69.Внутрішні та зовнішні конкурентні переваги. Принципи створення конкурентної переваги в галузі.

Конкурен­тні переваги підприємства являють собою показники яки­хось сфер діяльності підприємства, які є кращими порівняно з аналогічними показниками пріоритетних конкурентів. Конкурен­тні переваги поділяються на внутрішні та зовнішні.

Внутрішні конкурентні переваги підприємства — це показни­ки стосовно рівня витрат, ефективності технологій виробництва продукції, її якості, продуктивності праці чи якихось інших внут­рішніх аспектів діяльності, які перевищують аналогічні показни­ки пріоритетних конкурентів.

Зовнішні конкурентні переваги — це такі, які базуються на здатності підприємства створити значиміші цінності для спожи­вачів, що дасть змогу повніше задовольнити їхні потреби, змен­шити витрати чи підвищити ефективність їх діяльності.

Згідно з теорією М. Портера, для створення відповідної кон­курентної переваги чи конкурентної позиції в галузі можуть бути використані такі п'ять принципів :

• вибір тих ринкових сегментів, у яких ключові чинники успіху збігаються з основними навиками та компетенціями підприємства;

• порівняння пропозицій підприємства з пропозиціями конкурен­тів для ідентифікації та використання сильних і слабких боків;

• аналіз основних правил здійснення конкуренцій для з'ясування того, що можуть принести їх порушення — прибутки чи збитки;

• пошук нових шляхів використання товару;

• ідентифікація прихованих потреб і створення нових товарів для їх задоволення.

70.Матриця bcg: сутність, гіпотези, на яких вона ґрунтується, обмеження її використання.

Метод Бостонської консалтингової групи (матриця «зростання-частка», 1972 р.) дозволяє ідентифікувати місце багато-профільної фірми на ринку, її частку ринку відносно основних темпів зростання галузі.

Типологія товарів матриці поділяє їх на такі види: «Дійні корови» — (повільне зростання/висока частка); «Собаки» — (повільне зростання/мала частка) ; «Знаки питання» (швидке зростання/мала частка); «Зірки» — (швидке зростання/ висока частка)

Аналіз за методом БКГ виходить з таких двох посилок (при­пущень):

• у результаті дії ефекту досвіду суттєва частка ринку свід­чить про наявність конкурентної переваги стосовно витрат, тобто витрати в реальному вираженні зменшуються на 20—30 % за кож­ного подвоєння акумульованого обсягу виробництва (ефект осво­єння). Виходячи із цього, БКГ вводить концепцію накопичення досвіду (ефект освоєння) Тож найбільший за об­сягами виробництва і продажу конкурент матиме найбільшу рен­табельність за умови продажів за цінами ринку, і в нього фінан­сові потоки будуть максимальними;

• ринкова частка підприємства та його прибутковість взаємо­пов'язані;

• присутність на ринку, що зростає, означає підвищену потре­бу в засобах фінансування зростання, і навпаки.

Існують певні обмеження матриці BCG:

• використання матриці можливе лише в галузях з масовим виробництвом (де можливий ефект досвіду);

• методика не враховує «зовнішню» конкурентну перевагу, яка може бути отримана завдяки успішній диференціації;

• можуть виникати проблеми вимірювань (по відношенню до яких конкурентів вимірювати частку ринку? Як визначити темпи зростання ринку? Як вимірювати — на основі досвіду чи прогнозу?):

• висновки методики дають лише загальну орієнтацію, яка по­ требує уточнення.