6. Проаналізуйте причини і зміст Лютневої революції 1917р. В Росії та її вплив на політичну ситуацію в Україні

Кінець лютого 1917 р. став для російського царизму фатальним. Стихійна хвиля народного невдоволення, швидко набираючи силу, переросла в революцію. Протягом надзвичайно короткого часу (з 23 лютого до 2 березня) самодержавство впало, Микола II відрікся від влади і фактично в країні встановився республіканський лад. Така блискавичність перемоги над царизмом пояснюється насамперед кризовим станом в імперії, гостротою політичних, соціально-економічних та національних проблем, зростаючою активністю політичних сил, падінням авторитету та слабкістю реально існуючої влади. Могутнім каталізатором подій стала Перша світова війна.

Лютнева революція в Росії лише на певний час зняла політичну напруженість у країні. Після падіння царизму перед суспільством постали невідкладні завдання, з'явилися нові проблеми. Першочерговим було створення нової стабільної держави, визначеність у питанні про участь у війні, подолання негативних тенденцій в економіці, вирішення аграрного та національного питань.

Отже, безпосередніми наслідками Лютневої революції 1917 р. для України були посилення політичної боротьби; вихід на політичну арену широких народних мас; перетворення армії на впливовий фактор внутрішнього життя; зростання ролі політичних партій; зміщення суспільних настроїв вліво; паралельна поява конкуруючих владних структур Тимчасового уряду і Рад, у діяльності яких домінував соціальний акцент, та Центральної Ради, у роботі якої надавалася перевага вирішенню питань національного розвитку.

7.Проаналізуйте суспільно – економічний та політичний лад Київської Русі. Іх-хІст.

Могутня держава створила сприятливі умови для швидкого розвиткупродуктивних сил. Господарський прогрес виявився у значному поширенні знарядь праці їх заліза, витісненні примітивних систем землеробства,розвитку ремесел, торгівлі і міст. Київська Русь ІХ-Х ст. ще не знала класового устрою. Томусхіднослов’янська державність народилася в суспільстві, що залишалося родоплемінним. Можна назвати першу руську державу надплемінною, бо в ній влада не лише відокремилася від маси народу, а й піднялася над самою племінною верхівкою, набула індивідуального характеру й сталауспадковуватись. Давньоруська держава була організована за територіальноюознакою, чим принципово відрізнялася від передуючих їй племінних княжінь. Для державно-адміністративного устрою Київської Русі була характерною

така риса, як федеративний устрій. Великокнязівська влада мало втручалася у внутрішнє життя приєднаних земель. Їх обов’язок обмежувався сплатою данини, а також участю у військових походах київського князя. Літописці зображують давньоруських володарів кінця ІХ-Х ст., як типових

дружинних князів. Певна річ радниками князя були лише старші дружинники: вони утворювали й апарат управління, судочинства та збирання данини.

Обгрунтуйте внутрішню та зовнішню політику Центральної Ради та визначтепричини її падіння.

10 червня 1917 р. виходить І Універсал ЦР («Універсал Української Центральної Ради до українського народу, на Україні й поза Україною сущих»), що був зачитаний на II Українському військовому з’їзді.Історичне значення І Універсалу у тому, що він підтвердив намагання українців до створення власної держави, сприяв подальшому розвитку Української революції, визначив позиції політичних сил стосовно української державності.

3 липня 1917 р. був прийнятий II Універсал ЦР (після отримання постанови Тимчасового уряду (ТУ) про затвердження Генерального секретаріату). Причинами прийняття були: паритет сил Тимчасового уряду та УЦР; пошук згоди між УЦР та Тимчасовим урядом; підтримка лідерами УЦР ідеї автономії України.Наслідками цього Універсалу були липнева криза Тимчасового уряду та падіння авторитету УЦР. Універсал призвів до ще більшого розколу в українському русі на «автономістів» та «самостійників». Хоча Україна набула статусу окремого територіальноадміністративного утворення з власним представництвом, прийнятий II Універсал мав компромісний характер.

7 листопада 1917 р. ЦР прийняла III Універсал. III Універсал не викликав у суспільстві такої згоди, як перший,оскільки перший проголосив національну ідею, яка об’єднала усіх українців, а третій визначив соціальноекономічні засоби, до яких різні шари суспільства ставилися порізному.28 грудня 1917 р. в БрестіЛитовську почалися мирні переговори між делегаціями УНР, РНК і Німеччини щодо укладення мирного договору.Переговори показали, що німецька делегація згодна підписати мирний сепаратний договір з делегацією УНР, як представником незалежної і суверенної держави.З огляду на зовнішні і внутрішні обставини, Мала Рада 11 січня 1918 р. проголосила IV Універсал, якій проголошував УНР суверенною незалежною державою, влада в якій належить трудовому народу.

IV Універсал завершив процес складного суперечливого розвитку українського національновизвольного руху. Однак, найвищий момент в історії українського державного будівництва не співвідносився з моментом підйому національного руху, що входив у період кризи.

Після цього УЦР ухвалила ряд законів.Найважливішим законодавчим актом УЦР було схвалення конституції УНР 29 квітня 1918, яка стверджувала республіканську форму держави з парламентарно-демократичним режимом.

Причини падіння Центральної ради

З грудня 1917 року Рада почала стрімко втрачати свій авторитет серед населення. Головна причина полягала в тому, що УЦР своєчасно не змогла розв’язати нагальних соціально-економічних проблем (і перш за все робітниче та аграрне питання), бо віддавала пріоритет національно-політичним інтересам.

Рада не мала боєздатних збройних сил. Адже соціалістична її більшість вважала за непотрібне створення регулярної армії, а натомість прагнула сформувати так звану “народну міліцію”, яка виконувала б насамперед функції охорони правопорядку.

УНР не мала дієспроможного адміністративного апарату.

Постійні суперечності між домінуючими фракціями в середині Центральної Ради (УПСР, УСДРП, УПСФ) не дозволяли зробити діяльність цього органу ефективною, обумовлювали імпульсивний характер її роботи.

У Раді відчувався дефіцит людей державного рівня, здатних організувати роботу, повести за собою.