6. Моніторинг щільності твердої фази

Щільність твердої фази ґрунту – це відношення ваги твердої фази ґрунту в сухому стані до ваги рівного об’єму води при температурі 4 ^оС:

Щільність твердої фази ґрунту є ознакою, за якою можна робити висновок про мінералогічний склад ґрунту і вміст органічних речовин. Щільність твердої фази ґрунту використовується для обчислення пористості.

Щільність твердої фази ґрунту залежить від:

1. Мінералогічного складу ґрунту. Відомо, наприклад, що питома вага окремих найбільш поширених мінералів коливається в таких межах: кварц 2,65-2,66, слюди 2,71-3,1, польові шпати 2,54-2,74, глини 2,0-2,65, лимоніт 3,5-3,95 г/см³. Залежно від вмісту мінералів щільність горизонтів грунту коливається від 2,4 до 2,8 г/см³.

2. Вмісту органічних речовин у ґрунті. Чим більше ґрунт містить органічних речовин, тим менше щільність твердої фази ґрунту і навпаки. Щільність гумусу становить 1,2-1,4 г/см³.

3. Глибини ґрунтового профілю. З глибиною генетичних горизонтів збільшується щільність твердої фази грунту.

Визначають щільність твердої фази грунту пікнометричним методом, який базується на зважуванні ґрунту воді, при цьому враховується об'єм води, що був витиснутий наважкою грунту.

Шпаруватість ґрунту - сумарний об'єм всіх пор і проміжків, які зайняті водою і повітрям.

Визначаємо загальну шпаруватість:

Визначаємо шпаруватість аерації:

Рк- капілярна шпаруватість = КВ

Ра (А)= 54,5%-33,5%=21%

Ра (АВ) = 51,0%-30,0%=21%

Ра (Ві) = 50,99%-27%=23,99%

Висновки: Загальна шпаруватість є нижчою оптимальної та з глибиною погіршується. Шпаруватість аераціє – оптимальна.

7. Моніторинг водних запасів ґрунту

Водно-фізичними властивостями грунту називають сукупність властивостей, які визначають поведінку грунтової води в його товщі. Найбільш важливими водними властивостями є: водоутримуюча здатність грунту, його вологоємність, водопідйомна здатність, потенціал грунтової води, водопроникність.

Водоутримуюча здатність – це здатність грунту утримувати воду, яка міститься в ньому, від стікання під дією сили тяжіння; кількісною характеристикою водоутримуючої здатності є вологоємність.

Вологоємність грунту – здатність поглинати й утримувати певну кількість води.

Залежно від сил, що утримують воду в грунті, виділяють наступні види вологоємності: максимальну адсорбційну(МАВ), максимальну молекулярну (ММВ), капілярну (KB), найменшу (НВ), повну (ПВ).

1. Визначаємо загальний вміст вологи:

W_заг= ПЛВ(%) * dc(г/см³) * h(см), м³/га; мм.

W_заг(А)= 19% * 1,11г/см³ * 31см=653,79м³/га = 65,4мм;

W_заг(АВ)= 17% * 1,22г/см³ * 44см=912,56м³/га = 91,2мм;

W_заг(Ві)= 15% * 1,24г/см³ * 20см=372м³/га = 37,2мм.

2. Визначаємо вміст доступної вологи:

W_д= (ПЛВ(%) – ВВ(%)) * dc(г/см³) * h(см), м³/га; мм. ВВ=2ГВ

W_д(А)= (19% – 2*5,7%) * 1,11г/см³ * 31см=261,516 м³/га= 26,2 мм;

W_д(АВ)= (17% – 2*5,0%) * 1,22г/см³ * 44см =375,76 м³/га= 37,6 мм;

W_д(Ві)= (15% – 2*4,4%) * 1,24г/см³ * 20см =153,76 м³/га= 15,4 мм.

3. Визначаємо дефіцит вологи:

Д= (НВ-ПЛВ) * dc(г/см³) * h(см), м³/га; мм.

Д(А) = (28,5%-19%) * 1,11г/см³ * 31см=326,895 м³/га= 32,7 мм;

Д(АВ) = (25%-17%) * 1,22г/см³ * 44см =429,44 м³/га= 43,0 мм;

Д(Ві) = (22%-15%) * 1,24г/см³ * 20см =173,6 м³/га= 17,4 мм.

Висновок: Інтервал доступної рослинам вологи обмежується двома величинами - повною вологоємністю і вологістю стійкого в'янення. Оптимальною для більшості сільськогосподарських рослин є вологість ґрунту - 60% ПВ або 80% НВ. Вміст доступної вологи по всім горизонтам менший ніж дефіцит вологи. Це означає, що грунт має несприятливий водний режим.