Рекомендована література

Основна:

1. Alberts B., Johnson A., Lewis J. et al. Molecular Biology of the cell. Garland Science; 5th ed., 2008. – ISBN. 9780815341055. – 1392 p.

2. Coleman W. B., Tsongalis G. J. Molecular Diagnostics. For the Clinical Laboratorian: Humana Press; 4th ed, 2005. – ISBN 1588293564. – 592 p.

3. Strachan  T., Read A. P. Human genome organization. (Internet). Human Molecular Genetics, 2nd ed. New York: Wiley-Liss; 1999. – ISBN-10:1-85996-202-5. Retrieved from http://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK7587/table/ A653/?report=objectonly.

4. Strachan  T., Read A. P. Human Nuclear and Mitochondrial DNA. (Internet). Human Molecular Genetics, 2nd ed. New York: Wiley-Liss; 1999. ISBN-10:1-85996-202-5. Retrieved from http://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/ NBK7587/table/A653/?report=objectonly.

5. Weaver R. F. Molecular Biology. 4 ed. McGraw-Hill Intern. Ed., 2007. – ISBN 978-0-07-110216-2. – 600 р.

6. Билич Г. Л., Катинас Г. С., Назарова Л. В. Цитология. – СПб.: Деан., 1999. – 112 с.

7. Болдырев А. А., Кяйвяряйнен Е. И., Илюха В. А. Биомембранология: Учебное пособие. – Петрозаводск: Изд-во Кар. НЦ РАН, 2006. – 226 с.

8. Геннис Р. Биомембраны. Молекулярная структура и функции. – М.: Мир, 1997. – 624 с.

9. Глик Б., Пастернак Дж. Молекулярная биотехнология. Принципы и применение. Пер. с англ. – М.: Мир, 2002. – 589 с.

10. Молекулярная биология. Структура и биосинтез нуклеиновых кислот / под ред. А. С. Спирина. – М.: Высш. шк., 1990. – 52 с.

11. Мушкамбаров Н. Н., Кузнєцов С. Л. Молекулярная биология. – М.: ООО “Медицинское информационное агентство”, 2003. – 287 с.

12. Пальцев М. А., Иванов А. А. Межклеточные взаимодействия. – М.: Медицина, 1995. – 224 с.

13. Патрушев Л. И. Экспрессия генов. – М.: Наука, 2000. – 830 с.

14. Рыбчин В. Н. Основы генетической инженерии. СПб.: СПбГТУ, 1999. – 521 с.

15. Сиволоб А. В. Молекулярна біологія. Підручник. Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2008. – 384 с. http://biology.org.ua/files/lib/MolBiol_sivolob.pdf

16. Степанов В. М. Молекулярная биология. Структура и функции белков. М.: Высш. шк., 1996. – 335 с.

Допоміжна:

1. Болдырев А. А., Кяйвяряйнен Е. И., Илюха В. А. Биомембранология: Учебное пособие. – Петрозаводск: Изд-во Кар. НЦ РАН, 2006. – 226 с.

2. Курський М. Д., Кучеренко С. М. Біомембранологія. – К.: Вища школа, 1992. – 260 с.

3. Пальцев М. А., Иванов А. А. Межклеточные взаимодействия. – М.: Медицина, 1995. – 224 с.

4. Скулачев В. П. Энергетика биологических мембран. – М.: Наука, 1989. – 564 с.

5. Шабарова З. А., Богданов А. А., Золотухин А. С. Химические основы генетической инженерии. – М.: Изд-во МГУ, 1994. – 219 с.

Розділ 4. Радіобіологія

Дану дисципліну слухають студенти напрямів підготовки:

• 6.040102 – Біологія денної форми навчання у 6 семестрі. Обсяг курсу: 16 лекційних годин, 16 годин лабораторних занять, 76 годин самостійної роботи (3,0 кредита). Форма звітності – залік;

• 6.040102 – Біологія заочної форми навчання у 7–8 семестрах. Обсяг курсу: 12 лекційних годин, 46 годин самостійної роботи (1,5 кредита). Форма звітності – контрольна робота та залік у 8 семестрі.

Курс “Радіобіологія” включає три розділи. У першому розділі “Загальна радіобіологія” розлядаються питання, що стосуються предмету, методів, історії розвитку радіобіології, загальної характеристики іонізуючих випромінювань та механізмів їх дії на біологічні об’єкти. Дано визначення дози, потужності дози, методів їх визначення. Обговорюються питання радіочутливості і радіорезистентності, ефектів, які викликаються киснем в опромінюваних об’єктах, а також основні теорії і гіпотези механізмів радіаційного ураження організмів. Другий розділ присвячений питанням радіаційної хімії, розглядається радіаційне пошкодження біомолекул in vitro. Розглядаються процеси репарації ДНК та негенетичних структур клітини, розвиток радіоіндукованого апоптозу. Третій розділ присвячений кількісній характеристиці променевого ураження, методам профілактики та запобігання променевого ураження, виживання опромінених клітин і багатоклітинних організмів. Низка питань присвячена практичному застосуванню іонізуючої радіації в медицині, сільському господарстві, молекулярній біології та генетиці.

В результаті вивчення даного курсу студент повинен

знати: основні типи іонізуючих випромінювань; джерела гамма- та бета-випромінювань; дози та потужності дози опромінення; виживання опромінених клітин та багатоклітинних організмів та її кількісна оцінка; основні принципи кількісної радіобіології, молекулярні механізми ураження клітин, тканин, органів та організмів; типи модифікацій радіобіологічних ефектів; радіопротекторні ефекти; явища радіосенсибілізації; основні положення радіобіології тварин і людини.

вміти: визначати основні дозиметричні величини; володіти методами розрахунку доз іонізуючого опромінення (експозиційної, поглинутої); проводити визначення поглинутої дози за умов зовнішнього опромінення; визначати ступінь ураження організмів за допомогою біофізичних, біохімічних методів із застосуванням підходів кількісної радіобіології; використовуючи дозові залежності Д₀, ЛД₅₀, Дq проводити оцінку радіостійкості біооб’єктів; проводити розрахунок природного радіоактивного фону.