4. Рівні сапр.

Технічне забезпечення САПР має ієрархічну структуру. Як рівні виділяють такі комплекси апаратури:

Центральний обчислювальний комплекс (ЦОК). Призначений для розв’язання складних задач проектування. Це ЕОМ середньої чи високої продуктивності зі штатним набором периферійних пристроїв. Можливе розширення цього набору деякими засобами обробки графічної інформації. Для підвищення продуктивності можуть використовуватись багатопроцесорні чи багатомашинні комплекси. Реалізуються режими мультипрограмний та розподілу часу.

Автоматизовані робочі місця (АРМ). Призначені для розв’язання порівняно нескладних задач та організації ефективного спілкування користувача САПР з комплексом технічних засобів. Включають міні- ЕОМ і (чи) мікро-ЕОМ, графічні й символьні дисплеї, координатознімачі та інші з відповідним базовим і прикладним ПЗ.

Комплекс периферійного програмно-керованого обладнання. Призначений для отримання конструкторсько – технологічної документації й управляючих програм на машинних носіях для виконавчих технологічних автоматів.

За допомогою цього комплексу розв’язуються задачі редагування, архівного супроводу документації та ін.

Сюди входять програмно-кероване обладнання, міні- чи мікро – ЕОМ із зовнішньою пам’яттю великого обсягу. Такі комплекси наз. технологічними.

Існуючі САПР поділяються на одно-, дво- і три рівневі. В однорівневій САПР на основі ЦОК, виконуються процедури з великим обсягом обчислень при порівняно малих обсягах початкових і результуючих даних.

В однорівневій на основі АРМ виконуються процедури, в яких обсяг обчислень і документації, що випускається, відносно невеликі.

В однорівневій на основі ТК – зміст проектної документації визначається в результаті неавтоматизованого проектування, а оформлення документації – автоматизоване, причому обсяг її може бути великим.

У дворівневих САПР можливі сполучення: ЦОК-АРМ, ЦОК-ТК, АРМ-ТК.

У найбільшій мірі можливості автоматизованого проектування складних об’єктів реалізуються в трирівневих САПР, які включають ЦОК, ряд АРМ і ТК.

Тема 7 Автоматизація проектування систем зв’язку

1. Принципи системного підходу

Основним методом вивчення систем є системний аналіз.

Системний аналіз – це всебічне систематизоване вивчення складного об’єкта в цілому, разом з усією сукупністю його зовнішніх і внутрішніх зв’язків. Воно проводиться для з’ясування можливостей покращення функціонування цього об’єкта.

Системний підхід визначає метод, загальний науковий підхід, яким слід керуватись при вивченні систем. Основними принципами такого підходу є:

Принцип цілеобумовленості. Виходить з положення про первинність цілі. Згідно нього будь-яка економічна чи технічна система створюється для досягнення конкретної мети. Стосовно галузі зв’язку, вона має дві мети: задоволення потреб споживачів у послугах зв’язку і забезпечення потрібної якості послуг зв’язку.

Принцип відносності. Виходить з того, що будь-яка система є частиною більш загальної системи. Жодна система не може розглядатись ізольовано, так як є елементом іншої системи. Що стосується галузі зв’язку, то вона є самостійною системою і, разом з тим, підсистемою народного господарства.

Принцип керованості. Кожна складна система має ієрархічну структуру органів управління, пов’язаних з керованими об’єктами прямими та зворотними зв’язками.

Принцип зв’язності. Згідно нього, система зв’язана не лише з підсистемами та елементами, що входять до її складу, але і з зовнішнім середовищем, яке впливає на систему, а вона, в свою чергу, впливає на зовнішнє середовище.

Принцип модельованості. Вивчення складних систем можливе завдяки складанню моделей. Одним з основних методів моделювання складних систем є математичний, який формально відображає основні властивості системи, характерні закономірності її функціонування.