1. Дає уявлення про господарське життя, власність, еко­номічні відносини, організацію великого княже-боярського володіння, майновий та соціальний статус окремих категорій населення. Згідно з Руською правдою давньорусь­ке суспільство складалося із бояр та вунів (чиновників), військових, придворних, купців, землевласників, "людей" (вільних общинників), смердів (напіввільних селян), холопів (рабів), закупів (боржників), рядовичів (найманих робіт­ників), ізгоїв ( позбавлених свого соціального статусу) та ін.

2. Регламентує права феодалів на земельну власність, визна­чає становище залежних селян та інших груп населення.

3. Охороняє право приватної власності, упорядковує систе­му майнових відносин, визначає відповідальність за підпа­ли, порушення меж земельних наділів, крадіжку хліба, ху­доби, іншого майна.

4. Визначає міру покарань, систему штрафів за порушення встановлених норм: "За голову боярина ...чи громадян відо­мих — 80 гривень; за князівського отрока, кухаря, купця, за усяку людину руську — 40 гривень. За раба нема провини: але хто вбив його, повинен платити господарю урок: за реміс­ника — 12 гривень, за холопа — 5, за порушення межі — 12 гривень, за вбивство феодала — 80 гривень, вільної особи — 40 гривень, холопа — 5 гривень".

5. Регламентує торговельні операції, правила укладання торговельних угод, захищаючи інтереси як купців, так і спо­живачів. Ряд статей "Руської правди" засвідчують розвиток торгівлі (як внутрішньої, так і зовнішньої) у натуральному в своїй основі давньоруському господарстві. Йдеться також про формування у давньоруській державі купецьких товариств "на вірі", в яких торговельні угоди укладаються без свідків, на основі взаємної довіри та відповідальності партнерів.

6. Обмежує лихварські операції, упорядковує систему борго­вих зобов'язань, надання позик як у натуральній, так і в грошовій формах. Складовою кодексу юридичних норм є статут Володимира Мономаха, спрямований на захист купців та міських жителів від свавілля лихварів. Володимир Моно­мах обмежив довільне стягнення позики, встановивши, що лихвар має право отримувати проценти лише три рази, після чого він втрачав сам капітал. Позики під 20 % річних дозво­лялося брати без обмежень строку.

7. Визначає права громадян, пов'язані з успадкуванням.

Князь позбавлявся права успадковувати майно бояр і дру­жинників. Якщо останні не мали синів, то власниками май­на ставали їхні доньки.

Визначною пам'яткою дослідження економічної думки старо­руської держави є літописне зведення "Повість врем'яних літ" — монументальний історико-літературний твір, який увібрав у себе не лише досвід староруської писемності, але і досягнення євро­пейської думки середньовіччя, традиції візантійської культури тощо. Створена на початку XII ст. ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором "Повість врем'яних літ" вперше пов'язала історію Київської Русі з всесвітньою історією.

У творі йдеться про активні зовнішньоторговельні зв'язки Київської Русі з іншими державами, поповнення доходів казни за рахунок надходження з господарств данини, зборів з населен­ня, штрафів, торговельного мита та військової здобичі. "Повість врем'яних літ" засвідчує розвиток суспільного поділу праці у давньоруській державі, зміцнення ремесел та товарного вироб­ництва, поширення товарно-грошових відносин тощо.

Економічна думка періоду розпаду Київської Русі та феодаль­ної роздробленості відобразила сепаратизм боярських вотчин та занепад торговельних відносин. Писемні джерела цього пе­ріоду проникнуті ідеєю державності та народної єдності. Тривога за долю землі, яка потерпає від князівських чвар, звучить у ві­домому "Повчанні дітям" Володимира Мономаха (поч. XII ст.), "Слові о полку Ігоревім" (1185), "Молінні Даниїла Заточеника" (поч. XIII ст.).

Володимир Мономах

Твори великого київського кня­зя Володимира Мономаха, відомі як "Повчання" (кінець XI — початок XII ст.), містять важливі узагальнен­ня та спостереження щодо економіч­ної складової суспільного устрою; об­ґрунтовують норми та правила управ­ління державою, спрямовані на зміц­нення панівних відносин; відобража­ють прагнення упорядкувати суспіль­не життя на основі моральних прин­ципів; засуджують гонитву за багат­ством, жадобу до накопичення гро­шей, насильство та

надмірну експлуатацію пригноблених верств населення. Розуміючи значення розвитку землеробства, скотарства, ремесла та торгівлі для зміц­нення могутності держави, Володимир Мономах закликає прави­телів держави піклуватись про свою землю та підданих, дбаючи про злагоду та соціальний мир.

Закликаючи дотримуватись певних норм, продиктованих ви­могами християнської моралі, Володимир Мономах наголошує на необхідності поваги до старших, заступництва за молодших та скривджених, працелюбності, відповідальності, милосердя, щоб "не забувати злиденних, сиріт, вдів і не дозволяти сильним згу­бити людину".

Перлина давньоруської літератури — "Слово о полку Ігоревім" розповідає про невдалий похід Новгород-Сіверського князя Ігоря Святославовича на половців. Автор поеми вбачає причину трагедії на берегах Каяли у роз'єднаності руських земель. Він засуджує князів за чвари, міжусобиці, радить їм пам'ятати про єдність дав­ньоруської держави, діяти узгоджено і не зазіхати на чужі землі.

Автор більш пізнього твору "Моління Даниїла Заточеника" виступає за сильну князівську владу, яка б відродила силу та сла­ву давньоруської держави. Він засуджує поневолення селян та сва­вілля бояр, визначаючи останніх як перешкоду у відносинах наро­ду з великим князем. Стверджуючи, що влада, яка діє нерозумно, є важким тягарем для народу, мислитель закликає правителів зібрати навколо себе мудрих радників і навести порядок у державі.

Виступаючи проти злиденності, яка принижує людську гідність, Данило Заточеник закликає князів оживляти "людей усіх милі­стю своєю, сиріт та вдовиць, вельможами утиснутих", "...ані зла­та, ані срібла не держати, роздавати людям", "Не позбавляти хліба злидаря мудрого, не підносити до хмар багатого нерозумного"¹⁶.

Кінець XIII — початок XIV ст. пов'язані з формуванням україн­ської народності та виокремленням української мови з давньо­руської мовної основи. Господарські документи XIV—XV ст. за­свідчують подальший розвиток економічної думки в Україні. У жалуваннях і позичкових грамотах, статистичних записах (інвен­тарях, люстраціях) йдеться про розвиток сільськогосподарського виробництва і ремесла, торгівлі та лихварства. Численні госпо­дарські документи дають уявлення про тогочасну систему повинностей, облік доходів та майна.

Захоплення території України Польщею та Литвою знайшло відображення у литовських статутах, які закріпили владу магнатів та санкціонували поширення панщинно-фільварочної системи гос­подарювання, закріпачення значної частини селян. Водночас фор­мування у другій половині XV ст. козацтва та селянсько-козацькі повстання кінця XVI — початку XVII ст. проти іноземних фео­далів та українських поміщиків опирались на антифеодальні ви­моги, які в багатьох аспектах стосувались економічних проблем.

Боротьба українського народу проти унії та католицизму відоб­разилась у творах українських публіцистів-полемістів, важливе місце серед яких посідає Іван Вишенський (1545/50 — 20-ті роки XVII ст.). У своїх "писаннях", "посланнях" та "викриваннях" він виступав з гострою критикою польсько-католицької реакції, уні­атства, кріпосництва, злочинів і провин можновладців. Відстою­ючи ідеї соціальної рівності, український письменник засуджу­вав багатство та розкіш знаті, шляхти, духовенства, зазначаючи, що воно нажите шляхом привласнення створеного "працею і по­том" кріпаків. Полемічні твори справили значний вплив на роз­виток суспільної думки та формування національної самосвідо­мості українського народу.

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ

Основні терміни і поняття

Економічна думка середньовіччя. Концепція соціальної фізики Ібн Хальдуна. Метод подвійної оцінки. Схоластика. Концепція "спра­ведливої ціни" Ф. Аквінського. Необхідний і додатковий продукт. Металічна теорія грошей. "Руська правда".

Контрольні запитання і завдання

1. Розкрийте відмінні особливості економічної думки серед­ньовіччя. Чим була зумовлена її специфіка?

2. Охарактеризуйте особливості господарських приписів Ко­рану.

3. У чому сутність концепції "соціальної фізики" Ібн Халь­дуна?

4. Порівняйте трактування основних економічних понять ранніми та пізніми каноністами.

5. Яким вимогам, на думку Ф. Аквінського, повинна відпові­дати "справедлива ціна"?

6. Охарактеризуйте погляди Ф. Аквінського на природу тор­говельного прибутку та позичкового процента.

7. Охарактеризуйте соціально-економічні вимоги середньовіч­них єресей і народних рухів.

8. У чому виявилась самобутність економічної думки Київ­ської Русі?

9. Розкрийте основні економічні ідеї та господарсько-правові положення, які знайшли відображення у "Руській Правді".

Першоджерела

1. Антология мировой философии: В 4 т. — М.: Мысль, 1969— 1970. — Т. 1.

2. Библия: Книги Священного Писання Ветхого и Нового За- вета.

3. Вишенський І. Твори. — К.: Дніпро, 1986.

4. История средних веков (V—XV вв.): Хрестоматия. — М.: Просвещение, 1980.

5. Коран / Пер. и комментарии И.Ю. Крачковского. — М.: Наука, 1986.

6. Повість врем'яних літ.: Літопис: Пер. з давньорус. — К.: Рад. письменник, 1990.

7. Святий Августин. Сповідь. — К.: Основи, 1997.

8. Українська економічна думка: Хрестоматія / Упоряд., наук. ред. С.М. Злупко. — К.: Знання, 1998.

9. Фома Аквинский. Сочинения: Пер. с лат. — М.: Едиториал УРСС, 2002.

Рекомендована література

1. Бартенев СА. История экономических учений. — М.: Юрисгь, 2003. — Гл. 1.

2. Всемирная история экономической мысли: В 6 т. — М.: Мысль, 1987. — Т. 1.

3. Злупко С.М. Економічна думка України: Навч. посіб. — Л.: ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. — Розд. III, IV.

1. Игнатенко АА. Ибн Хальдун. — М.: Мьісль, 1980.

4. Калмьіков Е.Н. Экономические представлення средневеко- вых мыслителей как отражение структури сознания средневеко- вого человека // Очерки экономической антологии. — М.: Наука, 1999. — С. 94—109.

5. Лапина З.Г. Учение об управлений государством в средне- вековом Китае. — М.: Наука, 1985.

1 Коран. — М., 1986. — С. 31, 43.

2 Там же. — 2:276.

3 Избранные произведения мыслителей стран Ближнего и Среднего Востока IX—XIV вв. — М., 1961. — С. 569.

4 Там же. — С. 587, 593.

5 Там же. — С. 599.

6 ИгнатенкоАЛ. Ибн Хальдун. — М., 1980. — С. 86, 152.

7 Избранные произведения мыслителей стран Ближнего и Среднего Востока IX—XIV вв. — М., 1961. — С. 609-611.

8 Там же. – С.612.

9 Там же.

10 История средних веков (V—XV века): Хрестоматия: В 2 ч. — М.: Просвещение, 1980. — Ч. І. — С. 67.

11 Всемирная история экономической мысли: В 6 т. — М.: Мысль, 1987. — Т. 1. — С. 171.

12 Антология мировой философии: В 4 т. — М.: Мьісль, 1969. — Т. 1. — 4.2. — С. 604.

13 Цит. за: Вебер М. Избранные произведения. — М.: Прогресс, 1990. — С. 129.

14 Там же.

15 Всемирная история экономической мысли: В 6 т. — М.: Мысль, 1997. — Т. 1. — С. 177.

16 Українська економічна думка: Хрестоматія. — К.: Знання, 1998. С. 20—22.