3. Загальна характеристика задач проектування

Процес проектування систем зв’язку складається з кількох стадій:

Передпроектна - провадиться аналіз вихідних даних для проектування, визначається призначення проектованої системи, основні режими її функціонування, визначаються показники ефективності функціонування й основні обмеження;

Загальний структурний синтез системи;

Розробка програмного забезпечення (ПЗ) - застосовують технології розробки ПЗ, спрямовані на зниження складності задач, реалізацію програм на базі стандартизованих модулів;

Розробка інформаційного забезпечення – до інформаційного забезпечення належать: масиви даних, засоби їх опису, зберігання й видачі, які повинні створювати найкращі умови для обробки інформації, забезпечувати доступ до даних, підвищувати надійність та правильність отримуваної інформації;

Інформаційне моделювання, уточнення і обґрунтування основних проектних рішень за результатами імітаційного моделювання – використовується для дослідження та аналізу функціонування системи, оцінки ефективності її роботи.

За своїм характером задача системного проектування є оптимізаційною і полягає у виборі такого набору значень параметрів та алгоритмів, за яких забезпечується максимальна корисність системи. Така постановка задачі повністю відповідає оптимізації складних систем, до яких належать і системи зв’язку.

4. Вимоги до математичних моделей

Результатом формалізації досліджуваної системи зв’язку є математична модель (ММ). До ММ ставлять вимоги універсальності, точності, адекватності та економічності.

Ступінь універсальності ММ характеризує повноту відображення в моделі властивостей реального об’єкта.

Точність ММ оцінюється ступенем збігу значень параметрів реального об’єкта і значень тих самих параметрів, розрахованих за допомогою ММ. Нехай відображені в ММ властивості оцінюються вектором вихідних параметрів

.

Тоді, позначивши дійсне і розраховане за допомогою ММ значення j-го вихідного параметра через та , відповідно, визначають відносну похибку розрахунку параметрів y_j:

.

Адекватність ММ – здатність відображати задані властивості об’єкта з похибкою, не вищою за задану. Похибка ця залежить від значень зовнішніх та внутрішніх параметрів. Адекватність має місце лише в обмеженій області зміни зовнішніх параметрів – області адекватності ММ.

Економічність ММ характеризується витратами обчислювальних ресурсів (витратами машинного часу і пам’яті) на її реалізацію. Чим менше значення витрат, тим економічніша модель. Витрати ці залежать від властивостей моделі і від особливостей застосованої ЕОМ. Часто використовують інші величини, наприклад, середню кількість операцій, що виконуються при одному звертанні до моделі; розмірність системи рівнянь; число використовуваних в моделі внутрішніх параметрів.

Вимоги високої точності, ступені універсальності, широкої області адекватності, з одного боку, і високої економічності з іншого, суперечливі. Компромісне вирішення цих вимог залежить від особливостей розв’язуваних задач, ієрархічного рівня й аспекту проектування.