Основні показники очищення води мийки Криничного арз Донецької обл. Карбонатом магнію, дозою 0,7 еквівалентів загальної лужності за рекомендованою схемою очищення

Забруднення	Величина забруднення
	висхідний початковий стік	після реагенту, відстояний стік	після ультрафільтрації
Оптична щіль-ність, фільтр 4, одиниць	15,04	0,3	0,05
Лужність по фенолфталеїну, г –екв/л	0,03	0,015	0,01
Лужність по метилоранжу, г – екв/л	0,65	0,56	0,53

Таблиця 2.

Виготовлення цегли з додаванням осаду водоочищення

Додавання осаду до суміші сирця цегли, %	Площа зразка, см²	Руйнівне наван-таження, F макс., кг	Межа міцності при стисненні, кг/см²
=	7,7	901	117
25,4	7,7	875	113,6
26	7,7	870	111
31	7,7	830	107,8
Примітка. Цегла з осадом легша; вага зразків - №1 – 7 г; № 2 – 6,7 г; № 3 – 6,4 г; № 4 – 6 г.

ПРИКЛАД реферування:

Медведєв Ю.М., Донцова М.І., Кочкодан В.М., Ткачук П.В., Шкавро З.Н., Шишанов М.А., Яблоков В.В., Соколовський В.Я. Повторне використання лугів, нафтопродуктів та масел, вилучених із стічних вод у процесі оброблення металів // Будівництво України. – 2001. - № 6. – С. 43-44.

У процесі оброблення металів утворюються стічні води з вмістом миючих лугів, нафтопродуктів, масел, які очищаються в масловиловлювачах, а потім розбавляються з загальними стоками. При цьому забруднюються артезіанські водоймища та навколишнє середовище. Автори перераховують основні способи очищення стоків, зазначаючи про всі їхні недоліки, і приходять до висновку, що всі вони не є ідеальними. На основі досліджень промислових і модельних стоків було розроблено спосіб простого очищення лужних стоків, який виключає нейтралізацію їх кислотами перед обробленням, без охолодження, що дало можливість вилучити лужні розчини зі стоків без руйнувань лугів за рахунок застосування реагентів для очищення карбонатів, бікарбонатів. Результати очищення наведено в таблицях 1 і 2.

Студенти вищих навчальних закладів вже з першого курсу повинні вміти працювати з джерелами наукової інформації.

Є два шляхи отримання бібліографічної довідки: замовлення в спеціалізованій інформаційній установі або самостійний пошук. Перевагу варто надати самостійному пошукові, бо, незважаючи на високу кваліфікацію працівників інформаційних служб, вони ніколи не доберуть літературу так, як треба вам, хоч і збережуть багато цінного часу.

Ознайомлення з опублікованими за темою курсової (дипломної) роботи науковими працями починається відразу після складання плану. Це дозволяє цілеспрямованіше шукати літературні джерела за обраною темою і краще опрацьовувати матеріал. Інколи доводиться опрацьовувати більше сотні статей і книг, з яких лише 40-50 увійде до бібліографії (списку літератури).

Для обирання необхідної інформації рекомендуються два види читання: «швидке» і «повільне». «Швидке» читання або читання «по діагоналі» повинно відповідати на запитання, чи варто цю статтю або книгу уважно прочитати. Після того як проглянуто всю наявну на даний момент літературу, можна розпочати «повільне» читання, тобто глибше її вивчення, переходячи від простого матеріалу до складнішого. Треба починати з книг, згодом – статті, спочатку вивчити вітчизняні джерела, а потім – іноземну літературу.

При читанні відібраної літератури треба робити помітки, бажано на одному боці аркуша стандартного формату. Це дає змогу надалі компонувати матеріал у будь-якому порядку. Читаючи джерела, ліпше записати більше, бо заздалегідь не завжди відомо, що з цього матеріалу може знадобитися, повторний пошук – зайва трата часу.

Дуже велике значення має оброблення записів по мірі їх накопичення. Тут потрібно виявити максимальну організованість, щоб не переплутати матеріали розділів, особливо дипломної роботи. Рекомендується для кожного розділу використовувати окрему папку.

Література, використана в курсовій (дипломній) роботі, поділяється на основну та додаткову.

Варто пам’ятати, що першими з основної літератури опрацьовуються теоретичні джерела узагальненого характеру, бажано останні за роком видання. Після цього вивчаються наукові джерела з конкретного питання – теми роботи. Тут необхідно подати кілька або хоча б одну точку зору з конкретного питання з Вашою власною оцінкою (яку точку зору поділяєте, а яку заперечуєте і чому). Усі подані в списку основної літератури джерела повинні бути процитовані або згадані в роботі.

До додаткової літератури належать довідники, інструкції, словники, державні стандарти.

При роботі зі словниками варто пам’ятати:, що словники поділяються на енциклопедичні та лінгвістичні, виклад інформації в яких суттєво відрізняється. Тому необхідно:

• визначити принцип викладу матеріалу в словнику;

• детально вивчити всі скорочення та примітки;

• ознайомитися зі структурою словникової статті;

• у словниках енциклопедичних та термінологічних статті, як правило, укладаються окремими авторами, тому посилання слід роботи не на словник, а на автора конкретної статті;

• після кожної словникової статті може подаватися список літератури, яким також можна скористатися.

Будь-яка наукова робота починається з вибору її теми. Після першої консультації з керівником курсової (дипломної) роботи, на якій складається план, студент іде в бібліотеку, де обирає літературу із запропонованої теми.

Після замовлення та одержання необхідної літератури із фондів бібліотеки студент повинен уважно ознайомитися з усіма найсерйознішими доробками, пов’язаними з обраною темою, і проконсультуватися з керівником курсової (дипломної) роботи.

Курсова (дипломна) робота має таку структуру:

1. Вступ, де висвітлюються мета і завдання роботи, актуальність і новизна, методи дослідження, практична цінність роботи.

2. Основна частина, що містить у собі докладний опис проведених самостійно експериментів, дослідів, розрахунків тощо. Основна частина складається з розділів, які, у свою чергу, поділяються на підрозділи з окремими заголовками. Цінність основної частини полягає в експериментальному підтвердженні або спростуванні загальнотеоретичних положень з даного питання. Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст. Загальні вимоги до цитування такі:

• текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання;

• при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), слід бути максимально точним у викладі думок автора;

• кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело.

3. Висновки містять у собі короткий виклад основних результатів самостійного наукового дослідження. Основними вимогами є: лаконізм, чіткість, відсутність цитат і прикладів. Висновки доцільно нумерувати.

4. Додатки містять у собі схеми, цифрові розрахунки, креслення, малюнки тощо.

5. Бібліографія (список використаної літератури) розміщується одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті або в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Відомості про джерела, включені до списку, треба давати відповідно до вимог державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць.

Курсова (дипломна) робота оформлюється за державним стандартом Увесь матеріал викладається за обраним планом на стандартному папері з дотриманням встановлених інтервалів і полів, сторінки нумеруються, починаючи з другої.