13.2. Кут між площинами, відстань від точки до площини

Розглянемо дві площини  і , які задано відповідно рівняннями

,

.

Рис. 2.21

Двогранний кут  між площинами  і  дорівнюватиме куту між векторами і , перпендикулярними до цих площин (рис. 2.21), тому

. (2.28)

Якщо площини взаємно перпендикулярні, то і, розкривши скалярний добуток у формулі (2.28), дістанемо умову перпендикулярності двох площин:

. (2.29)

Якщо площини  і  паралельні між собою, то їхні вектори і — колінеарні, а отже, відповідні координати пропорційні, і ми маємо умову паралельності двох площин

. (2.30)

За аналогією з формулою знаходження відстані від точки до прямої на площині можна записати формулу знаходження відстані від точки до площини . Вона набирає вигляду

.

Лекція 14. Пряма у просторі. Пряма у просторі. Кут між двома прямими. Кут між прямою і площиною

14.3. Рівняння прямої у просторі

Пряму у просторі можна задати як лінію перетину двох площин у прямокутній системі координат:

(2.31)

Зрозуміло, що ці площини мають бути непаралельними, тобто їхні нормальні вектори , — не колінеарні. Система (2.31) називається загальним рівнянням прямої. Дістанемо ще деякі форми рівняння прямої.

Канонічне рівняння прямої. Нехай у системі координат Охуz задано пряму l і ненульовий вектор , колінеарний цій прямій. Точка належить прямій, а напрямний вектор . Тоді довільна точка М (х, у, z) лежатиме на прямій тоді і тільки тоді, коли вектори і колінеарні:

. (2.32)

Рівняння (2.32) називається канонічним рівнянням прямої у просторі.

Параметричне рівняння.

У рівнянні прямої (2.32) позначимо через t кожне з рівних відношень. Тоді

.

Звідси дістаємо:

Параметричне рівняння прямої в просторі.

Рівняння прямої, що проходить через дві задані точки.

Нехай дві точки і належать прямій у просторі. Тоді вектор можна розглядати як напрямний вектор прямої. Замінюючи ним вектор у рівнянні (2.32), дістанемо шукане рівняння прямої у просторі

.

Маючи кілька рівнянь однієї й тієї ж прямої, поміркуємо, як дістати зв’язок між ними. Розглянемо, як із загального рівняння (2.31) вивести канонічне рівняння (2.32). Для цього потрібно знайти точку, яка лежить на прямій, тобто розв’язати систему (2.31), і напрямний вектор прямої. Пригадуючи геометричний зміст коефіцієнтів у рівнянні площини, записуємо вектор — перпендикулярний до першої площини, а — непер­пендикулярний до другої.

Рис. 2.22

Напрямний вектор прямої перпендикуляр­ний до обох цих векторів (рис. 2.22). Таким чином, . Використовуючи запис век- торного добутку через визначник, дістаємо:

(2.33)

Для знаходження кута між двома прямими

і

візьмемо до уваги, що вектори і колінеарні відповідним прямим і скористаємося формулою:

.

З останньої формули випливає умова перпендикулярності двох прямих

,

а умову паралельності двох прямих дістанемо як умову колінеарності напрямних векторів і :

.

Рис. 2.23

Розглянемо ще задачу знаходження відстані від точки до прямої .

Шукану відстань можна розглянути як довжину висоти паралелограма, побудованого на векторах і (рис. 2.23). Із підрозд. 2.1.3 відомо, що площа паралело- грама дорівнює модулю векторного добутку векторів, на яких побудовано цей паралелограм. Доходимо висновку, що шукану висоту, а отже, і відстань від точки до прямої можна знайти за формулою:

(2.34)