіжні митні органи
Варіант 1	Низька трансфертна ціна	Протидіють заниженню цін	Високі доходи, що обкладаються податком	Протидіють заниженню цін
Варіант 2	Висока трансфертна ціна	Високі доходи, що обкладаються податком	Протидіють завищенню цін	Збільшується база для розрахунку мита

В зв'язку з цим потрібно відповісти на три наступні питання.

• Як співвідносяться податки на прибуток в обох країнах?

• Які правила вивозу прибутків?

• Яка небезпека інфляції?

На додаток до цих питань потрібно врахувати позиції податкових і митних служб.

У загальному випадку фірма зацікавлена застосовувати низькі трансфертні ціни в країнах, де податки нижчі, ніж на внутрішньому ринку, і навпаки. Проте такий підхід може зустріти опір з боку податкових служб на внутрішньому ринку, що не схвалюють скорочення податкової бази у власній країні.

З іншого боку, митна служба в країні експорту може відмовитися прийняти низькі трансфертні ціни як базу для розрахунку митних зборів, які будуть не тільки невигідні самі по собі, але і понизять якість захисту місцевих виробників.

Важлива також і ступінь участі фірми в діяльності торгового філіалу. Якщо йдеться про спільне підприємство або ліцензії, то експортер вважатиме за краще продавати за високою трансфертною ціною, щоб не ділитися прибутком з партнером. Якщо ж фірма повністю володіє філіалом, вона швидше за все встановить низькі ціни.

8.2.Експортні витрати

Експортні витрати складають значну частину ціни, що встановлюється на зарубіжному ринку. Тому важливо зіставляти ціни, прийнятні на зарубіжному ринку, з міжнародними трансфертними цінами, враховуючи при цьому експортні витрати.

Експортні витрати, включаючи, зокрема, витрати на перевезення товару наземним, морським та/або повітряним транспортом, завантаження/ розвантаження, митні, портові, тощо збори, страхування перевезення і експортно-імпортні мита, можуть істотно збільшити ціну товару, що експортується, і тим самим знизити його конкурентоспроможність. Тому потрібно вміти точно оцінювати ці витрати і чітко уявляти, хто саме - продавець або покупець - їх несе.

Базисні умови постачання договорів куплі продажу систематизовані Міжнародною Торговельною Палатою і називаються ІНКОТЕРМС. Ці умови поділяються на 4 категорії: E, F, Cта D. Згідно з умовами категорії E, покупець одержує готовий до відправлення товар на складі продавця. Умови F – обов’язок продавця доставити товар до транспортних засобів, зазначених покупцем. До категорії C входять умови,за якими продавець укладає договір перевезення, однак не несе ризику втрати або ушкодження товару. А до умов категорії D відносяться ті, згідно яким продавець несе всі ризики і витрати, пов’язані з доставкою товару. Деякі з типових умов такі:

• «Франко-завод» (Ex Works, EXW). Продавець передає товар в розпорядження покупця на своїй території, і покупець несе всі подальші ризики і витрати.

• «Вільно уздовж борту судна» (Free Alongside Ship, FAS). Продавець доставляє товари на пристань і несе всі витрати до моменту вантаження.

• «Вільно на борту» (Free on Board, FOB). Відповідальність продавця закінчується, коли товари потрапляють на борт (судна, літака, вантажівки).

• «Ціна, страхування, фрахт» (Cost, Insurance and Freight, CIF). Продавець оплачує транспортні витрати і страхує товари до порту призначення.

• «Перевезення і страхування оплачене до...» (Carriage and Insurance Paid To, CIP). Продавець оплачує фрахт за перевезення товару та забезпечує транспортне страхування до зазначеного місця признаяення.

• «Поставлено, включаючи оплату мита» (Delivery Duty Paid, DDP). Продавець несе всі ризики і витрати по доставці товару до вказаного місця в країні імпортера, включаючи митні збори.

Для продавця переважними є умови FОВ, тоді як покупець віддав перевагу б умовам CIF. Додаткові відомості про ці умови можна знайти, наприклад, в ІНКОТЕРМС 2000.

Один із зручних підходів до оцінки впливу експортних витрат - виходити з ціни, встановленої прямим конкурентом на експортному ринку. З неї потрібно відняти експортні і збутові витрати, щоб перевірити, чи є пропонована експортна трансфертна ціна достатньо низкою.

Припустимо, що ціна ринку країни-імпортера рівна 700€, а експортні і збутові витрати мають наступну структуру:

Статті витрат	Грошові одиниці
1. Ціна в країні-імпортері	700
2. Торгова націнка (від ціни): 40%	280
Витрати роздрібного торговця	420
3. Оптова знижка (від собівартості): 11%	42
Витрати оптовика	378
4. Націнка імпортера (від собівартості): 5%	18
Витрати імпортера	360
5. ПДВ 10% на ціну DDP	33
Ціна DDP	327
6. Митний збір 9% на ціну CIF	27
Ціна CIF	300
7. Страховка і транспорт	40
Ціна товару FОВ	260

Потрібно порівняти ціну 260 з ціною внутрішнього ринку і пропонованою трансфертною ціною. Якщо ціна на внутрішньому ринку вище 260, здійсненювати експорт стає важче. Слід розглянути наступні варіанти:

• Відмовитися від експорту в зв'язку з низькою конкурентоспроможністю.

• Знизити трансфертну ціну майже до мінімальної ціни.

• Вибрати короткий непрямий канал збуту, звернувшись прямо до роздрібних торговців, в обхід оптовика. При цьому потрібно переконатися, що підвищення витрат у такому разі не відбудеться.

• Розробити для експорту більш простій і дешевий товар.

• За допомогою прямих інвестицій вийти на зарубіжний ринок і тим самим уникнути експортних витрат.

Відзначимо, що ціна на зарубіжному ринку не повинна бути нижчою, ніж на внутрішньому, інакше конкуренти в країні-імпортері можуть звинуватити фірму в демпінгу.