60.Основні завдання маркетингового планування.

Маркетингове планування — це управлінський процес створення та підтримування відповідності між цілями підприємс­тва та його потенційними можливостями і шансами у процесах ринкової діяльності, це розробка програми дій, яка дозволяє ке­рувати послідовністю, чіткістю і результатами змін з метою досяг­нення маркетингових цілей у певний час.

Основними завданнями маркетингового планування є:

• констатація фа­ктів щодо стану навколишнього бізнес-середовища, місця під­приємства на ринку, його потенціалу, міри досягнення бажаних результатів;

• аналіз значимих минулих подій, які привели до досягнень чи неудач;

— визначення цілей і напрямів ді­яльності;

—приве­дення потенціалу підприємства у відповідність до вимог бізнес-довкілля, запитів споживачів обраних цільових ринків, розробка маркетингових заходів, їх оптимальне об'єднання в єдиний ком­плекс, визначення того, хто, де, як, коли виконуватиме маркетин­гові дії;

• розрахунок бюджету маркетингу;

• про­гнозування перспектив подальшого розвитку маркетингової дія­льності підприємства, розробка системи оцінки результатів і ко­регування маркетингових дій, визначення ймовірностей успіху.

61.Причини створення нереальних маркетингових планів.

Організація ефективного маркетингового планування вимагає врахування ряду причин, які можуть призвести до створ нереальних планів.

Ці причини можна поділити на такі групи:

1 політичні причини – повязані з тим, що планування маркетингу, як і всяке інше планування – це розподіл ресурсів, що може бути зроблено субєктивно. У результаті можуть виникнути конфліктні ситуації, цілі під-ства і маркетингові цілі можуть бути не досягнуті.

До політ причин можна віднести і наявність так званих шкідливих звичок, тобто ігнорування непрестижних сегментів ринку, пристрасть до високих цін, зневага до інновацій, недиференційованість маркетингу, орієнтація тільки на поточний попит тощо;

2 людські причини – у їх основі особливості людей, які утвор менеджмент під-ства, ними є: недостатня увага з боку найвищого менеджменту, низька кваліфікація виконавців, безвідповідальність, відсутність або необєктивність систем стимулювання праці виконавців, неувага до інновацій;

3 пізнавальні причини: відсутність відповідних методик, знань, умінь, алгоритмів, тощо; відсутність достатньої інформації; базування розрах на припущеннях, а не фактах; ускладнення планів;

4 організаційні причини: низька культура організації, недоліки у міжфункціональних звязках, пріоритет розвязування поточних проблем, заміщення планування дослідженнями; відсутність реальних цілей маркетингової дія-сті, недостатність ресурсів для розробки планів.

62.Сутність маркетингового планування.

Маркетингове планування — це управлінський процес створення та підтримування відповідності між цілями підприємс­тва та його потенційними можливостями і шансами у процесах ринкової діяльності, це розробка програми дій, яка дозволяє ке­рувати послідовністю, чіткістю і результатами змін з метою досяг­нення маркетингових цілей у певний час.

Головний сенс маркетингового планування полягає у підне­сенні продуктивності й ефективності роботи завдяки:

• створенню передумов адаптації підприємства до дії сил та умов бізнес-довкілля, які очікуються у майбутньому, фокусуван­ню бізнесу на необхідності вести діяльність з урахуванням май­бутніх подій;

• підвищенню ймовірності визначення очікуваних подій, міри підготовленості до змін, систематичному аналізу перспектив, ви­явленню ризиків та зниженню ними рівня максимізації ймовірно­сті досягнення успіху;

• мінімізації нераціональних дій з переборення неочікуваних подій і проблем, забезпеченню професійного підходу до діяльно­сті, логічної послідовності дій;

• створенню можливостей пошуку та реалізації конкурентних переваг підприємства, фокусування його бізнесу на необхідності проведення відповідних змін;

• забезпеченню професійного та дисциплінованого вибору ви­дів діяльності, товарів і ринків підприємства, ефективного розпо­ділу ресурсів;

• координації дії великої кількості людей — співробітників підприємства, поліпшенню комунікацій між ними, гарантуванню відповідальності за виконання ними своїх функцій;

• гарантуванню поінформованості співробітників підприємст­ва та споживачів його продукції стосовно напрямків розвитку йо­го бізнесу;

• створенню умов для постійного контролю діяльності, зістав­ленню досягнутих і планових показників як основи для розробки систем стимулювання праці співробітників.