Розрахункова робота

З ДИСЦИПЛІНИ: «ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ»

НА ТЕМУ: « ОЦІНКА ХІМІЧНОЇ ОБСТАНОВКИ І ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ ПІСЛЯ АВАРІЇ НА ОБ’ЄКТІ З ВИЛИВОМ (ВИКИДОМ) СДОР»

ВСТУП

У світі використовується у промисловості, сільському господарстві і для побутових цілей близько 6 млн. токсичних речовин, 60 тис. із яких виробляється у великих кількостях, в тому числі більше 500 речовин, які відносяться до групи сильно діючих отруйних речовин (СДОР) — найбільш токсичних для людей.

Сильнодіючими отруйними речовинами називають такі речовини, або сполуки, які при певній кількості, що перебільшує гранично допустимі величини концентрації, проявляють шкідливу дію на людей, тварин і рослин і викликають у них ураження різного ступеня важкості.

У господарстві України функціонує більше 1500 хімічно небезпечних об'єктів, в зоні розміщення яких проживає близько 22 млн. осіб. На кожному ХНО знаходиться в середньому 3-15-ти добовий запас СДОР, що може зберігатися в місткостях під великим тиском (до 100 атм.), в ізотермічних сховищах, або в закритих ємностях під атмосферним тиском і температурі навколишнього середовища.

Хімічна обстановкою називається обстановка, яка  складається  на  території адміністративного  району,  населеного  пункту  чи  об’єкту   народного господарства внаслідок викиду (виливу) СДОР, або  застосування  ворогом хімічної зброї, яка  істотно  впливає  на  боєздатність  формувань  ЦО, роботу підприємств, життєдіяльність населення і потребує вжиття заходів захисту. Методика оцінки хімічної обстановки опрацьована штабом ЦО України.

Є два способи оцінки хімічної обстановки:

- за формулами – математичні розрахунки;

- за таблицями складеними відповідно до основних видів СДОР.

Під оцінкою хімічної обстановки розуміють:

- визначення масштабів і характеру хімічного  зараження  приземних шарів атмосфери і місцевості;

- аналіз їх впливу на життєдіяльність населення, роботу об’єктів і дію формувань ЦО;

- висновки і заходи  по  зниженню  (запобіганню)  можливих  втрат, найбільш цілеспрямовані дії в даній ситуації.

Завдання, які вирішуються при оцінці хімічної обстановки:

-  визначення  розмірів  району   аварії  (умови  виходу  СДОР   у навколишнє середовище, площу зараження, глибину  і  ширину  зони  зараження);

- визначення числа потерпілих людей;

- визначення стійкості СДОР в навколишньому середовищі;

- визначення допустимого часу перебування людей в засобах захисту;

- визначення часу підходу зараженого повітря і часу уражаючої  дії СДОР;

-  визначення   зараженості   систем   водопостачання,   продуктів харчування та ін.

Для  прогнозування  масштабів  зараження  після  аварії  беруть  конкретні дані, реальні метеоумови.

 Оскільки за мирного часу режим хімічного захисту № 1 не застосовується, а викиди (розлиття) СДОР на хімічно небезпечних підприємствах не мають нервово-паралітичної дії, для захисту робітників і службовців застосовується режим захисту № 2 (надіти протигази і продовжувати працювати).

Роботи з ліквідації аварії на хімічно небезпечних об’єктах виконують в основному аварійно-технічні групи підприємств. При цьому перекриваються ушкоджені комунікації, СДОР із пошкоджених ємкостей по можливості перекачують у неушкоджені, а ділянки розлиття обваловують. Для зменшення глибини поширення зараженого повітря формування, що беруть учать у знезаражуванні, ставлять відсічні вертикальні водяні завіси, які розсіюють хмару парів СДОР на шляху їх поширення. Водяні завіси ставлять на кількох рубежах перпендикулярно осі поширення хмари зараженого повітря. Перший рубіж визначають у зоні зі смертельними концентраціями СДОР.

При цьому також відбувається часткова нейтралізація СДОР. Дегазація (знезаражування) СДОР в місцях аварії провадиться розчинами речовин, які вступають з ними в хімічну реакцію з утворенням нетоксичних продуктів.

Основний принцип знезаражування СДОР полягає в тому, що речовини кислого характеру дегазуються речовинами, що мають лужну реакцію (гашене вапно, розчин соди, їдкого натру), і навпаки.

Такі речовини, як хлор, аміак, знезаражуються великою кількістю води (1:10). Роботи провадяться з повітряного боку з використанням поливальних і пожежних машин, засобів захисту органів дихання та шкіри.

Після закінчення робіт провадиться спеціальна обробка техніки і санітарна обробка людей, що брали участь у знезаражуванні СДОР. Дегазація одягу, засобів індивідуального захисту здійснюється на станціях знезаражування одягу.

За аварії з викидом СДОР, наслідки якої виходять за межі підприємства, черговий диспетчер негайно сповіщає чергові зміни аварійних служб (газо рятівної, протипожежної, медичної), штаб ЦО міста (району), а також керівників підприємств, установ і організацій відповідно із заздалегідь розробленою схемою оповіщення, текстом звернення, який передається  після сигналу «Увага Всім» із включенням об’єктових електричних сирен.

Для захисту робітників і службовців на хімічно небезпечному об’єкті використовуються промислові протигази або респіратори спеціального призначення типу РПГ-67, РУ-60, а також захисні споруди, які обладнані ІІІ режимом вентиляції. Люди, які знаходяться в житловому секторі, в будинках, повинні зачинити вікна  й кватирки, вимкнути опалювальні прилади, загасити вогонь у печах, надіти протигази а підручні засоби захисту шкіри й швидко вийти із зони хімічного зараження.

Напрямок виходу населення, як правило, указують представники органів ЦО або міліції. У будь-якому разі виходити треба перпендикулярно до напрямку руху зараженого повітря, бажано на підвищену й добре провітрювану ділянку місцевості.

За відсутності протигазів під час виходу із зони зараження необхідно періодично затримувати на кілька секунд дихання, для захисту органів дихання використовувати тканини, змочені водою, та ватні частини одягу. Завдяки цьому значно знижується кількість повітря, що потрапляє до легенів, а відповідно зменшується ступінь ураження.

Після виходу із зони зараження люди, які отримали незначне ураження (кашель, нудота), повинні вернутись до медичних установ для отримання необхідної допомоги.

Про усунення небезпеки ураження населення сповіщають органи ЦО. У всякому разі вхід у житлові й виробничі будинки дозволяється тільки після контрольної перевірки вміст СДОР у повітрі приміщень. Дозвіл на вхід у приміщення дає безпосередній керівник робіт з ліквідації наслідків аварії з викидом СДОР.