1 Загальні положення

Робоча навчальна програма дисципліни «Економіка гірничого підприємства» входить до складу основних документів, які визначають зміст і організацію учбового процесу студентів напряму підготовки: 6.030504 Економіка підприємства. Вона охоплює всі види роботи по вивченню студентами курсуі відображає методичні установки кафедри економіки і маркетингу.

Мета дисципліни: формування системи знань методології оцінки і аналізу економічних процесів, що виникають на гірничих підприємствах.

Задачі дисципліни:

• вивчення основних понять, методів і підходів, які використовуються у сфері економічної діяльності в специфічних умовах гірничих підприємств;

• вироблення навиків використовування методів визначення економічної необхідності і доцільності ухвалення рішень по технико-технологічному розвитку гірничого підприємства;

• оволодіння методологією комплексної оцінки економічної ефективності виробничої діяльності гірничого підприємства.

Предмет дисципліни: методологія і інструментарій оцінки економічної ефективності використовування виробничих ресурсів і виробництва продукції гірничого підприємства.

В результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати:

• предмет і об'єкт вивчення науки «Економіка гірничого підприємства» і їх відмінності від макро- і мікроекономіки;

• класифікацію підприємств; характерні особливості гірничих підприємств;

• сучасний стан, значення і перспективи розвитку гірничої промисловості в Україні; проблеми реструктуризації вугільної промисловості в процесі переходу до ринкових відносин;

• економічну сутність виробничих ресурсів гірничого підприємства і результати їх виробничого використовування;

• сутність, класифікацію і планування витрат гірничого виробництва;

• систему цін на Україні і способи встановлення цін на гірничому підприємстві; систему державної підтримки гірничих підприємств;

• джерела формування і основні напрями використовування фінансових ресурсів підприємства;

• сутність і засоби оцінки економічної ефективності інвестицій (капітальних вкладень) у виробництво.

Студенти повинні уміти:

• розраховувати основні економічні показники гірничого виробництва;

• розробляти заходи щодо зниження собівартості продукції гірничих підприємств;

• визначати ціни на вугільну продукцію;

• аналізувати ефективність використовування виробничих ресурсів і розробляти заходи щодо її підвищення;

• визначати ефективність організаційних і технічних рішень на підприємстві.

Дисципліна «Економіка гірничого підприємства» пов'язана з попередніми курсами: «Макроекономіка» і «Мікроекономіка», «Вища математика», «Технологія робочих процесів».

Тема 1 Вступ до дисципліни.

1. Поняття про економіку.

2. Об'єкт, предмет і метод дисципліни.

3. Загальна характеристика промислового підприємства.

1. Поняття про економіку.

Поняття «економічні науки» об'єднує біля 20 наук, що можна підрозділити на три групи:

1. Загальні економічні науки, що вивчають економічну структуру в цілому (у теоретичних і історичних аспектах): політекономія, історія економічних навчань і ін.

2. Спеціальні економічні науки, що вивчають окремі істотні сторони економічних систем: народногосподарське планування, економічна статистика, економіка праці й ін.

3. Галузеві економічні науки, що вивчають специфічні закономірності розвитку матеріально-технічних і соціально-економічних умов виробництва по окремих конкретних галузях: економіка галузевої промисловості, зокрема гірничої; організація, планування і управління виробництвом у галузі й ін.

Економіка гірничої промисловості покликана вивчати специфічні економічні закономірності гірничого виробництва, обгрунтовувати форми і методи найбільше ефективного і раціонального господарювання на гірничих підприємствах і в галузі в цілому.

Загальноприйнятого тлумачення поняття «економіка підприємства» у даний час немає. Зупинимося на наступному визначенні:

Економіка підприємства - це сукупність факторів виробництва (власних і позикових), невиробничих факторів (дитячі сади, профілакторії й ін.), фондів обігу, готової продукції, коштів (що знаходяться на рахунках підприємства), цінних паперів, нематеріальних активів (патенти, ліцензії й ін.), прибутків або доходів, отриманих у результаті реалізації продукції і надання різних послуг.

Їхня вартісна оцінка характеризує рівень і масштаби розвитку економіки підприємства.

Розглянемо поняття економіка в іншому аспекті. Не всі проблеми, розв'язувані суспільством, мають економічний характер. Однак, усі вони мають економічні наслідки. Наприклад, проблеми, зв'язані з урбанізацією, екологією, безробіттям і інші. Суспільство повинне вирішувати їх, щоб нормально функціонувати і водночас визначальним для суспільства і кожної людини є задоволення потреб, що постійно зростають. Але, намагаючись до задоволення своїх потреб, суспільство усі більше зштовхується з недостачею ресурсів, необхідних для виробництва матеріальних благ і послуг. Це обмеження (дефіцит) ресурсів і ріст потреб ставить незмінну економічну проблему: «як задовольнити ці необмежені потреби в умовах обмежених ресурсів».

Тому, у широкому змісті економіка - наука про те, як люди і суспільство вибирають спосіб використання дефіцитних ресурсів, що можуть мати багатоцільове призначення, для того, щоб зробити товари і розподілити їх для споживання різних індивідів і праці суспільства.

Рішення основної економічної проблеми припускає існування відповідного набору організаційних інститутів (структур), що виявляються в наявності двох систем: народне господарство з його галузями і підприємства.

Економіка вирішує проблему ефективного управління ресурсами на основі економічних законів. Використання цих законів спрямоване на те, щоб одержати максимальну вигоду при використанні підприємством обмежених ресурсів. Перед будь-яким підприємством стоїть п'ять основних питань:

1. Що робити? 2. Скільки робити? 3. Для кого робити? 4. Як робити /технологія/?

5. Як можна змінити виробництво, якщо на ваш товар не буде попиту?

Іншими словами, завжди існує проблема вибору: чому віддати перевагу, а від чого відмовитися. Відповідь на перше питання дає комплексне дослідження ринку. Найбільш складеним є друге питання. Для відповіді на нього недостатньо визначити виробничу потужність, а треба визначити оптимальний обсяг виробництва, при якому підприємство дістане максимальний прибуток від реалізації продукту на ринку.

2. Об'єкт, предмет і метод дисципліни.

Як було відзначено вище, рішення основної економічної проблеми припускає наявність таких організаційних структур як народне господарство і підприємства.

Народне господарство країни являє собою сукупність галузей матеріального виробництва і невиробничої сфери.

Галузі матеріального виробництва - промисловість, сільске господарство, транспорт, зв'язок, будівництво, матеріально-технічне постачання та інші види діяльності. Матеріальне виробництво - усі види діяльності, що створюють матеріальні блага у формі продуктів, енергії та інших функцій, що є продовженням виробництва в сфері обігу.

Невиробничу сферу складають житло-комунальне господарство і побутове обслуговування, охорона здоров'я, соціальне забезпечення, освіта, культура, наука, управління й ін.

Основою життя суспільства є матеріальне виробництво, що має технічну і суспільну сторони. Технічну сторону вивчають технічні науки.

Відношення людей у процесі виробництва і розподілу матеріальних благ, що складаються під впливом об'єктивних економічних законів, вивчають суспільні науки: політекономія і конкретна економіка. Конкретні форми прояву загальних економічних законів у різних галузях неоднакові. Це обумовлено специфікою виробленої продукції, складом і структурою використовуваних ресурсів, складом і структурою витрат виробництва.

Тому, конкретна економіка галузі - це наука, що вивчає дію економічних законів в умовах конкретної галузі, результати роботи, умови і методи виробничо-господарської діяльності, що забезпечують максимально ефективне використання виробничих ресурсів підприємств і галузі.

Предмет курсу - вивчення механізму господарювання і протікання економічних процесів на гірничому підприємстві, вивчення умов і факторів ефективної роботи ланок виробництва і підприємства в цілому, а також розробка заходів, спрямованих на одержання максимального результату /прибутку/ при оптимальному використанні виробничих ресурсів.

Об'єктом вивчення є підприємства гірничої промисловості .

Економічні процеси на гірничому підприємстві характеризуються деякою специфікою в окремих елементах матеріально-технічних умов:

1. Предмет праці - корисне копальневе, про яке немає достовірної інформації, а існує лише прогнозна.

2. Технічна база гірничого підприємства створюється з обліком рухливості робочих місць, мінливості властивостей гірничих порід, тому вона менше розвинута, ніж в обробній промисловості.

3. Технологія гірничого виробництва також менше розвинута в порівнянні з технологіями обробної промисловості: переважає технологія руйнації вугілля.

4. Організація праці і виробництва характеризується підвищеною екстенсивністю (або зниженою інтенсивністю).

5. Кадри вугільної промисловості менше кваліфіковані, чим кадри обробних галузей, тому що в гірничої промисловості велика частка ручної праці.

Методологічною основою конкретної економіки є метод діалектики. Всі економічні показники, що характеризують гірничодобувні підприємства і результати їхньої виробничо-господарської діяльності, вивчаються як складові частини загальної економічної системи підприємства.

Характерна риса гірничодобувних підприємств - об'єктивна нестабільність рівнів техніко-економічних показників, що є наслідком нестабільності гірничо-геологічних умов, зміни фронту робіт, рівня механізації й інших факторів. Тому при оцінці ефективності виробництва і перспектив розвитку варто враховувати динаміку зміни гірничо-геологічних і інших умов виробництва в часу і ступінь їхнього впливу на техніко-економічні показники.

Безпосередніми методами вивчення економічних явищ на гірничому підприємстві є різні економіко-статистичні методи, а також методи техніко-економічного аналізу.

У основі використання економіко-статистичних методів лежить побудова моделей, що спрощено відображають економічні процеси на підприємстві. При цьому математично оцінюється достовірність отриманого взаємозв'язку. При побудові моделей до обліку приймаються лише деякі основні фактори, тому що врахувати вплив усіх факторів практично неможливо, та й не потрібно.

3. Загальна характеристика промислового підприємства.

Підприємство – самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, чи іншими суб'єктами для задоволення суспільних і особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгової, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Підприємства можуть створюватися як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство є статутним суб'єктом, юридичною особою, має відособлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням і ідентифікаційним кодом. Воно не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Відповідно до закону “Про підприємство” визначалося, що підприємство - самостійний статутний суб'єкт, що господарює, що володіє правами юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність із метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Підприємництво – це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг і заняттю торгівлею з метою одержання прибутку

Тобто, підприємництво - це господарська діяльність, спрямована на одержання і нарощування прибутку.

Для промислових підприємств характерні наступні основні риси (ознаки):

1. Організаційно-соціальна єдність: підприємство - це організований колектив із своєю внутрішньою структурою і порядком управління.

2. Виробничо-технічна єдність: підприємство об'єднує економічні ресурси для виробництва продукції (послуг) із метою максимізації прибутку. Ця єдність визначається тісним виробничо-технологічним зв'язком окремих структурних підрозділів і стадій технологічного процесу. Воно також обумовлюється наявністю єдиних для всіх підрозділів господарств і служб.

3. Відособлене майно і майнова відповідальність: підприємство має власне, самостійно використовуване майно і відповідає цим майном по різних зобов'язаннях.

4. Оперативно-господарська й економічна самостійність: забезпечується майновою самостійністю підприємства і правами юридичної особи. Підприємство саме здійснює угоди й операції, дістає прибуток або зазнає збитків, забезпечує розвиток виробництва.

Підприємствам різних галузей властива своя специфіка.

Галузь - це сукупність підприємств, що характеризуються однорідністю вироблюваної продукції по економічному змісту, однорідністю технічної бази і технологічних процесів, характером споживаної сировини, однорідним професійним складом кадрів.

Поряд з особливостями є і ряд загальних ознак, що дозволяють класифікувати підприємства по декількох напрямках.

1. По характеру предмета праці:

• підприємства видобувної промисловості,

• підприємства обробної промисловості.

До складу видобувної промисловості входять:

• паливовидобувна /вугільна, нафтова, газова, сланцева/ промисловість,

• рудовидобувна промисловість /в основному видобуток залізної руди/,

• видобуток рідких і дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів,

• гірничо-хімічна промисловість /видобуток сировини для хімічної промисловості, видобуток сірки, солей і ін./

• видобуток будматеріалів і оздоблювальних каменів.

Всі ці підприємства відносяться до сфери гірничої промисловості. Крім того, до видобувної промисловості відноситься енергетика.

2. По характеру протікання виробничого процесу в часу:

• підприємства з безупинним виробництвом /металургійна, хімічна промисловість/,

• підприємства з перериваним виробництвом /гірничі підприємства/.

2. По потужності виробничого потенціалу (розміру):

• малі;

• середні;

• великі.

При віднесенні підприємств до цих груп використовують такі показники, як чисельність працюючий, вартісний обсяг випуску продукції, вартість основних виробничих фондів.

У гірничої галузі промисловими підприємствами є виробничі об'єднання, шахти (рудники), розрізи, збагачувальні і брикетні фабрики і т.д.

Гірничодобувні підприємства мають ряд особливостей (на відміну від підприємств заводського типу):

1. Вугільні шахти жорстко прив'язані до місця перебування корисного копальневого.

2. Характер і умови здійснення виробничого процесу істотно залежать від гірничо-геологічних і інших природних умов.

3. Рухливість робочих місць.

4. Залежність терміна служби гірничого підприємства від терміна розробки запасів корисного копальневого.

1. Більш складні умови виробництва і праці.

1. Велика трудомісткість і фондоємність.

Кожне підприємство функціонує з певною ціллю (ціллю більшості промислових підприємств є одержання максимального прибутку). При цьому передбачається порівняння розміру витрат на виробництво продукції в умовах конкретного підприємства з результатами діяльності цього ж підприємства.

Використовуючи виробничо-технічні показники, що оцінюють у різних одиницях виміру непорівнянні по своїх споживчих властивостях види продукції, неможливо здійснювати подібне зіставлення.

Тому стан і результати функціонування підприємства оцінюються комплексом взаємозалежних показників.

Всі основні (первинні) економічні показники виражаються в грошовому вимірі (за винятком трудових ресурсів). Так, природні ресурси оцінюються витратами на розвідку корисного копальневого; інформаційні ресурси - витратами на наукові дослідження, проектно-конструкторські розробки й ін.; засоби і предмети праці відповідно вартістю основних виробничих фондів і оборотних коштів.

Виробничі можливості підприємства оцінюються показником, що фіксує повну вартість продукції, що підлягає випуску при даних ресурсах, витрата ресурсів визначається витратами виробництва, вираженими в грошовій формі, за певний період часу.

Результати виробничої діяльності підприємства визначаються вартістю зробленої і реалізованої продукції і розміром отриманого прибутку. Прибуток - найважливіший показник, він визначається як різниця між вартістю реалізованої продукції, включаючи роботи і послуги промислового характеру, і витратами виробництва.

Щоб охарактеризувати діяльність підприємства, необхідно оцінити за допомогою певних техніко-економічних показників використання різних видів ресурсів і на цій основі узагальнюючи економічні показники, що характеризують поведінку виробничо-економічної системи.

Техніко-економічні показники - це комплекс характеристик, що кількісно визначають ефективність функціонування шахти. Показники бувають: абсолютні і відносні (питомі); натуральні і вартісні.