Тема 12 Банкрутство та ліквідація підприємства

Неплатоспроможність — неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати грошові зобов'язання перед кредиторами після настання встановленого строку їх сплати, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Банкрутство — визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Суб'єкт банкрутства (банкрут) — боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо).

Боржник — суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів).

Конкурсні кредитори — кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів належать також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Поточні кредитори — кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Умови і порядок визнання банкрутства, порядок здійснення процедури банкрутства, задоволення претензій кредиторів визначаються Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Причини банкрутства підприємств можна поділити на дві групи:

зовнішні та внутрішні.

Зовнішні — об'єктивні по відношенню до підприємства-банкрута:

• різке скорочення попиту на продукцію та падіння цін на неї;

• - підвищення цін на сировину, матеріали, енергоресурси;

• політична та соціально-економічна ситуація в державі;

• природна стихія тощо.

Внутрішні — суб'єктивні, які залежать від керівництва та спеціалістів підприємства:

- недоліки у виробничо-технічній та економічній політиці;

- несвоєчасна і неадекватна реакція на зміни в ринковому середовищі;

- нераціональна організаційна структура;

- помилки у виборі лінії та стратегії розвитку, широкомасштабних

інвестиційних проектів, об'єктів діяльності тощо.

Існують такі симптоми неплатоспроможності підприємства:

- зменшення обсягів реалізації продукції;

- спад попиту на продукцію;

зниження прибутковості виробництва;

- втрата клієнтів та покупців;

- збільшення обсягу неліквідних оборотних активів;

- неритмічність виробництва;

- низький рівень використання виробничого потенціалу;

- збільшення витрат на виробництво та реалізацію продукції;

- зниження рівня продуктивності праці;

- скорочення кількості робочих місць;

- зростання конфліктних ситуацій, часта зміна керівників різних рівнів, невиконання прийнятих рішень.

Крім реального, банкрутство може бути навмисним або фіктивним.

Навмисне банкрутство проявляється в тому, що керівник або власник в особистих або інших інтересах навмисно робить підприємство неплатоспроможним.

Фіктивне банкрутство — це заздалегідь фальшиве оголошення про неспроможність підприємства з метою отримання від кредиторів відстрочки платежів (боргів) або їх зниження.