6. Формування конкретного рівня цін на окремі види продукції.

Формуються ціни по видах продукції відповідно до обраного для них варіанту моделі.

7. Формування механізму своєчасного коректування рівня цін.

Таке коректування може регулюватися системою заздалегідь обумовлених (запланованих) знижок з ціни (на визначений сумарний обсяг покупки продукції; на розрахунок готівкою за придбану продукцію; на покупку сезонно споживаної продукції в несезонний період і т.п.) і надбавок до ціни (за специфічні умови постачання, за особливе фірмове упакування, за рівень і тривалість післепродажного обслуговування і т.п.).

Незаплановане коректування може викликатися зміною кон'юнктури товарного ринку (зниженням чи підвищенням попиту на даний вид продукції), зміною ставок оподатковування і т.п.

4. Особливості ціноутворення у вугільній промисловості.

Гіричі підприємства взагалі і зокрема, шахти мають ту особливість, що індивідуальні витрати на видобуток одиниці к.к. істотно відрізняються від середньогалузевих (у силу різниці гірничо-геологічних умов і ін. факторів). Тому існує три принципово відмінних механізми встановлення цін на продукцію гірничих підприємств:

1. По середньогалузевій собівартості одиниці продукції визначеної якості.

Середня оптова ціна вугілля являє собою суму середньої собівартості і прибутку.

де - видобуток вугілля по N-му об'єднанню (шахті).

2. По замикаючим підприємствах, тобто в основу ціни кладеться собівартість на гірших (замикаючих) підприємствах. На кращих підприємствах (з більш низькою собівартістю) виникає надприбуток, що вилучається в бюджет у виді рентних платежів.

2. Установлення цін на окремі види гірничої продукції на рівні світових цін.

У вугільній промисловості у теперішний час ціни формуються в основному по першому механізмі.

На вугілля і вугільну продукцію існує державний прейскурант оптових цін, у якому приводяться оптові ціни за 1т вугілля, диференційовані по марках вугіль, а для енергетичних вугіль і по сортах. Прейскурант передбачає визначені норми по золі і волозі, а для коксівних вугіль - і по сірці. При відхиленні показників якості фактичних від прейскурантних до оптових цін робляться знижки чи надбавки наступних розмірів:

В даний час місцевими органами влади передбачаються більш тверді економічні критерії обліку якості вугілля. Зокрема, Донецькою обласною державною адміністрацією висунуті наступні пропозиції, які були введені в дію з осені 2000 р.: при перевищенні норм зольності до 3% знижка в договірній ціні повинна складати 5% за кожен відсоток перевищення зольності; при перевищенні зольності понад 3% - знижка складе 10% від ціни. Такі пропозиції стосуються усіх вугіль, що поставляються на електростанції, у першу чергу – енергетичних. Як відомо, прейскуранти передбачають знижки (надбавки) до ціни за кожен відсоток перевищення (зниження) зольності в розмірі 2,5% від ціни.

Але в галузі досить остро стоїть проблема вирівнювання прибутковості. Тому у різні часи застосовувались різні механізми вирівнювання цін. Одним з них є механізм розрахункових цін, що діяв на підприємствах спільно з державними оптовими цінами.

Розрахункова ціна за 1т вугілля визначається по формулі:

де - собівартість товарного видобутку вугілля за рік по шахті, грн.

- витрати за фінансовим планом шахти, що покриваються з прибутку, грн/рік.

- товарний видобуток, т/рік.

Розрахункові й оптові ціни на вугілля мають границі свого застосування і взаємодії, які можна представити у виді наступної схеми:

Бюджет (дотації)