Тема 4. Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис
Тема 4.1. Рахунки бухгалтерського обліку Лекція 4 (2 год.)
Мета заняття: розкрити законодавчу та нормативно–правову базу для висвітлення інформації про рахунки бухгалтерського обліку, навчити студентів вирізняти з усієї кількості рахунків пасивні, активні тощо. Формувати у студентів стійкі знання основ рахунків бухгалтерського обліку, визначити роль цих знань практично на підприємстві та для професії фінансиста зокрема.
ПЛАН
Рахунки бухгалтерського обліку, їх призначення і будова
Активні, пасивні та активно-пасивні рахунки, їх сутність і будова
Взаємозв’язок рахунків з балансом
Подвійний запис, його суть і значення
Рекомендована література: 15,16,18,22,26,28,32,35,36,42,48,55,59,63.
Рахунки бухгалтерського обліку, їх призначення і будова
Щодня на підприємствах відбувається безліч фактів господарського життя, які чинять відповідний вплив на майно підприємства, джерела його утворення. Якщо ці факти оформлено документально, а також вони мають вартісну оцінку, змінюють стан або структуру майна чи джерел його утворення, то вони підлягають фіксації у бухгалтерському обліку.
Бухгалтерський баланс не пристосований для поточного відображення господарських операцій, оскільки після кожної операції довелося б складати новий баланс (4 типи змін на балансі). У темі 3 господарські операції записувалися шляхом відображення змін відповідних статей балансу. Подібний спосіб відображення операцій вимагає закреслювання «старих» і вписування «нових» даних. Але цей спосіб є неефективним при реєстрації значної кількості операцій, характерної для більшості підприємств. Тому для цього застосовують рахунки бухгалтерського обліку – спосіб групування господарських операцій за економічно однорідними ознаками з метою систематичного контролю за наявністю та зміною засобів і їх джерел у процесі господарської діяльності. Крім того, баланс як моментний показник складають на перше число місяця і він не містить узагальненої інформації про рух кожної групи засобів і їх джерел. Відомо, що бухгалтерський баланс дає оцінку активів тільки у грошовому вимірнику, а облік, наприклад, матеріальних цінностей потребує ще й натуральних вимірників. Тому поточний облік стану і змін засобів та їхніх джерел, самих господарських процесів у діяльності підприємства забезпечується за допомогою системи рахунків.
Рахунки – це один з елементів методу бухгалтерського обліку, спосіб групування і поточного відображення за певними ознаками наявності та руху засобів підприємства і їхніх джерел та господарських процесів.
Завданням рахунку є охоплення окремих змін, які полягають у збільшенні або зменшенні складових частин майна, джерел його утворення і встановлення їх кінцевого стану, на який вплинули вказані зміни, та групування необхідних для прийняття рішень показників за певними об'єктами.
Рахунки відкриваються на кожен вид активу, капіталу та зобов'язань, а також доходів, витрат, прибутків і збитків.
Будь-які зміни майна та джерел його утворення, зумовлені господарськими операціями, повинні бути відокремлені та інтерпретовані окремо для кожної частини майна та джерел його утворення. Звідси, для отримання даних про характер і рівень змін майна (його джерел утворення) повинен бути для кожної їх складової відкритий окремий рахунок.
Так, для обліку основних засобів відкривається рахунок «Основні засоби», для обліку товарів — «Товари», для обліку процесу виробництва — «Виробництво» тощо. Кожен бухгалтерський рахунок має свій номер (код) та назву, передбачені Планом рахунків.
Отже, рахунок є засобом групування (узагальнення) активів, пасивів, господарських процесів і контролю за їх станом і рухом у процесі господарської діяльності підприємств.
Коли бухгалтер на підприємстві виносить за межі початкового балансу залишки з кожної статті активу та пасиву, то це означає, що він відкриває рахунки бухгалтерського обліку.
Також, відкриваючи рахунок, бухгалтер присвоює йому назву, проставляє шифр (код) згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку та здійснює у ньому записи. Перший запис полягає у перенесенні з балансу числової характеристики стану відповідної статті балансу до рахунку. Відкриття рахунку – це бухгалтерські дії щодо вибору з балансу показників, які характеризують об'єкт спостереження на початок звітного періоду, і перенесення їх на бухгалтерські рахунки. Рахунки відкриваються за окремими видами активів і пасивів об'єктів господарювання: грошові кошти в касі, грошові кошти на рахунку в банку, основні засоби, товари, матеріали, статутний капітал, прибуток, дебіторська та кредиторська заборгованість тощо.
Мінімальну кількість рахунків, яку потрібно відкрити, бухгалтер визначає кількістю балансових статей в активі та пасиві. Але слід пам'ятати, що для відображення всіх господарських операцій недостатньо рахунків, передбачених для статей балансу, а деякі статті балансу містять у собі дані декількох рахунків, адже балансовий рахунок і стаття балансу - поняття не ідентичні. Так, деяким рахункам у балансі відповідають дві статті, а інші рахунки об'єднуються однією статтею.
Рахунок є двостороннім за своєю будовою. Кожна сторона рахунку відображає зміни майна або джерел його утворення, причому ці зміни можуть бути з різними знаками (збільшення або зменшення).
Кожен рахунок має назву, яка повинна відповідати об'єкту, який на ньому обліковується, і кодове позначення. Це дає можливість бухгалтеру відобразити всі можливі зміни, викликані господарськими операціями в окремих статтях балансу, не перевантажуючи себе кожен раз складанням нового балансу. Для складання кінцевого балансу досить перенести до нього залишки рахунків на певну дату.
Для зручності бухгалтери поділяють поле кожного рахунку на дві частини: на одній фіксується збільшення, на другій – зменшення. Мовою бухгалтерського обліку ліва сторона бухгалтерських рахунків називається дебет від латинського слова «debet», що означає «винен» або «мати», «одержати», а права сторона рахунків – кредит від латинського слова «credit», що означає «вірити», «довіряти». Назву рахунка пишуть посередині таблиці. Таку форму застосовують і розуміють однаково бухгалтерами усього світу.
На рахунку може бути на початок періоду залишок (наявність) господарських засобів чи їх джерел. Цей залишок називають початковим сальдо.
Для навчальних цілей рахунок розглядається у простій формі, у вигляді літери «Т». Рахунок такої форми має ліву (дебет) і праву (кредит) частини, які розділені вертикальною лінією.
Схематично рахунок має таку форму (рис. 4.1).
Рахунок
(назва рахунка)
Дебет Кредит
Рис. 4.1 Схема Т-рахунку бухгалтерського обліку
Поділ рахунків на дві сторони має різну економічну природу залежно від того, чи є рахунки майновими ( також називають матеріальними, або предметними рахунками – тобто рахунками економічних відносин), чи особовими (або персональними – рахунки юридичних відносин, прав і зобов'язань).
Майнові рахунки поділяють на дві сторони, тому що кожна цінність може бути: 1) отримана і 2) передана; а особові – на тій підставі, що взаємні відносини з особою можуть бути двоякого роду: 1) особа повинна сплатити та 2) особа має отримати.
Звідси – назва сторін майнового рахунку: ліва - оприбуткування – отримання цінності, права - витрачання - передача цінності; особового: ліва - повинен - сплатити, права - мати - отримати.
Зробити записи в лівій частині рахунку означає дебетувати рахунок, а в правій - кредитувати його.
Отже, кожен рахунок незалежно від його зовнішньої форми має наступні складові:
назву рахунку, яка стосується сутності охоплених ним об'єктів або господарських процесів з відповідним шифром для практичних цілей;
дві сторони, позначені символами «дебет» і «кредит» для реєстрації окремих збільшень і зменшень об'єкта, для якого відкрито рахунок.
На рахунках бухгалтерського обліку шляхом узагальнення та порівняння даних, які відображаються на них, створюються нові дані. Вони необхідні, по-перше, для оперативного управління підприємством - без даних про те, скільки засобів споживається кожного дня, місяця і кварталу, та скільки їх надходить, та за рахунок яких джерел, не можна ефективно господарювати; по-друге, для того, щоб мати можливість оперативно розраховувати скільки підприємству необхідно мати засобів; по-третє – для складання бізнес-плану та здійснення контролю за процесом його виконання.