1. Заголовна частина (бібліографічний опис).

На підготовчому етапі аналізують первинний документ, під час якого здійснюють загальне ознайомлення з документом, виявляють фрагменти тексту, що відповідають інформаційним елементам анотації, відокремлення і первинне осмислення цих фрагментів. Аналізуючи документ, передусім ознайомлюють з його титульним аркушем, звертаючи увагу на формальні ознаки: автора, назву, підназву, вихідні дані, потім переглядають видавничу анотацію, зміст, передмову, вступну статтю, післямову, примітки, коментарі, резюме, побіжно переглядають текст твору.

2. Основна частина.

На основному етапі складання анотації переходять до вивчення виявлених ключових фрагментів тексту і глибшого їх осмислення. При цьому використовуються два види читання: вивчаюче і реферативне. У процесі вивчаючого читання запам’ятовують інформацію, що стосується змісту тексту. Реферативне читання передбачає вилучення найсуттєвішої інформації з документа та її узагальнення. При цьому звертають увагу на особливості тексту і логіку розкриття теми, структуру твору, форму, жанр, читацьке призначення, хронологічні й територіальні межі змісту, стильові особливості тощо.

Для написання анотації складають план, який є схематичним, тезисним переказом майбутньої анотації, її інформаційним каркасом. При складанні плану анотації добирають словесні кліше – маркери, що можуть бути використані при складанні її тексту. Наприклад, використовувати такі словесні кліше:

- головна (основна) тема статті (книги, монографії) ...

- книга знайомить читача з ...

- статтю присвячено ... тощо

Анотація має бути стислою, її обсяг становить близько 500 знаків (70 слів).

Текст анотації прагнуть зробити доступним, щоб його легко і правильно сприймали користувачі. Синтаксис анотації має бути простим, доцільно використовувати короткі прості речення, які складаються з 6 - 17 слів. Не можна зловживати прикметниками і дієприкметниками, складними граматичними зворотами.

Реферат – письмовий виклад наукової статті, монографії, результатів наукового дослідження, змісту книги.

Складання реферату (від лат. refero – повідомляю), який є коротким викладом у письмовому вигляді або у формі публічної доповіді змісту наукової праці (праць) за темою, є надзвичайно необхідним.

Термін реферат має ще й інше значення: доповідь на будь-яку тему, написана на основі критичного огляду літератури та інших джерел.

У науковій літературі за глибиною розкриття змісту реферати поділяють на два типи:

1. Індикативний реферат, в якому коротко характеризуються предмет дослідження та його результати. Головне завдання цього типу реферату – звернути увагу користувача інформації на певний документ і допомогти прийняти рішення про необхідність звертатися до нього. Тому такий реферат містить лише відомості про головні аспекти змісту первинного документа. Тут немає детальної фактографічної інформації, практичних і теоретичних результатів, висновків.

2. Інформативний реферат може виконувати весь комплекс властивих рефератам функцій, оскільки він максимально повно розкриває зміст первинного документа. У такому рефераті здебільшого наводять відомості про предмет дослідження і мету роботи, про методи, умови й основні результати дослідження; подають пропозиції автора щодо застосування результатів дослідження, основні характеристики розглянутих технологічних процесів, технічних виробів тощо.

Реферат має таку структуру:

• заголовна частина, яка завжди пишеться одним абзацом. Тут наводяться точні бібліографічні дані тексту, який реферується, тобто цю частину можна ще назвати бібліографічним описом;

• основна частина (власне реферативна частина);

• довідкова частина (довідковий апарат), яка органічно продовжує основну, і пишуться вони одним абзацом. У довідковій частині рекомендується конкретно вказувати на ілюстрації, наприклад: подається кінематична схема пристрою (загальний вигляд пристрою, блок схема тощо).

Текст власне реферативної частини можна оформляти з абзацами і без них. До побудови тексту з абзацами вдаються в рефератах, що мають більший обсяг порівняно зі стандартним. Безабзацна побудова характерна для коротких рефератів, тобто індикативних.

У рефераті все подається дуже логічно й лаконічно. Єдиних вимог до обсягу реферату немає, однак склалися деякі загальноприйняті норми. Обсяг реферату повинен становити не більше однієї восьмої частини оригіналу.

Текст для реферування:

Медведєв Ю.М., Донцова М.І., Кочкодан В.М., Ткачук П.В., Шкавро З.Н., Шишанов М.А., Яблоков В.В., Соколовський В.Я. Повторне використання лугів, нафтопродуктів та масел, вилучених із стічних вод у процесі оброблення металів // Будівництво України. – 2001. - № 6. – С. 43-44.

У процесі оброблення металів, особливо при митті металевих виробів, утворюються стічні води з вмістом миючих лугів, нафтопродуктів, масел. У Донбасі, наприклад, такі стоки очищаються в масловиловлювачах, а потім розбавляються з загальними стоками, але частіше їх направляють на підземне захоронення. При цьому не тільки втрачаються дорогі дефіцитні луги, нафтопродукти, масла, але й забруднюються артезіанські водоймища та навколишнє середовище. У практиці, як правило, стоки охолоджують, нейтралізують і очищують флотацією з коагуляцією, потім фільтрують методом розкладу нафтопродуктів, сорбцією на волокнистих сорбентах тощо. Всі способи очищення гублять луги, нафтопродукти і масла, правда, при цьому іноді вилучаються нафтопродукти, масла, але велика концентрація важких і середніх нафтопродуктів вимагає і додаткових способів їх оброблення. Полярні речовини із нафти, а також мінеральні домішки, як правило, не розкладаються біологічно, а їх концентрація понад 100 мг/л погіршує роботу очисних споруд каналізаційних мереж, тому такі стоки необхідно додатково обробляти коагулянтами, а при просочуванні їх у басейн питної води воду необхідно підігрівати й обробляти високими концентраціями окислювачів ряду: озон > хлорнуватиста кислота > двооксид хлору > хлораміни.

Під час проведення дослідів зі стоками з вмістом нафтопродуктів та масел було виявлено, що деякі з них, наприклад, після миючих машин металевих виробів, мають температуру до 80° С, що змусило нас подумати над тим, як використати це тепло і зберегти речовини, які можна вилучати повторно.

На основі досліджень промислових і модельних стоків було розроблено спосіб простого очищення лужних стоків, який виключає нейтралізацію їх кислотами перед обробленням, без охолодження, що дало можливість вилучити лужні розчини зі стоків без руйнувань лугів за рахунок застосування реагентів для очищення карбонатів, бікарбонатів, наприклад магнію, які не руйнують луги й дають змогу вилучати нафтопродукти та масла для повторного використання. Технологічна схема очищення лужних стоків така: стоки за необхідності підігрівають до температури скидання обмивальної води миючої машини металевих виробів, потім їх відстоюють, обробляють карбонатами або бікарбонатами, наприклад магнію, й ультрафільтрують. Масла і нафтопродукти надходять на перероблення, а осад із відстійника і після ультрафільтрації йде на виготовлення будвиробів.

Результати очищення наведено в таблицях 1 і 2.

Експериментальні дані показали, що запропонована технологічна схема не має хвостів очищення, не потребує споруди для їх висушування, повертає 70...90% миючих лугів, дає сировину для будматеріалів, повертає масла, нафтопродукти в промисловість.

Таблиця 1.