54.Система мотивації праці співробітників маркетингових служб.

Для активізації роботи працівників роботи маркетингових служб необхідно розробити дієву систему стимулювання їхньої праці.

Систему стимулювання розуміють як сукупність свідомо створених умов праці, що набувають форми матеріальних і моральних стимулів для досягнення конкретних цілей та конкретним чином впливають на поведінку працівників. Головна мета формування системи стимулювання – сприяти високомотивованій, цілеспрямованій поведінці працівників.

Стимули можна диференціювати на внутрішньофірмові та зовнішні. До зовнішніх стимулів відносять: географічні, соціально-культурні, політико-правові фактори: система податків соціального страхування, умови життя, можливості відпочинку.

До внутрішньофірмових стимулів належать: • матеріальні: розмір постійного окладу та додаткових виплат, участі у прибутках підприємства, надання додаткових матеріальних і соціальних послуг (оплата навчання, медичного обслуговування, послуг транспорту, мобільного звязку тощо), подарунки

• нематеріальні: можливість просування по службі, ідентифікації з підприємством, набуття статусу заслуженого працівника тощо.

55.Види взаємозв’язку між окремими цілями діяльності підприємства. Наведіть приклади.

Під час розробки цілей підприємства потрібно враховувати ті види взаємозв'язку, які можуть існувати між ними. Такими вида­ми взаємозв'язку є:

• цільовий конфлікт: досягнення цілі 1 заважає досягненню цілі 2 (наприклад, суперечність між технічним удосконаленням продукту та підвищенням його рентабельності);

• комплементарний зв'язок: досягнення мети 1 сприяє досяг­ненню мети 2 (наприклад, поліпшення іміджу підприємства може сприяти збільшенню обсягів збуту його продукції);

• індиферентність (між цілями не існує жодного зв'язку та взаємовпливу).

56.Види маркетингових планів.

Система маркетингового планування включає різноманітні види планів, які можуть бути класифіковані за низкою ознак.

Так, залежно від рівня управління маркетингові плани поді­ляються на

- корпоративні (формулюють загальні цілі (концепцію, місію та завдання) підприємства та його корпоратив­ну стратегію),

- плани окремих підрозділів та бізнес-одиниць (конкретизують діяльність підприємства щодо окремих позицій товар/ринок,),

- ринкові (конкретизують діяльність підприємства щодо окремих географічних ринків),

- сегментні (конкретизують діяльність підприємства щодо окремих груп цільових споживачі)

- функціональні (це розрахунки графіків дій і витрат стосовно реалізації інструментів маркетингових ком­плексів, сервісних програм тощо).

Залежно від цілей на:стратегічні плани та тактичні плани

Залежно від періоду, на який розробляються маркетингові плани:

- Перспективні (довгострокові) плани дають оцінку загаль­них економічних і ділових тенденцій на перспективу (більше, як на 5 років)

- Середньострокові плани розглядають такі проблеми, як впровадження нової продукції визначення потреб у капіталовкла­деннях, наявність і використання персоналу та ресурсів тощо і охоплюють 2—5 років.

- Короткострокові плани (до 1 року) — найконкретніші пла­ни, які являють собою інституцію для повсякденної маркетинго­вої діяльності і включають також бюджет витрат з окремих мар­кетингових акцій.

Залежно від міри деталізації поділяються на генеральні та локальні (для окремих товарів чи торгових зон)

Залежно від сфер (масштабів) діяльності поділяються на такі типи: плани маркетингу окремих товарів; товарних категорій (асортиментних груп); нових товарів; сегмента ринку; географічної зони; роботи з клієнтами.

Залежно від предмету маркетингові плани поділяються на:

- цільові (планування загальних стратегічних, тактичних і оперативних цілей маркетингової діяльності);

- предметні: планування персоналу, маркетингових досліджень, рекламування.

Залежно від спрямованості процесу розробки маркетингові плани поділяються на такі:

- розроблені за принципом «знизу вгору» (розробка почина­ ється у низових ланках і поступово рухається до вищих рівнів управління підприємством);

- «згори вниз» (процес планування починається на найвищих ешелонах управління підприємством; загальний план деталізується у низових ланках);

- «цілі вниз — плани вгору» (спо­чатку до низових ланок доводяться цілі підприємств, надалі план розробляється за принципом «знизу-вгору»).