Система економічних показників

Узагальнюючи техніко-економічні показники	Показники використання матеріальних засобів		Трудових ресурсів
	Засобів праці	Предметів праці
1.Собівартість продукції	1.Фондовід-дача	1. Матеріало- ємність	1. Чисельність персоналу
2. Прибуток	2. Фондоєм- ність	2. Обіговість оборотних засобів	2. Трудоємність
Рентабельність (прибутковість)	Амортиза- ція		3. Продуктивність праці

Тема 2 Основні фонди

1. Поняття й економічна сутність основних фондів.

2. Класифікація основних фондів.

3. Облік і оцінка основних фондів.

4. Поняття про знос основних фондів. Амортизація основних фондів.

5. Показники використання основних фондів і шляхи підвищення ефективності їх використання.

1. Поняття й економічна сутність основних фондів.

У процесі виробництва, тобто процесі створення матеріальних благ використовуються три елементи:

1. Праця - свідома цілеспрямована діяльність людини.

2. Предмет праці – всі ті речі, на які людина впливає в процесі виробництва з метою створення матеріальних благ.

3. Засоби праці - сукупність матеріальних речей, за дпомогою яких людина впливає на предмети праці і видозмінює їх.

Сукупність засобів і предметів праці, необхідних для виробництва продукції, складає засоби виробництва або матеріальні засоби.

До засобів праці відносять: машини, устаткування, виробничі будинки, капітальні гірничи виробітки й ін.

Предмети праці: лісові й ін. допоміжні матеріали, мастильні матеріали і т.п.

Сукупність матеріальних засобів, що знаходяться у власності (розпорядженні, володінні, користуванні) підприємства і його коштів (на розрахунковому рахунку, у касі й ін.) складає засоби підприємства.

По характеру функціонування в процесі виробництва всі засоби підприємства, виражені в натурально-речовинній формі поділяють на: основні фонди й оборотні фонди.

Засоби підприємства

Основні фонди (90%) Оборотні засоби (10%)

Невиробничі ОФ і фонди інших галузей	Виробничі основні фонди	Оборотні фонди	Фонди обігу
			Товарні фонди	Грошові фонди

Іноді використовують також поняття основного капіталу.

Основний капітал - це грошова оцінка основних фондів як матеріальних цінностей, що мають тривалий період функціонування.

Приведемо якісні характеристики (відмінні ознаки) основних і оборотних фондів.

Якісні характеристики основних і оборотних фондів

№	Ознаки	Основні фонди	Оборотні фонди
1	Характер участі в процесі виробництва	Беруть участь у процесі виробництва багаторазово	Цілком споживаються в кожному виробничому циклі
2	Спосіб перенесення своєї вартості на готову продукцію	Переносять свою вартість на продукцію вроздріб (по частках), протягом усього часу функціонування	Переносять свою вартість на готову продукцію цілком, відразу
3	Зміна натуральної форми	Зберігають в процесі виробництва	Не зберігають, переходять у готовий продукт
4	Вид участі у виробничому процесі	Як засоби праці	Як предмети праці

Основні фонди - частина засобів підприємства, виражених у натурально-речовинній формі тими засобами праці, що беруть участь тривалий час у виробничій і невиробничій сферах, що переносять свою вартість на готову продукцію вроздріб (по частках) і які вимагають періодичного відшкодування в натуральній формі.

Основні фонди у вартісному вираженні прийнято називати основними засобами. Для виділення основних засобів серед засобів виробництва з погляду бухгалтерського обліку необхідно використовувати визначення основних засобів відповідно до нового П(С)БО:

Основні засоби - матеріальні активи, що підприємство утримує із метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він більше року).

Операційний цикл - проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й одержанням коштів від реалізації зробленої з них продукції або товарів і послуг.

Засоби підприємства в бухгалтерському обліку носять найменування - майно підприємства. Майно підприємства складають необігові й обігові активи. Основні засоби - частина внеобігових активів, загальною ознакою яких є тривалий життєвий цикл (не менше одного року). Необігові активи також називають іммобілізованими активами. Крім основних засобів до складу необігових активів входять нематеріальні активи.

Нематеріальний актив - немонетарний актив, що не має матеріальної форми, може бути ідентифікований і утримується підприємством із метою використання протягом періоду більш одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях або передачі в оренду іншим особам.

Нематеріальними активами, наприклад, є: права на використання природних ресурсів, права на знаки для товарів і послуг, права на промислові зразки, ноу-хау, авторські права, права на використання економічних і інших привілеїв, права на програми для ЕОМ і т.д.

Таким чином, характерною ознакою основних засобів є термін служби більш одного року. Слід зазначити, що на шахтах до основних фондів відносять капітальні гірничі виробітки, тобто виробітки, термін служби яких перевищує час відпрацьовування поверху або ярусу (аналіз показав, що 40-45% гірничих виробіток на шахтах - є ОФ).

Основні фонди - категорія економічна. Ні характер речей, ні їхня зовнішня форма не перетворюють їх в основні фонди. Вони стають ОФ тільки в процесі виробництва, поза ним - це лише предмети праці. Наприклад, піднімальна машина - для машинобудівного заводу - предмет праці, для шахти - основні фонди.

Формування основних фондів на шахтах має наступні особливості:

1. Постійний характер гірничо-будівельних, будівельно-монтажних робіт, постійне пересування робочих місць, що веде до постійного приросту основних фондів.

2. Залежність основних фондів підприємств від природних умов.

3. Термін служби багатьох об'єктів (гірничих виробіток) визначається не фізичним зносом об'єкта, а часом відпрацьовування промислових запасів.

2. Класифікація основних фондів

Основні фонди включають велику кількість різноманітних засобів. Для обліку, планування та вивчення складу ОФ групуються за певною ознакою. Таке угрупування називається класифікацією ОФ. Основні фонди прийнято класифікувати:

1. По використанню ОФ: 1.1. Діючі. 1.2. Бездіючі – що не працюють протягом визначенного часу. 1.3. Запасні – цілком укомплектоване устаткування, призначене для заміни вибуваючого внаслідок зношування, аварій чи кап. ремонту. 1.4. Законсервовані – функціонування яких тимчасово припинено на підставі спеціальної постанови Уряду.. 1.5. Здані в оренду – знаходяться на балансі підприємства, але передані в тимчасове користування іншої організації зі стягуванням орендної плати.

2. По галузевій ознаці: 2.1. ОФ вугільної промисловості. 2.2. ОФ вугільного машинобудування. 2.3. ОФ вуглузбагачення й ін.

3. По функціональному призначенню: 3.1. Виробничі - приймають особисту участь у виробничому процесі. 3.2. Обслуговуючи виробництво - не беруть участь безпосередньо у виробничому процесі, але створюють умови для його здійснення. 3.3. Невиробничі ОФ – служать для задоволення соціальних потреб працівників підприємства (житло-комунальне господарство, медицина, культурно-просвітні).

4. По приналежності ОФ: 4.1. Власні (більшість), що перебувають на балансі підприємства, тобто закріплені за ним. 4.2. Орендовані (у тому числі на умовах лізингових угод).

Особиста участь у виробничому процесі або за ступенем впливу ОФ на результати виробництва: Активна частина (беруть участь у трудовому процесі: машини, устаткування і т.п.). Пасивна частина (створюють нормальні умови для роботи - будинки на поверхні, корінний штрек і т.д.).

По матеріально-натуральному складу: 6.1. Будинки - архітектурно-будівельні об'єкти. 6.2. Спорудження - інженерно-будівельні об'єкти Передатні устрої (ЛЕП, магістральні кабелі і трубопроводи) 6.4. Машини й устаткування, у тому числі силові машини й устаткування для перетворення видів або параметрів енергії, засоби автоматичного контролю (усі двигуни і генератори) робочі машини й устаткування (очисне устаткування, прохідницькі комбайни, і т.д.) лабораторне устаткування обчислювальна техніка інші машини й устаткування Транспортні засоби 6.6. Інструмент і інвентар та інші ОФ

Особливим видом оренди є лізинг.

Лізинг – це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних або притягнутих фінансових засобів, що полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лизингодателем) у виняткове користування іншій стороні (лизингоодерживачу) на певний строк майна, що належить лизингодателю чи здобувається їм у власність (господарське ведення) з доручення або за узгодженням лизингоодержувача у відповідного постачальника майна, за умови сплати лизингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Тобто це - довгострокова оренда машин і устаткування, спосіб фінансування інвестицій, заснований на зберіганні права власності на товар за арендодавцем.

Лізингова компанія закуповує засоби виробництва для використання їх у виробничих цілях орендарем, зберігаючи право власності на них до кінця угоди. Розрізняють дві основні форми лізингу - фінансовий і оперативний.

Фінансовий лізинг - угода, що передбачає виплату протягом періоду своєї дії сум, що компенсують повну вартість амортизації устаткування або більшу її частину, а також прибуток орендодавця. По завершенню терміна дії угоди орендар може повернути об'єкт оренди орендодавцю; укласти нову угоду; купити об'єкт по залишковій вартості.

Операційний лізинг - угода, термін котрої коротше амортизаційного періоду виробу. Після завершення терміна дії угоди предмет договору може бути повернутий власнику або знову зданий в оренду.

Завдяки лізингу підприємства мають можливість узяти необхідні засоби виробництва в тимчасове користування без значних капіталовкладень.

Відзнака простої оренди і лізингу перебуває в наступному. При узятті в оренду матеріальних цінностей орендар не стає власником цих засобів. Лізингоодержувач приймає на себе обов'язки, що обумовлені із права власності, тобто несе пряму відповідальність за ризик випадкової загибелі і технічне обслуговування об'єкта. При цьому лізингодавець залишається власником об'єкта лізингу. Пошкодження або неможливість використання об'єкта лізингу не звільняє лізингоодержувача від обов'язку сплачувати борг.

Крім того, якщо при оренді сторони укладають договір у відповідності з зустрічними інтересами, то лізингодавець набуває матеріальних цінностей в інтересах і на прохання лизингоодержувача.

3. Облік і оцінка основних фондів.

Облік ОФ здійснюється в натуральному і вартісному вимірі:

1. Натуральний : число одиниць, маса, обсяг, площа, потужність, протяг і ін.

2. Вартісної : у грн.

Натуральний облік необхідний для визначення наявності на підприємствах машин, устаткування, виробничих площ і т.д., для визначення їхнього технічного складу. За допомогою такого обліку визначають виробничу потужність шахт і окремих ланок, здійснюється планування показників по поліпшенню використання ОФ. Нарешті, він служить для розробки паспорта виробничого об'єднання (підприємства), у якому містяться дані про кількість технологічного устаткування на основних і допоміжних процесах.

Для обліку у натуральній формі використовуються дані інвентарізації та паспортизації машин й устаткування, що проводяться щорічно. Натуральний облік робиться на підставі актів, що складаються при прийманні окремих об'єктів, що здаються в експлуатацію. На кожний об'єкт або групу однорідних об'єктів у матеріальному відділі заводяться облікові картки (матеріальний відділ входить до складу бухгалтерії), де ОФ привласнюються інвентарні номера. У цих картках робляться оцінки про видачу устаткування зі складу чи перекладі його на іншу ділянку.

У облікових картках указуються: час введення об'єкта в експлуатацію, його виробнича потужність, найменування об'єкта, призначення і паспортна продуктивність, балансова вартість, знос об'єкта.

Натуральний облік не дозволяє визначити загальний розмір ОФ, їхню структуру.

Вартісний облік ОФ знаходить відображення в бухгалтерському обліку. Оцінка ОФ у вартісній формі робиться: по початкової (первісної), відновленої (переоціненої), балансової і залишкової вартості. Перші три види характеризують час, а остання (по залишковій вартості) - стан на момент оцінки.

Відповідно до нового П(С)БО прийняті наступні визначення (відзначені *)

Початкова вартість - історична (фактична) собівартість необігових активів у сумі коштів або справедливої вартості інших активів, оплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необігових активів . *

Історична собівартість - це сума коштів і їхніх еквівалентів і інших форм компенсації, наданих на момент одержання активу. *

Справедлива вартість активу - сума, по якій актив можна обміняти в операції між інформованими, зацікавленими і незалежними сторонами. *

Тобто первісна вартість формується в момент вступу об’єкта в експлуатацію і являє собою вартість будівництва чи придбання об’єкта основних фондів у цінах того часу, в якому вони вводяться в експлуатацію.

Відновлена (переоцінена) вартість - вартість необігових активів після їхньої переоцінки. *

Тобто, відновлена (переоцінена) вартість – це вартість їхнього відтворення в сучасних умовах у цінах, що діяли в момент переоцінки.

Балансовою називається вартість основних фондів, що числяться за бухгалтерськими балансами підприємства за змішаною оцінкою:

• об’єкти, що існували до останньої переоцінки – за відновленою вартістю;

• об’єкти, що надійшли після дати останньої переоцінки – за первісною вартістю.

Залишкова вартість - балансова вартість ОФ (первісна або відновлена) за відрахуванням зносу, фактично нарахованого на готову продукцію за час експлуатації цих фондів.

;

де , - залишкова і балансова вартість ОФ,

И - вартість зносу, нарахованого за час експлуатації ОФ.

Вартість зносу чисельно дорівнює сумі нарахованої амортизації за фактичний термін служби.

В процесі експлуатації величина ОФ міняється за рахунок введення нових і вибуття старих об’єктів. Тому при оцінці використання ОФ застосовується поняття середньорічної вартості ОФ.

Середньорічна вартість ОФ - це зважена по часу величина із балансової вартості на початок року, а також вартості запроваджених і вибулих на протязі року основних фондів.

Вона визначається по формулі:

- у планованому році

де - вартість ОФ на початок відповідного року, грн.

де , - вартість i-го запроваджуваного і j-го вибулого з експлуатації об'єкта ОФ, грн.,

- число повних місяців експлуатації в планованому році запроваджуваних ОФ ( i-x);

- число повних місяців, що залишаються до кінця планованого року з часу вибуття (j-x) ОФ;

n - число запроваджених об'єктів ОФ на протязі року;

m - число вибулих об'єктів ОФ на протязі року.

• у звітному році

де - вартість ОФ на кінець року, грн.

Вартість основних фондів на початок періоду дорівнює вартості основних фондів на кінець попереднього періоду. Вартість ОФ на кінець року дорівнює

,

де - сумарна вартість знову впроваджених і вибулих у відповідному періоді основних фондів.