Тема 3 «Облік доходів »

1. Поняття бюджетних асигнувань. Основні принципи.

2. Фінансування через органи Держказначейства. Облік грошових коштів, доходів загального фонду.

3. Облік доходів спеціального фонду.

1.Поняття бюджетних асигнувань. Основні принципи.

Основним джерелом засобів бюджетних установ є фінансування з бюджету, виділення бюджетних асигнувань.

Бюджетне асигнування – повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.

Установи фінансуються, з одного бюджету, залежно від підлеглості, територіального розміщення, народногосподарського призначення.

Розміри фінансування визначаються на рік з розбиттям по кварталах відповідно до розпису доходів і витрат відповідного бюджету.

Фінансування бюджетних установ здійснюється по наступних принципах:

Перший і основний принцип - бюджетне фінансування є кошторисним і має плановий характер. Кошти виділяються установі у міру виконання планових об'ємів робіт з урахуванням раніше відпущених засобів. У разі невиконання установами плану за основними показниками діяльності об'єм засобів зменшується. Не допускаються витрати, не передбачені кошторисом і перевищення витрат по кошторису.

Другим принципом бюджетного фінансування є обґрунтованість кошторису витрат по видах і напрямах бюджетних асигнувань, а також економічна доцільність і раціональність використання виділених засобів.

Здійснення цього принципу забезпечується шляхом бюджетного нормування, розробки обґрунтованих норм витрат і їх строгого дотримання.

У третіх, особливістю кошторисного фінансування є принцип цільового призначення бюджетних асигнувань. Цільове призначення витрат забезпечується за допомогою єдиної бюджетної класифікації.

У четвертих – фінансування є безповоротним.

В період становлення ринкової економіки організувалися багато комерційних банків, змінилися функції Нацбанку України в частині виконання держбюджету, в результаті облік і контроль за витратами бюджетних коштів значно погіршав. Розпилювання бюджетних коштів по багатьом поточним рахункам, відсутність оперативної інформації не давали можливості ефективно маневрувати і без того обмеженими засобами. Це створило передумови для організації в Україні органів Держказначейства.

Починаючи з 1997 р., фінансування бюджетних установ здійснюється по двох методах:

• через органи Держказначейства;

• за відомчим принципом.

Для здійснення програм і заходів, які здійснюються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.

Розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення витрат бюджету.

За об'ємом наданих прав розпорядники діляться на головних розпорядників і розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

- по Державному бюджету - органи, уповноважені Верховною Радою України, Президентом, Кабінетом Міністрів забезпечити їх діяльність в особі керівників, а також міністерства, центральні органи виконавчої влади, Конституційний суд, Верховний суд, установи і організації, визначені Конституцією;

- по бюджетних призначеннях Автономної Республіки Крим бюджетні установи, що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Кабміну, також міністерства і інші органи влади в особі їх керівників;

- по бюджетних призначеннях, передбачених іншими місцевими бюджетами - керівники місцевих держадміністрацій, виконавських органів Рад і їх секретаріатів, керівники головних управлінь, відділів і інших підрозділів.

Головний розпорядник бюджетних коштів:

1. розробляє план своєї діяльності;

2. розробляє на основі плану проект кошторису і бюджетні запити;

3. отримує бюджетні призначення і доводить їх до розпорядників нижчого рівня;

4. затверджує кошториси розпорядників нижчого рівня;

5. здійснює внутрішній контроль за повнотою надходження і витрачання;

6. отримує звіти про використання засобів від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головним розпорядникам засобів дано право розподіляти бюджетні кошти між нижчестоящими розпорядниками бюджетних коштів, а також витрачати їх на централізовані та інші заходи і на зміст апарату управління.

Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня бувають: розпорядниками другого ступеня, розпорядники третин ступеня

Розпорядниками засобів другого ступеня є керівники, які отримують кошти на витрати установи і розподіляють суму коштів, визначену головним розпорядникам засобів для передачі безпосереднього використання;

Розпорядники засобів третин ступеня є керівники, які отримують кошти тільки для безпосереднього використання.

Вищестоящі розпорядники засобів здійснюють постійний контроль за правильністю використання підвідомчими установами бюджетних коштів, отримують від них звітність про проведені витрати.

Нижчестоящі розпорядниками бюджетних коштів несуть відповідальність за використання бюджетних коштів перед вищестоящими розпорядниками бюджетних коштів.