3. Префіксально-суфіксальний:

• без-аварій-н-ий

• без-антен-н-ий

• між-полюс-н-ий

• між-атом-н-ий.

4. Основоскладання:

• вогнезахист

• шумомір

• чотириполюсний

• самозапуск

• самогальмування

• багатопроменевий

• світлофільтр

• автотрансформатор

• авторегулятор

• відеосигнал

• відеопередавач

• гідроенергоресурси.

5. Словоскладання:

• інженер-будівельник

• ват-година

• вольт-ампер

• двигун-генератор

• радіоакустика.

Абревіація: ініціально-літерна (АД – асинхронний двигун, ВН – висока напруга, ВВА – високовольтна апаратура); ініціально-звукова (АСК – автоматизована система керування, ГЕС – гідроелектростанція ТЕЦ – теплова електростанція САР – система автоматичного регулювання); літерно- та звуко - цифрові (ТГ-150 – теплогенератор, АП-1 – автопускач).

Неморфологічні способи творення термінів

Сюди належать лексико-семантичний та синтаксичний способи.

1. Суть лексико-семантичного (семантичного) способу словотворення полягає в тому, що слова набувають нових значень, переосмислюються, тобто коли термін утворюється лише внаслідок зміни семантики твірного слова. Прикладами можуть слугувати такі терміни:

• кнопка – 1) вид металевої застібки на одязі, що складається з двох частин, одна з яких входить в іншу; 2) рухомий ґудзик, притискуванням якого вмикається електричний струм.

• хвиля – хвиля балістична, хвиля збурень, хвиля горизонтально поляризована;

• хмара – хмара космічна, хмари густі, хмари мезосферні;

• характеристика – характеристика частотна, характеристика релейна, характеристика рекомендаційна (атестаційна).

2. У професійних підсистемах близько 70% спеціальних понять передають не окремі терміни-слова а різні словосполучення, які утворюються за законами синтаксису української мови. Словосполучення поділяються на дво- та багатокомпонентні, наприклад:

• магнітна індукція;

• електрична енергія;

• закон Ома;

• сила струму;

• лічильник електричної енергії

• робоча потужність електроенергетичної системи;

• рух електронів у магнітному полі;

• магнітне поле котушки зі струмом.

Основним засобом комунікації знань є текст.

Текст, зокрема текст навчального характеру, - це своєрідний посередник між студентом, що вивчає певну проблему, й автором тексту, який передає студентові наукові знання, що розв’язують цю проблему.

Текст може виражатися як в усній, так і писемній формах. Він безпосередньо передається від людини до людини (у процесі навчання – від викладача до студента або від студента до викладача та інших студентів).

Текст – це функціональна одиниця: у ньому представлена інформація про об’єкти оточуючої дійсності (предметний зміст тексту), але представлена з певною метою, з метою передавання цієї інформації іншим людям (що визначає функціональну спрямованість тексту). Термін текст (від лат. textus – тканина, сплетення, з’єднання) означає послідовність, що її об’єднано значеннєвим зв’язком мовних одиниць: висловлювань, абзаців, розділів тощо, які утворюють тематичну єдність.

Залежно від комунікативної мети тексти поділяються на: тексти-розповіді, тексти-описи та тексти-міркування (роздуми). Кожен з них має свою будову контексту. Наприклад, коли нам треба підкреслити цілісність, зв’язність, послідовність у викладенні інформації, ми користуємось послідовною будовою контексту. У цьому випадку речення пов’язуються одне з одним за принципом «ланцюжка», тобто те, що було новим у попередньому реченні, стає відомим у наступному, наприклад:

Шляхом оброблення потоку енергії, яка надходить до двигуна електробура, отримаємо вірогідну інформацію про потужність на валі двигуна електробура й осьове навантаження на долото. При бурінні похило спрямованих і горизонтально-розгалужених свердловин це дає можливість забезпечити необхідні параметри режиму буріння і підвищити техніко-економічні показники процесу.

Якщо нам треба зобразити предмет, явище, процес, визначити і перерахувати істотні ознаки та властивості, які дадуть змогу одержати чітке уявлення про об’єкт, систематизовану характеристику його ознак, то доречно використати паралельну будову контексту. При паралельній будові контексту декілька наступних речень пояснюють з різних боків, розкривають різні аспекти першого речення, яким починається абзац. Наприклад:

У сучасних умовах трест «Криворіжіндустрбуд» має змогу будувати промислові об’єкти за типовими проектами. Будівництво передбачено здійснювати на Криворізькому комбінаті окислених руд, який знаходиться поблизу Долинської. Питання про будівництво позитивно вирішено з Міністерством промполітики та міською владою. На будівництво виділені необхідні кошти.

Усі тексти створюються та існують заради передавання інформації. Вони бувають художні, навчальні, наукові. Будь-який текст містить у собі певну інформацію.

У науковій літературі в залежності від змісту, що передається, виділяються такі три основні типи змістової інформації:

1. Фактографічна – інформація про факти, явища, процеси, події. Наприклад: Експериментальні дослідження показали, що тварини краще переносять відносне збільшення концентрації газової суміші, яку вони вдихають, де основним компонентом є вуглекислий газ, ніж при вдиханні кисню.

2. Логіко-теоретична інформація – повідомлення про способи отримання фактографічної інформації, висновків з фактів, про їх тлумачення, посилання на джерело інформації. Наприклад: На основі одержаних результатів вчені зробили припущення, що бактерії можуть досить тривалий час знаходитися в анабіозі, зберігаючи життєздатність.

3. Оцінювальна (оцінна) інформація – авторська оцінка про повідомлення. Можна не сумніватися в тому, що винесення на розгляд важливих наукових питань буде мати позитивні результати для економічного розвитку країни.

Інформація за своєю значущістю буває:

1) Дублюючою – дублювання інформації полягає в повторенні вже переданої інформації іншими мовними засобами. У науковій літературі частим випадком дублювання є пояснення вже названого явища, поняття (терміна). При скороченні тексту обирається один із варіантів – поняття (термін) або його пояснення. Сигналами дублюючої інформації можуть бути такі слова: або, тобто, іншими словами, це значить, значить, інакше кажучи, що означає. Бувають випадки, коли дублююча інформація може подаватися і без спеціальних позначок. Наприклад: Для терміна характерна така диференційна ознака як відсутність експресії, тобто йому властива сувора логічність викладу й об’єктивність як ознака наукової творчості. Виділяють три економічні системи: вільний, або чистий, ринок, змішана економіка, централізовано-планова, або командна економіка.

Дублювання інформації забезпечує зв’язність тексту, його смисловий розвиток.

2) Основна і додаткова інформація. Додаткова інформація конкретизує та уточнює основну. Визначити основну інформацію допомагає синтаксичний аналіз речення. Наприклад: Усвідомлення безмежних можливостей науки та техніки в оволодіння силами природи, що укріпилися з розвитком космічних досліджень, безумовно, підсилило почуття відповідальності за долю всієї планети.

Завдання: Визначте, які типи інформації містяться в цьому реченні:

Для вивчення навколишнього середовища (середовища помешкання та виробничої діяльності людини) доцільно виділити такі його основні складові: повітряне середовище, водне середовище (гідросферу); тваринний світ (людина, домашні та дикі тварини, у тому числі риби та птахи); рослинний світ (культурні та дикі рослини, у тому числі, які ростуть у воді); ґрунт (рослинний шар); надра (верхня частина земної кори, у межах якої можливе добування корисних копалин); кліматичне та акустичне середовища. Найбільш уразливими складовими, без яких неможливе існування і яким наноситься найбільша шкода людською діяльністю, є повітряне середовище й гідросфера.

V. Наукова робота за своєю суттю є науковою інформацією, що її певним чином оформлено. Від того, наскільки правильно й грамотно (відповідно до діючих нормативних документів – Держстандартів) оформлено зміст наукової роботи, у значній мірі залежить адекватність сприйняття її у цілому.

Невід’ємною складовою частиною оформлення будь-яких наукових робіт, зокрема й магістерських, є довідково-бібліографічний апарат.

Бібліографічний апарат наукової роботи – це сукупність підрядкових та позатекстових бібліографічних відомостей про всі документи, що їх цитують або згадують у науковій роботі. Ці відомості обов’язково використовуються у всіх наукових роботах у вигляді посилань, бібліографічних описів та списків.

Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті або в алфавітному порядку прізвищ перших авторів чи заголовків у хронологічному порядку.

Основою для правильного оформлення посилань і складання бібліографічних списків є бібліографічний опис.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв. При цьому враховують чинні стандарти з бібліотечної та видавничої справи.

Усі елементи бібліографічного опису розділяються між собою за допомогою спеціально призначених знаків: крапок, ком, двокрапок, тире, косих рисок тощо. До їх використання треба бути особливо уважними, бо вони, як і всі інші компоненти опису, визначають правильність оформлення наукового твору.

Найчастіше Вам доведеться користуватися бібліографічними описами книги та журнальної статті. Схеми цих описів відрізняються між собою, тому при їх складанні треба бути особливо уважними.

При складанні бібліографічного опису рекомендується звернути увагу на такі моменти:

1. Відомості про видання даються за титульною сторінкою.

2. Місце видання – це місто, де видано твір. В українській мові скорочуються назви лише трьох міст:

Київ – К.: Москва – М.: Ленінград – Л.:

Всі інші міста пишуться повністю, наприклад:

Кривий Ріг: Львів: Дніпропетровськ:

3. Назва видавництва (у Н. в.) наводиться без слова «видавництво» і лапок через двокрапку, наприклад:

К.: Либідь.

Дніпропетровськ: Січ.

4. Рік видання твору пишеться арабськими цифрами без слово “рік” чи його скорочення, наприклад:

Кривий Ріг: Мінерал, 2006.

5. Кількість сторінок позначається арабськими цифрами, наприклад:

К.: Наук. думка. - 598 с.

Якщо ми використовуємо не всі сторінки, а лише уривок з книги або статтю з журналу (збірника наукових праць), то оформлюємо так:

Дніпропетровськ: Січ. – С. 15 – 24.

6. Перед косою рискою ( / )крапка не ставиться.

7. Бібліографічний опис складається мовою оригіналу (українською, російською, англійською тощо).

Схема бібліографічного опису книги

1. Один автор

Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: навч. посіб. / С.С.Вітвицька. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 316 с.

2. Два автори

Шейко В.М., Організація та методика науково-дослідницької діяльності: підруч. / В.М.Шейко, Н.М.Кушнаренко. – К.: Знання-Прес, 2003. – 295 с.

3. Три автори

Бахтина Л.Н. Обучение реферированию научного текста / Л.Н.Бахтина, И.П.Кузьмич, Н.М.Лариохина. – М.: Московский университет, 1988. – 120 с.

Зверніть увагу на те, що при бібліографічному описі навчального посібника або підручника обов’язково зазначаємо про це.

2. Чотири автори

Математичне програмування / О.В.Максимов, М.Г.Афанасьєва, В.В.Липовик, А.Ф.Щербак. – Кривий Ріг: Мінерал, 2001. – 275 с.

Зверніть увагу!!! Після назви книги після похилої риски пишуть спочатку ініціали, а потім прізвище автора.

3. П’ять та більше авторів

Посібник з хімічного термінознавства: навч. посіб. / [О.В.Бондарень, В.І.Булавін, В.В.Дубічинський та ін.]; за ред. В.В.Дубічинського. – Харків: НТУ “ХПІ”, 2003. – 112 с.

Зверніть увагу!!! Ще одна особливість: пишуть лише перших трьох авторів. Цей посібник має не лише авторів, а й особу, яка редагувала книгу, тому його прізвище та ініціали зазначаються з великої літери після крапки з комою.

4. Словник

Користуючись словником, ви могли помітити, що одні з них мають авторів, а інші – укладачів, тому й бібліографічний опис цих наукових видань відрізняється. Якщо словник укладають більше трьох авторів, то його оформлюють як книгу, яка має чотири, п’ять та більше авторів. Наприклад:

Українсько-російсько-англійський термінологічний словник з гірничовидобувної справи / Уклад. В.В.Соболєв, В.М.Мандрікевич, М.В.Орел, Л.С.Шломіна. – Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2004. – 245 с.

Російсько-український словник наукової термінології: Математика. Фізика. Техніка. Науки про землю та Космос / В.В.Гейченко, В.М.Завірюхіна, О.О.Зеленюк та ін. – К.: Наук. думка, 1998. – 892 с.

Російсько-український та українсько-російський словник фінансової термінології /За заг. ред. А.П.Ярещенка. – Харків: Прапор, 1997. – 400 с.

Схема бібліографічного опису статті

При бібліографічному описі статті треба пам’ятати, що тут кількість авторів не має значення, тому це наукове джерело оформлюється так:

1. Зі збірника наукових праць:

Монастырский Ю.А., Денис В.М. Основные направления фирменного обслуживания автосамосвалов БелАЗ в Украине // Вісник Криворізького технічного університету: зб. наук. праць. – Кривий Ріг: Мінерал, 2003. – Вип. 1. – С. 81 – 83.

Ткаченко І.О. Проблеми гуманізації навчання у вищих технічних закладах // Нові технології навчання: наук.-метод. зб. – К.: НУХТ, 2006. – С. 36 – 38.

3. З журналу:

Євтух О.Т. Теорія вартості через призму фінансів // Фінанси України. – 2005. - № 11. – С. 7 – 20.

Черников А. Настоящее и будущее адаптивных сетей // Компьютерное обозрение. – 2007. - № 6. – С. 64 – 67.

Зверніть увагу!!! Бібліографічний опис статті з журналу і збірника наукових праць відрізняються. У зв’язку з тим, що журнал є виданням періодичним, має державну реєстрацію, тому зазначати місто і видавництво не потрібно. Варто лише зазначити назву журналу, рік видання і його номер.