
- •1. Для чого необхідне вивчення вітчизняної історії ( м. Грушевський)?
- •2. Найдавніші поселення на території України. Стоянка первісної людини (с. Королево)
- •3. Що таке неолітична революція?
- •4. Трипільська культура
- •5. Дослов'янські народи на території України
- •6. Грецька колонізація Пн. Причорномор’я
- •7. Стародавні східні слов’яни
- •8. Утворення Руської держави. Перші князі
- •9. Теорії походження Руської держави
- •10. Утвердження християнства на Русі
- •11. Ярослав Мудрий. Збірник законів «Руська Правда»
- •12. Володимир Мономах. «Шапка Мономаха»
- •13. Культура Київської Русі
- •14. Кому належить історична і культурна спадщина Київської Русі?
- •15. Історичне значення Київської Русі
- •16. Закарпаття у IX – XII; його зв’язки з іншими руськими землями
- •17. Феодальне роздроблення на Русі: причини і наслідки
- •18. Утворення Галицько-Волинської держави
- •19. Роман Мстиславич і його князювання
- •20. Данило Галицький і його державотворча діяльність
- •21. Монголо-татарське нашестя на руські землі і боротьба проти монголо-татарського іга
- •22. Галицько-Волинська держава за нащадків Данила Галицького (до 1340 р.)
- •23. Галицько-Волинська держава і Закарпаття
- •24. Історичне значення Галицько-Волинської держави (м.Грушевський)
- •25. Устрій і побут українських земель у складі вкл. Чи дійсно це була Литовсько-Руська держава?
- •26. Захоплення Галичини Польщею. Кревська та Люблінська унії і їх наслідки для українських земель
- •27. Соціально-економічні та політичні передумови виникнення українського козацтва. Утворення Запорізької Січі
- •28. Боротьба козаків проти татар і турків. Сагайдачний, Сірко та інші видатні козацькі ватажки
- •29. Козацько-селянські повстання кінця XVI – 20-30-их рр. XVII ст.
- •30. Виникнення та діяльність братств в Україні. Полемічна л-ра (друга пол.. XVI – перша пол. XVII ст..)
- •31. Розвиток друкарства і освіти в Україні в другій половині XVI ст. – першій пол.. XVII ст.. Києво-Могилянська колегія (1615 р.)
- •32. Берестейська церковна унія та її наслідки. Ужгородська унія
13. Культура Київської Русі
Матеріальна й духовна культура Київської Русі представлена численними пам’ятками, які умовно можуть бути поділені на дві великі сфери — сферу офіційної (елітної, християнської) культури й сферу народної (язичницької у своїй основі) культури.
До 988 р. засобом задоволення духовних потреб східних слов'ян був анімізм, у засаді якого лежало обожнення сил природи та поклоніння духам предків. Найвищим божеством у язичницькому пантеоні вважався Перун - бог грому і блискавки. Із прийняттям християнства у Київській Русі поширилася нова, витончена й складно організована релігія. Була заснована митрополича єпархія. У XIII ст. в Київській Русі існувало близько 50 монастирів, із них 17 — у самому Києві. Церква справляла величезний вплив на культуру Київської Русі. Спорудження одного лише храму — славетної Софії Київської — є безпосереднім підтвердженням того, наскільки всеохоплюючим був вплив церкви на мистецтво. Після 988 р. в ужиток увійшло письмо, базоване на абетці, створеній ченцями Кирилом і Мефодієм — греками, що поширювали християнство серед слов'ян. У своєму знаменитому «Слові про закон і благодать» Іларіон майстерно протиставляє християнство язичництву й описує хрещення Русі. Якщо в релігійних творах грецькі впливи цілком домінували, то у літописах вони були менш помітними. Ранні київські літописи, створені переважно монахами й пройняті християнським світовідчуттям, характеризувалися реалізмом і багатством подробиць. У них відтворювалися й головні проблеми доби — такі як князівські чвари, боротьба з кочовиками, - й подробиці окремих подій. Найважливішим із них є літопис, відомий під назвою «Повість временних літ». Його пов'язують з іменами монахів Нестора та Сильвестра, які склали літопис у 1113—1116 рр. Займалися літературною творчістю й представники світської верхівки. Незважаючи на постійну зайнятість політичними справами, написав своє зворушливе й сповнене роздумів «Повчання» князь Володимир Мономах. Є підстави допускати, що анонімний автор найчудовішого поетичного твору Київської доби — «Слова о полку Ігоревім» (1185—1187) також належав до княжого двору. Скарбницею народної мудрості й творчого духу слугували для нього пісні, приказки, загадки, казки й особливо усний епос, або билини про відважних богатирів — Іллю Муромця, Добриню Микитича й Олексу Поповича. Серед літописних піснярів'бардів своїм талантом особливо виділявся Боян.
У X—XII ст. сформувалася давньоруська система освіти. При Володимирі Великому, Ярославі Мудрому й інших великих князях відкривалися школи для навчання грамоти дітей князівських і боярських. Ганна Всеволодівна у 80'х роках XI ст. організувала при Андріївському монастирі школу для дівчат, де учениці училися рукоділлю, шиттю й співові. Не тільки священнослужителі, але й багато князів, бояри, купці й ремісники були освіченими людьми, уміли читати, писати й рахувати. У 1037 р. Ярослав Мудрий заснував у Києві (при Софійському соборі) першу бібліотеку. Згодом чимало бібліотек виникло при храмах, монастирях і князівських дворах у Білгороді, Чернігові, Переяславі, Новгороді, Пскові, Ростові, Суздалі й інших містах.
Першими відомими вітчизняними живописцями були ченці Києво-Печерського монастиря Григорій і Аліпій. На території України збереглися тільки мозаїки й фрески храмів Софії, Михайлівського й Кирилівського соборів, фрагменти в Спасі'на'Берестові й у деяких інших храмах.
У цілому можна констатувати, що матеріальна й духовна культура Київської Русі розвивалася як на основі місцевих традицій, так і на основі творчого освоєння досягнень сусідніх країн (насамперед Візантії). При цьому в ній виразно простежувалися два могутні шари—язичницький і християнський, котрі й протистояли один одному, і доповнювали один одного. Хоча в різних князівствах елементи народної культури могли мати свої специфічні особливості (різні говори, казки, міфи, типи жител і одягу, обряди тощо), усе'таки і на низькому, і на високому рівнях культури спостерігалася її досить стійка єдність. Ця єдність дозволяє нам говорити про єдине культурне поле, на якому надалі будуть формуватися культури українського, російського та білоруського народів.