Залежність «чисельність - обсяг робіт» можна представити у виді формули

Ч₂ = (Чпост ₁ + Чпер ₁)*(Д₂ / Д₁)

де Д₁ , Д₂ - обсяг робіт у натуральних одиницях у базисному і звітному періодах.

При обліку, аналізі і плануванні чисельності персоналу застосовують показники облікового і явочного складу.

Явочний склад - число працівників, що повинні з'явитися на свої робочі місця впродовж доби відповідно до прийнятого режиму роботи підприємства..

Обліковий склад - число працівників, що перебувають у списку штату підприємства.

При визначенні потреб у трудових ресурсах виходять із явочного складу. Чисельність робітників визначається виходячи з планових обсягів робіт і діючих норм виробітки, або шляхом розміщення робітників по робочих місцях, або по нормативах чисельності робітників, або по нормативах обслуговування. Потреба в керівниках і фахівцях визначається по штатному розкладу.

Обліковий склад працівників визначається по формулі

Чсп = Чя * Ксп

де Ксп - коефіцієнт облікового складу

Ксп розраховується тільки для працівників, відсутність яких вимагає обов'язкової підміни (робітники, гірничі майстри).

де Тш - число робочих днів шахти в році,

Тр - число робочих днів робітника в році,

Тпр - число святкових днів за рік,

Твых^пр, Твых^р - відповідно число вихідних днів підприємства і робітника,

Тотп - тривалість відпустки робітника

Кув - коефіцієнт неявки по поважних причинах: хвороба, неявка з дозволу адміністрації і т.д.

Ксп = 1,13...1,91

2. Продуктивність праці і методи її виміру.

Продуктивність праці - ефективність витрат праці, що вимірюється кількістю продукції, зробленої одним працівником в одиницю часу (прямий метод) або кількістю витраченої на одиниці продукції праці (зворотній метод).

ПТ має тимчасову характеристику, вона може бути годинною, змінною, місячною, річною.

Розрізняють продуктивність суспільної праці і продуктивність живої праці.

Показник рівня суспільної продуктивності праці розглядається в цілому по країні і вимірюється величиною національного доходу, що доводиться на одного середнєспискового працівника галузей матеріального виробництва.

Продуктивність живої праці характеризує ефективність труда персоналу підприємства і найчастіше визначається кількістю випущеної продукції за одиницю часу в розрахунку на одного працівника підприємства.

Існують різні методи виміру продуктивності живої праці:

1. Натуральний.

2. Вартісний.

3. Трудовий.

4. Метод умовних одиниць (застосовується на ремонтно-механічних заводах).

Різниця між методами перебуває в різниці одиниць виміру.

1 Метод.

На вугільних шахтах натуральний метод є основним, тому що він безпосередньо характеризує рівень продуктивності праці, конкретний і простий в обчисленнях. ПТ при цьому вимірюється відношенням обсягу зробленої продукції в натуральних одиницях до суми витрат живої праці (людино-одиниці часу). У якості одиниць часу звичайно застосовуються зміна (вихід) і місяць. Натуральні показники ПТ звичайно розраховуються по 4-х основних категоріях працюючих шахти.

1. ГРОЗ

+ прохідники, эл/слюсарі, робітники підземного транспорту та інші

2. Підземні робітники

+ робітники поверхні

3. Робітники по видобутку вугілля

+ ІТР

4. Працюючі шахти. ПВП

По всіх цих категоріях може обчислюватися змінна (або на вихід) і місячна продуктивність праці.

Змінна продуктивність праці:

ПТвих = Ддоб / Чяв , т/люд-зм

або

ПТвих = Дміс / В т/вих

де В - сума відпрацьованих людино-змін (виходів) за місяць (звичайно визначається для перших трьох категорій).

Місячна продуктивність праці визначається по формулі:

ПТміс = Дміс / Чсп , т/мес

де Чсп - середнєспискова чисельність робітників (працюючих).

2 Метод.

При вартісному методі обсяг продукції обчислюється у вартісному вираженні

ПТмес = (Дміс * Ц) / Чсп = Стп / Чсп, грн/люд

де Ц - ціна однієї тонни вугілля, грн.

Стп - вартість товарної або вартість реалізованої продукції, тобто вартість вугілля, відвантаженого споживачу за місяць.

Цей показник називається також виробітком товарної продукції на одного працюючого і звичайно є додатковим показником для ІТР.

3 Метод.

Трудовий метод виміру продуктивності праці полягає в обчисленні трудомісткості робіт. Трудомісткість робіт - це витрати часу на одиницю продукції за аналізований період.

Тр = (Чяв / Ддоб)*1000, люд-зм/1000 т

або

Тр = (В / Дміс)*1000, люд-зм/1000 т

Розрізняють трудомісткість:

• нормативну, або необхідні витрати на виготовлення одиниці продукції, розраховані на основі діючих норм часу;

• планову, що нижче нормативної на суму зниження трудових витрат за рахунок проведення планових орг-тех. заходів;

• фактичну, що виражає фактичні витрати часу на виготовлення виробу або одиниці продукції.

Тр^ф = Трн^(п) / Кн

де Кн - коефіцієнт виконання норм часу.

Трудомісткість є зручним показником для аналізу трудовитрат, оскільки може бути розрахована трудомісткість будь-якого трудового процесу, що дозволяє надалі аналізувати трудомісткість у цілому по шахті.

Взаємозв'язок між ПТ і Тр продукції

4. Метод.

Метод умовних одиниць на шахтах не застосовується.

ПТ = (V₁K₁ + V₂K₂ +...+V_nK_n) / (Чсп₁ + Чсп₂ +...+ Чсп_n) , ум. од./люд-зм

де V₁, V₂, V_n - обсяг виробництва продукції і-го типу, шт.

К₁, К₂, К_n - коефіцієнт приведення продукції даного типу до умовних одиниць

Чсп₁, Чсп₂, Чсп_n - середнєспискова чисельність робітників, зайнятих на виробництві продукції і-го типу, люд.

Поняття про середню і граничну продуктивність праці.

При аналізі показника продуктивності праці визначаються середні значення цього показника за аналізований період, темпи зміни показника і гранична продуктивність праці.

Середня продуктивність розраховується по формулі

ПТ = Qi/Чі

де Qi, Чі – відповідно обсяг виробництва й облікова чисельність в і-м періоді.

Розглянемо поняття граничного продукту. Граничний продукт – це додатковий продукт, зроблений при використанні однієї додаткової одиниці ресурсу. В міру максимізації виробництва визначеного продукту ефективність використання ресурсів падає (закон убутної віддачі). Відбувається це тому, що на кожну додаткову одиницю продукту приходиться використовувати все зростаючу кількість додаткових одиниць ресурсів. Настає момент, коли додатковий результат («додатковий доход») стає рівним необхідним для його досягнення додатковим витратам. У цій ситуації «додаткове» стає «граничним», тому що досягається межа максимізації обсягу виробництва.

Продемонструємо закон убутної віддачі на рис. 1

Q , од.

І ІІ ІІІ

Ч, чол.

Рисунок 1 – Крива залежності обсягу виробництва від чисельності робітників

1 фаза – крива йде нагору темпами, що прискорюються

2 фаза – темп росту сповільнюється, обсяг досягає максимуму

3 фаза - обсяг виробництва падає

Гранична продуктивність змірює темп зміни загального обсягу виробництва, зв'язаний з кожним робітником, що приєднується.

Вона визначається по формулі

РПТ = Q/Ч,

де Q – приріст продукції, викликаний додатковою одиницею праці, нат од.,

Ч - додаткова одиниця праці.

На рис. 2 показана залежність середньої і граничної продуктивності праці від чисельності робітників:

1 фаза – обсяг виробництва наростає швидше, ніж чисельність робітників, при цьому гранична продуктивність збільшується і досягає свого максимуму. Середня ПТ також зростає.

2 фаза – обсяг виробництва сповільнює темп росту, гранична ПТ зменшується, але має позитивне значення.

3 фаза - обсяг виробництва знижується, гранична продуктивність здобуває негативне значення. У крапці, де РПТ=0 середня ПТ досягає максимального значення. У діапазоні, де РПТ має негативне значення середня ПТ знижується.

П Т, РПТ

І ІІ ІІІ

ПТ

РПТ=0

Ч, чол.

Рисунок 2 – Залежність середньої і граничної продуктивності від чисельності робітників

2. Фактори росту ПТ.

Причини, під впливом яких змінюється показник ПТ, називаються факторами зміни ПТ. Виділяють наступні фактори:

1. Природні і кліматичні: глибина, умови залягання й ін.

2. Структурні зрушення у виробництві.

3. Організаційні.

4. Матеріально-технічні і технологічні: технічний рівень виробництва, питома вага виїмки вугілля 40ост. Комплексами, зміна обсягу виробництва й ін.

Можливими напрямками підвищення ПТ на шахтах є:

1. Підвищення технічного рівня виробництва на основі комплексної механізації процесів.

2. Удосконалювання організації якісної оплати праці.

3. Збільшення обсягів видобутку.

При збільшенні видобутку вугілля абсолютна економія чисельності працюючих (люд.) складе



де Чпост^ - чисельність постійного складу в базисному періоді,

Рвид, 40ост – плановий відсоток росту видобутку і постійного штату робітників

Загальний ріст ПТ:

де Чрозр = Дпл / ПТб - чисельність при новому обсязі видобутку і базисної ПТ.

4.Заробітна плата в гірничій промисловості.

Заробітна плата - це винагорода, що одержує працівник підприємства в залежності від кількості і якості витраченої їм праці і результатів діяльності всього колективу підприємства.

Існують наступні форми оплати праці: відрядна, погодинна, договірна (контрактна), комбінована. При відрядній формі оплати праці працівник одержує винагороду за кількість продукції,що випускається, тобто обсяг продукції повинний бути виміряємо за будь-який проміжок часу в натуральних вимірниках. При цьому розраховується плата за одиниці продукції, називана розцінкою.

При погодинній формі оплати праці винагорода одержують за кількість відпрацьованого часу, тобто при неможливості виміру обсягів робіт, а іноді для забезпечення безпеки робіт (підривники).

Комбінована форма - це сполучення відрядної і погодинної форм.

Незалежно від застосовуваної форми оплати однакова праця повинна мати рівну винагороду. Для виконання цієї задачі застосовуються тарифні розряди. Тарифний розряд характеризує спроможність працівника виконувати роботу різної складності і безпосередньо впливає на величину його заробітку. Працівники, що мають однакові розряди за інших рівних умов, не залежноі від фаху одержують рівну зарплату.

Заробітна плата містить у собі всі грошові виплати, вироблені по відрядних розцінках, тарифним ставкам або окладам, преміальні виплати, одноразові винагороди за вислугу років, а так само усі види доплат і надбавок, виплачуваних працівникам відповідно до діючої в галузі системою оплати праці і преміювання.

Розрізняють наступні системи оплати праці:

1. Пряма відрядна. Враховує відрядну розцінку й обсяг виконаних робіт.

2. Відрядно-преміальна. Розраховується виходячи з тарифної ставки, відпрацьованого часу, коефіцієнта відрядного заробітку, КТУ і враховує суму премій.

3. Проста погодинна, враховує тарифну ставку і кількість відпрацьованого часу.

4. Почасово-преміальна. Розраховується з застосуванням КТУ і враховує розмір премій.

5. Акордна. При акордній системі заробіток бригади встановлюється заздалегідь до початку виконання робіт. За дострокове виконання виплачується додаткова матеріальна винагорода.

6. Непряма відрядна. Застосовується для погодинно оплачуваних робітників (електрослюсари) і переслідує наступні цілі: зацікавити цих робітників у виконанні встановленого плану робіт з обслуговування ділянки, а також зацікавити їх у скороченні чисельності робітників.

Тарифна система містить у собі: тарифні сітки, тарифні ставки, тарифно-кваліфікаційні довідники.

Тарифно-кваліфікаційний довідник - збірник кваліфікаційних характеристик, робіт і вимог, що визначають обсяг професійних знань і трудових навиків, якими повинний володіти робочий відповідної тарифної групи.

Тарифна сітка - шкала, у якій указані тарифні розряди і відповідні тарифні коефіцієнти.

Тарифна ставка - розмір оплати праці робочого відповідного розряду в одиницю робочого часу.

У вугільній промисловості застосовується 6-ти розрядна тарифна сітка.