Перевиробництво

Ц ₁

Ц _р

Ц ₂

дефицит

V ₂

V ₁

Ц _р - ціна рівноваги

Рисунок 1 – Визначення ціни рівноваги

3. Основні методи встановлення цін.

З обліком викладених у першому питанні принципів формування цінової політики підприємства здійснюється процес безпосереднього формування даної політики на конкретному підприємстві. Він охоплює наступні основні етапи (див. рис. 2).

Етапи формування цінової політики підприємства

Вибір визначальних цілей формування цінової політики

Оцінка сформованого рівня цін на продукцію

Оцінка потенціалу й особливостей товарного ринку

Диференціація цілей цінової політики в розрізі конкретних видів продукції з урахуванням можливостей ринку і рівня операційних витрат

Вибір моделі розрахунку рівня цін на окремі види продукції

Формування конкретного рівня цін на окремі види продукції

Формування механізму своєчасного коректування рівня цін

Рисунок 2 – Етапи формування цінової політики

1. Вибір визначальних цілей формування цінової політики. Цей вибір випливає з цінової стратегії та може здійснюватися, виходячи з трьох принципових цільових орієнтирів:

а) орієнтира на покупця. Така установка повинна у максимальному ступені враховувати можливості даного сегмента товарного ринку і майбутніх змін його кон'юнктури;

б) орієнтира на поточні витрати. Така установка повинная забезпечити гарантоване відшкодування витрат трудових, матеріальних, нематеріальних і фінансових ресурсів у процесі операційної діяльності;

в) орієнтира на прибуток. Така установка покликана забезпечити формування заздалегідь обумовленого розміру операційного прибутку (цільового, його суми чи рівня).

2. Оцінка сформованого рівня цін на продукцію.

У процесі оцінки аналізуються:

а) середній рівень цін на окремі види продукції і його динаміка;

б) диференціація рівня цін у розрізі конкретних найменувань продукції в зіставленні з рівнем їхньої якості й іншими ціноутворюючими факторами;

в) можливості зниження рівня операційних витрат за рахунок економії питомої витрати окремих видів ресурсів і здійснення більш ефективної операційної діяльності.

3. Оцінка потенціалу й особливостей товарного ринку.

У процесі оцінки товарного ринку аналізуються:

а) можливості диференціації цін на окремі види продукції в рамках сформованого «конкурентного поля» на даному сегменті товарного ринку та в розрізі окремих категорій споживачів з урахуванням різниць у рівні їх післепродажного обслуговування;

б) можливості розширення обсягу збуту окремих видів продукції за рахунок визначеного зниження рівня цін на них. Ріст обсягу збуту може викликати збільшення суми операційних доходів навіть при зниженні рівня цін.

4. Диференціація цілей цінової політики в розрізі конкретних видів продукції з урахуванням можливостей ринку і рівня операційних витрат.

Така диференціація може провадитися по наступних класифікаційних ознаках:

а) по ролі продукції в задоволенні потреб. Тут виділяють продукцію масового попиту, продукцію періодичного попиту й епізодичного попиту. По кожному виду може здійснюватися диференційована цінова політика.

б) за рівнем якості продукції і характеру післепродажного обслуговування споживачів;

в) по стадії життєвого циклу товару.

5. Вибір моделі розрахунку рівня цін на окремі види продукції (вибір методу ціноутворення).

Цей вибір визначається цільовим орієнтиром, обраним для здійснення цінової політики.

а) при орієнтирі на покупця базовим елементом розрахунку приймається рівень ціни товару, прийнятний для відповідних категорій покупців. Тобто

УЦ = Цп,

де УЦ – ціна, установлювана підприємством, грош. од.,

Цп - ціна, прийнятна для відповідних категорій покупців та забезпечующая реалізацію усього виробленого обсягу продукції в мінімальний термін.

б) при орієнтирі на поточні витрати базовим елементом ціни приймається середня сума повних операційних витрат і сума прибутку на одиницю продукції. Прибуток може прийматися по середньому рівні чи змінюватися в широких межах у залежності від виду товару.

Цей метод називають «середні витрати + прибуток». У цьому випадку модель розрахунку рівня ціни приймає вид

УЦ = (Ио + Впо)*100/ (100 - Сндс),

де Ио, Впо – відповідно середня сума повних операційних витрат і середня розрахункова сума валового операційного прибутку, що приходиться на одиницю продукції, грош. од.;

Сндс – ставка податку на додаткову вартість ( і інших податків, що сплачуються за рахунок валового операційного доходу підприємства) %.

в) при орієнтирі на прибуток розрахунок ціни здійснюється на основі аналізу беззбитковості і забезпечення цільового прибутку;

ВД

И,

ВД,

Пр,

грн

И

ТБ

ПоИ

Q, од. / міс.

Qб

Q₁

И - витрати; ВД - валовий доход; Пр - прибуток; Q - обсяг виробництва; Qб - мінімальний обсяг виробництва, що забезпечує беззбитковість виробничо-господарської діяльності; ; ТБ - точка беззбитковості.

У цьому випадку модель розрахунку рівня ціни має вид

УЦ = (Ио + ЦПо) *100/ (100 – Сндс),

де ЦПо – розрахункова сума цільового операційного прибутку (валового), що приходиться на одиницю реалізованої продукції, грош. од.

Крім названих також можуть застосовуватися методи:

• установлення ціни на основі цінності товару, що відчувається;

• установлення ціни на рівні поточних цін, закритих торгів

• інші