Запозичення

Жодна культура світу не розвивається в ізоляції, ві-

дірвано від інших культур. Контакти народів зумовлюють

культурний обмін, в тому числі обмін слів. Тому в кожній

мові, крім "своїх", є "чужі", тобто запозичені слова.

Крім зовнішніх чинників, запозичення стимулюються

внутрішніми чинниками. По-перше, це намагання уник-

нути полісемії, закріпити за своїм і чужим словом різні

смислові відтінки.

Розрізняють матеріальні запозичення і калькування.

Матеріальне (лексичне) запозичення — запозичення, за якого з

іноземної в рідну мову входить лексична одиниця повністю (значен-

ня й експонент).

Наприклад: мітинг (англ.

meeting), тінейджер (англ. teenager "підліток від 13 до

19 Років"), кімоно (японськ., бук-

вально — "одяг").

Калькування (від фр. caique "копія") — копіювання іншомовного сло-

ва за допомогою свого, незапозиченого матеріалу; поморфемний

переклад іншомовного слова.

Наприклад, укр. недолік є калькою рос. недо-

чет, самовизначення — калькою самоопределение.

Крім кальок, існують ще напівкальки, коли одна части-

на слова запозичена, а інша калькується. Наприклад: теле-

бачення (англ. television із гр. tele "далеко" й англ. vision

"бачення"), антитіло (фр. anticorps із гр. anti

"проти" і фр. corps "тіло"), жовтофіоль (нім. Gelbviole із

нім. gelb "жовтий" і лат. viola "фіалка")

Окремими різновидами є семантичні й словотвірні за-

позичення.

Семантичні запозичення— такі запозичення, коли своє

слово набуває значення, яке має його іншомовний відпо-

відник.

Словотвірні запозичення— такі запозичення, коли влас-

ний зміст передається морфемами інших мов.

Запозичення можуть здійснюватися усним і писемним

шляхом, можуть бути прямими й опосередкованими.

В усних запозиченнях слова сильно пристосовуються

до фонетики мови-запозичувачки, навіть можуть бути пе-

рекрученими. А в писемних запозиченнях кожна буква

передається звуком навіть тоді, коли в мові-оригіналі

якийсь звук не вимовляється. Саме через те одне й те са-

ме слово, запозичене усним і писемним шляхом, може

звучати по-різному і сприйматись як два різні слова.

Прямі запозичення — запозичення, які безпосередньо

переходять із однієї мови до іншої. Наприклад, місто,

кохання, мавпа, природа, посаг (з польської).

Опосередковані запозичення — запозичення, які про-

никли із однієї мови до іншої через посередництво третьої

мови (це вже запозичення запозиченого слова). Так, зо-

крема, слово петрушка запозичене російською мовою з

польської (pietruszka) через українську.

Багато запозичених слів утратили свій іншомовний ви-

гляд, давно стали рідними в мовах, куди вони потрапили.

Серед запозиченої лексики окрему групу становлять

інтернаціоналізми.

Інтернаціоналізми — слова, поширені у більшості мов

світу. Наприклад: нація, конституція, біологія, універси-

тет, ректор, алгебра,політика тощо.

Невиправданим є й крайній пуризм (від лат. purus

"чистий") — навмисне цілеспрямоване усунення з мови

всіх іншомовних слів. Активним теоретиком пуризму був

граф О. С. Шишков, який пропонував усі іншомовні слова

замінити корінними, питомими. Виправданим є пуризм

для тих мов, яким загрожує асиміляція.Наприклад, атом –

неділка, конус — стіжком, діагональ — косиною, період –

наворотом, формулу — взором.

Отже, до проблеми запозичення потрібно підходити тве-

резо. Запозичувати слова необхідно лише в тому випадку,

коли без них не можна обійтися. Запозичення без потреби

є невиправданими і завдають мові тільки шкоди.