31. Розвиток друкарства і освіти в Україні в другій половині XVI ст. – першій пол.. XVII ст.. Києво-Могилянська колегія (1615 р.)

Друкарство

В 1569 р. появляється в друкарні Ходкевичів у Заблудові «Учительне Євангеліє», видрукуване Іваном Федоровим та Петром Мстиславцем, першодрукарями, що прогнані з Московщини, шукали захисту на українській землі. За євангелієм вийшли ще з заблудівської друкарні — Псалтир та Часослов. Книгопечатник Мстиславець перейшов до Вільно, Федоров звернув свої кроки до Львова. Львівські міщани підтримали його й започаткували друкарство на Україні. В 1574 р. вийшов у Львові славний «Апостол» Івана Федорова, перша книжка, друкована на українській землі. Федорович подався до Острога на Волині й тут на службі у українського магната князя К. Острожського. 12 липня 1580 р. покінчено в Острозі велику друкарську імпрезу — друк повної Біблії. Їй, м. і. завдячує своє існування славний «острожський гурток» українських письменників і богословів (Герасим Смотрицький, Христофор Бронський, Демян Наливайко, Клирик Острожський й і.) та не менше славна від нього острожська школа, називана деколи академією.

Князі Острожські, володіючи велетенськими маєтностями й користуючись повагою в уряді, від здавен використовували своє майно й суспільне становище на оборону рідної культури й національності. Патріархом православних вважався литовський гетьман князь Константин Острожський. Він в 70-их рр. XVI ст. організує в Острозі друкарню, школу й «острожський гурток», що йому припала честь започаткувати організацію вищого шкільництва на Україні.

Великий вплив на культурно-релігійний підйом українства половини XVI в. мав двір Андрія Курбського. Курбський, як великий прихильник книжності й фанатичний оборонець православної церкви, громадив довкола себе письменників і богословів, що перекладали писання отців церкви й усякими способами боронили прадідівський обряд від насильств і пониження. Подібний культурний осередок створився на дворі князя Юрія Слуцького. В другій половині XVI ст., була в Слуцьку друкарня й школа.

ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ

Острозька академія (Острозька школа) — вища школа, заснована близько 1576—1580 рр. у м. Острозі на кошти князя К. Острозького. В академії викладалися церковнослов’янська, грецька й латинська мови, богослов’я й філософія, а також граматика, математика, астрономія, риторика, логіка тощо. Першим ректором академії був письменник Г. Смотрицький, а викладачами — видатні українські й закордонні педагоги, такі як Д. Наливайко, X. Філарет, І. Лятос, К. Лукарис й інші. Острозька академія дуже вплинула на розвиток педагогічної майстерності й організацію національної школи в Україні, за її зразком були відкриті братські школи у Львові, Луцьку, Володимирі-Волинському. Вихованцем академії був гетьман П. Сагайдачний. Після смерті князя К. Острозького (1608 р.) Острозька академія почала занепадати, а в 1640 р. припинила своє існування.

КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА КОЛЕГІЯ(АКАДЕМІЯ)

Києво-Могилянська колегія (академія) — один з перших загальноосвітніх вищих навчальних закладів у Східній Європі. Бере свій початок від заснованої в 1615 р. Київської братської школи, що відігравала важливу роль у боротьбі проти національно-культурного гноблення українського народу. У 1632 р. до неї була приєднана школа при Києво-Печерській лаврі, заснована в 1631 р. Об’єднаний навчальний заклад одержав назву Братської колегії, або, на честь його заступника Петра Могили, Києво-Могилянської колегії. Сучасники прирівнювали колегію до академії (університету). Значну частину учнів складали сини міщан, козаків, селян. Академія поділялася на 7 (у XVIII ст. — на 8) класів («шкіл»). У їхньому числі були «школа риторики та поетики» (тут вивчалися науки гуманітарного циклу), дворічна «школа філософії» (гуманітарні й природничі науки), чотирирічна «школа богослов’я». Лекції читалися переважно латинською мовою. Багато викладачів, переборюючи наслідки середньовічної схоластики, орієнтувалися на досягнення педагогіки гуманізму. Видатними просвітителями були професори академії І. Гізель, Ф. Прокопович, С. Яворський, М. Козачинський, Г. Кониський. У 1734 р. в академії вчився видатний російський учений М. Ломоносов. Вихованцями Києво-Могилянської академії були Є. Славинецький, С. Полоцький, Г. Сковорода, Я. Козельський, гетьман України І. Самойлович. У XVII ст. філії академії діяли у Вінниці, Кремінці, Яссах (Молдавське князівство), за її зразком були створені колегії у Чернігові (1701 р.), Харкові (1726 р.), Переяславі (1738 р.). У XVIII ст. її досвід широко використовувався при організації середніх і вищих навчальних закладів Росії.