31. 2. Аналіз фінансової стійкості підприємства

Фінансова стійкість — це надійно гарантована платоспроможність, рівновага між власними та залученими засобами, незалежність від випадковостей ринкової кон'юнктури і партнерів, довіра кредиторів і інвесторів та рівень залежності від них, наявність такої величини прибутку, який би забезпечив самофінансування.

Розроблена система показників, які у вітчизняній і світовій практиці використовуються для оцінки фінансової стійкості підприємства. Основними із них є:

— коефіцієнт концентрації власного капіталу(коефіцієнт автономії). Характеризує ступінь незалежності підприємства від зовнішніх запозичень. Визначається як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу. Кф.н. = Власний капітал/Валюта балансу.

— коефіцієнт фінансової залежності; Це показник, обернений до коефіцієнту автономії. Зростання цього показника обумовлює збільшення частки позичених коштів у фінансування підприємства. Кф.з. = 1 – Кф.н.

— коефіцієнт маневреності власного капіталу; Показник показує, яке частина власного капі талу використовується для фінансування по точної діяльності. Визначається як відношення власного капіталу д оборотних активів. Км. = Власні оборотні кошти(І р.п – І р.а.)/Власний капітал

— коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів власними оборотними коштами; Характеризує рівень забезпеченості ресурсами для проведення незалежної фінансової політики. Визначається як відношення власних оборотних коштів до всієї величини оборотних коштів

— коефіцієнт співвідношення власного і залученого капіталу (коефіцієнт фінансової стійкості); Показник характеризує фінансову стійкість підприємства. Він показує скільки грн. власного капіталу припадає на 1 грн залученого капіталу. Кф.с. = Власний капітал/Залучений капітал.

— коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу; Показник зворотний попередньому. Він показує скільки грн. залученого капіталу припадає на 1 грн власного капіталу. Кз = Позичений капітал/Власний капітал

— коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами; Показує, яка частина оборотних активів забезпечується за рахунок власних засобів. Кз.к. = Власний оборотний капітал/ОА.

28. Баланс як основне джерело інформації

Баланс складається із двох рівновеликих частин — активу і пасиву.

В активі балансу відображаються вартість майна і боргових прав; в пасиві — джерела фінансових ресурсів і зобов'язання підприємства по позиках і кредиторській заборгованості.

Кожен із цих засобів і джерел покриття називаються статтею, а близькі за економічним змістом статті об'єднуються у розділи, а всередині їх-у групи.

Уміння читати й аналізувати баланс - означає знати зміст кожної його статті, способи її оцінки та взаємозв'язок з іншими статтями; характер можливих змін кожної статті і вплив їх на фінансовий стан підприємства.

Показники, які містяться в балансі підприємства (Ф № 1), є моментними, тому аналіз лише за даними балансу проводиться за значеннями їх на початок і кінець звітного періоду. Загальний аналіз балансу підприємства включає: — порівняльний аналіз темпів зміни валюти балансу (підсумкове значення активу або пасиву); обсягу реалізації, величини прибутку;

Фінансовий стан на відміну від фінансових результатів може бути встановлений не за будь-який період, а на певну конкретну дату цього періоду, оскільки система показників " Балансу" є моментною (система моментних показників).

Якщо в аналізі одночасно використовуються інтервальні і моменті показники (дані балансу), то останні слід умовно перетворити в інтервальні як півсуму значень на початок і кінець періоду.

Горизонтальний аналіз - це порівняння величин окремих статей, розділів і валюти балансу за кілька періодів, на підставі чого визначають напрямки і тенденції змін цих показників (абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту). Цей аналіз називають також трендовим.

У першу чергу порівнюють валюту балансу за два і більше періоди, зростання якої у загальному випадку свідчить про позитивні зміни господарської діяльності. Водночас слід звернути увагу на те, за рахунок яких розділів або статей пов'язані ці зміни.

Вертикальний аналіз підтверджує висновки, зроблені на основі результатів горизонтального аналізу щодо погіршення якості балансу. Дійсно, знизилась питома вага грошових коштів та їх еквівалентів, власного капіталу, нерозділеного прибутку і навпаки, зросла питома вага нереалізованої готової продукції, дебіторської заборгованості, поточних зобов'язань, в тому числі кредиторської заборгованості. Іншими словами знизилась питома вага "здорових" статей і підвищилась питома вага "хворих" статей балансу.

Такі результати горизонтального і вертикального аналізу повинні бути тривожним сигналом для керівництва підприємства.

20. Аналіз забезпеченості підприємства ОЗ та еф.їх використання. Мета економічного аналізу полягає у визначенні ступеня забезпечення підприємства основними засобами за умови найінтенсивнішого їх використання та пошуку резервів підвищення фондовіддачі. Беручи за основу принцип системного підходу в процесі економічного аналізу, виокремлюють такі завдання:

• аналіз обсягу і структури основних засобів та їх відповідності вимогам технічного прогресу та оптимальним параметрам виробництва;

• визначення технічного стану засобів, темпів, форм їх оновлення;

• аналіз використання наявного парку устаткування, стану його екстенсивного й інтенсивного завантаження;

• виявлення внутрішньовиробничих резервів поліпшення використання основних виробничих засобів;

• розрахунок кінцевих виробничо-фінансових результатів поліпшення використання засобів.

На обсяг, структуру і динаміку основних виробничих засобів впливають такі чинники:

• характер та особливості процесу виробництва;

• тип виробництва (масове, серійне, одиничне)

• технологія, рівень спеціалізації та кооперування;

• методи організації виробництва. У процесі аналізу визначають зміну структури під впливом комплексної механізації й автоматизації виробництва, впровадження нової технології.

На особливу увагу заслуговує аналіз технологічної структури та структури основних засобів за терміном експлуатації.

Для аналізу динаміки використовують коефіцієнти оновлення і вибуття. Коефіцієнт оновлення (К0)відображає інтенсивність оновлення .

Коефіцієнт вибуття (Кв) відображає ступінь інтенсивності вибуття засобів з виробництва

Іншим узагальнювальним показником, що характеризує технічний стан засобів, є коефіцієнт їх зношення .

Вартісними показниками є фондовіддача, розрахована за вартісними показниками, і фондомісткість. Найближчою до реально можливої є фондовіддача розрахована у натуральному вираженні. Однак можливість застосовувати натуральні показники обмежена.

На практиці фондовіддачу визначають на основі обсягу товарної продукції.

Фондомісткість – обернений до фондовіддачі показник, який характеризує вартість основних виробничих засобів, що припадає на одиницю вартості виробленої продукції.

Другий напрям аналізу – оцінювання ефективності експлуатації устаткування. Підвищення ефективності експлуатації працюючого устаткування забезпечують двома способами – екстенсивним й інтенсивним (за потужністю).

Показниками, що характеризують екстенсивний спосіб використання устаткування, є:

• кількість устаткування;

• відпрацьований час;

•коефіцієнт змінності роботи устаткування;

• структура парку машин і верстатів.

Інтенсивне використання устаткування характеризується показником випуску продукції за одну верстато-годину, тобто його продуктивністю.

23. Аналіз довгострокових фін. Інвестицій Нормальне функціонування виробництва вимагає повноцінного забезпечення підприємства матеріальними ресурсами.

Згідно з П(С)БО № 9, п. 6 матеріальними ресурсами треба вважати запаси предметів праці, які включають сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріали, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб, і наявність яких є необхідною умовою ритмічної роботи підприємства.

Враховуючи, що в більшості галузей матеріального виробництва матеріальні ресурси займають найбільшу частку у витратах на виробництво, їх необхідно постійно поповнювати.

Звідси основним завданням матеріально-технічного постачання (МТП) є безперебійне і комплексне забезпечення підприємства матеріальними ресурсами для виконання виробничої програми з мінімальними витратами. В ході аналізу забезпеченості і використання матеріальних ресурсів слід розглядати

— відповідність плану постачання вимогам виробництва;

— організаційні форми і види постачання;

— виконання плану поставок матеріальних ресурсів (джерела, терміни, види тощо);

— забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами;

— вплив забезпеченості ресурсами на виконання виробничої програми;

— вплив факторів на матеріалоємність продукції;

— ефективність використання матеріальних ресурсів;

— використання відходів виробництва;

— стан і динаміка виробничих запасів;

• резерви зниження матеріалоємності продукції за рахунок покращення використання матеріалів;

— прямі зв'язки підприємства з постачальниками і питому вагу матеріальних ресурсів, які надходять по прямих поставках, до загального обсягу їх надходження. Основним показником ефективності діяльності служби мате-ріально-технічного постачання є своєчасне задоволення потреб підприємства в матеріальних ресурсах. Від своєчасності постачання матеріальних ресурсів залежить обсяг, якість продукції, витрати на її виробництво, виконання договірних зобов'язань При аналізі забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами в першу чергу перевіряють якість плану матеріально-технічного постачання. Перевірку реальності плану починають з вивчення норм і нормативів, що покладені в основу розрахунку потреби підприємства в матеріальних ресурсах. Потім перевіряється відповідність плану постачання потребам виробництва продукції й утворення необхідних запасів виходячи з прогресивних норм витрат ресурсів. До основних показників ефективності використання матеріальних ресурсів відносяться матеріаломісткість продукції і матеріаловіддача.

Матеріаломісткість характеризує питомі витрати матеріалів на 1 грн. вартості обсягу продукції, зворотній їй показник –– матеріало-віддача показує вихід продукції на 1 грн. матеріальних витрат. використання окремих елементів матеріальних витрат.Ефективність використання матеріальних ресурсів характеризують також показники питомої матеріаломісткості, що розраховуються по окремим виробам і визначають матеріальні витрати на випуск одиниці продукції. При цьому слід мати на увазі, що при обчисленні загальної матеріаломісткості –– всієї продукції підприємства –– в розрахунок беруться всі матеріальні витрати, тобто матеріальні витрати як економічний елемент. При обчисленні матеріаломісткості виробів приймаються матеріальні витрати на технологічні цілі.

21.Аналіз нематеріальних активів. Нематеріальні активи – це економічна форма засобів праці в системі виробничих відносин. Підвищення ефективності використання нематеріальних активів має велике економічне значення. Збільшення їх віддачі приводить до збільшення обсягу продукції без додаткових інвестицій, і являє собою інтенсивний фактор розвитку економіки. Тому це є важливим напрямком аналізу господарської діяльності підприємства.

Завдання аналізу полягають у вивченні складу, структури і динаміки нематеріальних активів; забезпеченості ними підприємства; оцінці їх стану.

Інформаційними джерелами для проведення аналізу нематеріальних активів підприємства виступають бухгалтерський баланс, звіт про фінансово майновий стан.

Аналіз нематеріальних активів можна розглядати як складову частину аналізу фінансового (майнового) стану підприємства. Досягнення підприємства сьогодні значною мірою залежать від місця і якості нематеріальних активів. Щоб забезпечити постійність успіхів, необхідно підтримувати і накопичувати запаси нематеріальних активів на підприємстві. З цією метою необхідно проводити аналіз місця нематеріальних активів у майні підприємства.