- •I.Б.Чорний
- •Поняття про грунт
- •Роль грунту в природі і житті людини
- •Грунтознавство як наука
- •Методи вивчення грунту
- •Короткий нарис історії грунтознавства
- •Частина і
- •1.1. Вивітрювання гірських порід
- •1.2. Основні грунтоутворюючі породи
- •1.3. Механічний склад грунтоутворюючих порід і грунтів
- •1.4. Вплив грунтоутворюючих порід на формування і географію грунтів
- •2.1. Роль мікроорганізмів у грунтоутворенні
- •2.2. Роль вищих рослин у грунтоутворенні
- •2.3. Участь тварин у грунтоутворенні
- •3.1. Значення сонячної радіації в грунтоутворенні
- •3.2. Тепловий режим і теплові властивості грунту
- •3.3. Вплив атмосферних опадів на грунтоутворення
- •3.4. Сукупний вплив атмосферних опадів і температури на грунтоутворення
- •3.5. Роль вітру в грунтоутворенні
- •4.1. Роль макрорельєфу
- •4.2. Значення форм мезо- і мікрорельєфу
- •4.3. Поняття про структуру грунтового покриву
- •5.1. Виробнича діяльність людини
- •5.2. Грунтові води
- •5.3. Вулканічний попіл
- •6.1. Стадійність грунтоутворення
- •6.2. Спрямованість процесів грунтоутворення
- •6.3. Геохімія грунтоутворення
- •6.4. Енергетика грунтоутворення
- •6.5. Час як фактор грунтоутворення
- •7.1. Фазовий склад грунту
- •7.2. Грунтовий профіль і генетичні горизонти
- •7.3. Структура грунту
- •7.4. Забарвлення грунту
- •7.5. Новоутворення і включення в грунтах
- •7.6. Класифікація грунтів
- •8.1. Склад органічної частини грунту
- •8.2. Утворення і склад гумусу
- •8.3. Роль гумусних речовин в грунтоутворенні та живленні рослин
- •8.4. Екологічна роль гумусу
- •8.5. Географічні закономірності розподілу гумусних речовин в грунтах
- •9.1. Поняття про вбирну здатність грунту та її типи
- •9.2. Грунтові колоїди і грунтовий вбирний комплекс
- •9.3. Ємкість вбирання та її значення
- •9.4. Екологічне значення вбирної здатності грунту
- •9.5. Грунтовий розчин
- •9.6. Кислотність грунтів
- •9.7. Лужність грунтів
- •9.8. Буферність грунтів
- •10.1. Стан і форми води в грунті
- •10.2. Водні властивості грунту
- •10.3. Водний баланс і типи водного режиму грунту
- •10.4. Склад грунтового повітря та його роль у грунтоутворенні
- •10.5. Повітряні властивості і повітряний режим грунту
- •11.1. Природна радіоактивність грунтів
- •11.2. Штучна радіоактивність грунтів
- •11.3. Динаміка вбирання та міграції радіоактивних елементів в грунтах
- •12.1. Грунт як основний засіб сільськогосподарського виробництва
- •12.2. Родючість грунту
- •12.3. Грунт і охорона здоров’я населення
- •12.4. Значення грунту в геологічній службі
- •12.5. Вивчення грунтів для потреб будівництва
- •13.1. Основні закономірності географічного поширення грунтів
- •13.2. Грунтово-географічне районування
- •14.1. Зона арктичних грунтів
- •14.2. Зона тундрових грунтів
- •15.1. Грунти європейсько-сибірської тайгово-лісової області
- •15.2. Генетичні особливості та народногосподарське значення грунтів підзолистого типу
- •15.3. Грунти східно-сибірської мерзлотно-тайгової області
- •15.4. Грунти берингово-охотської тайгово-лісової області
- •16.1. Грунти суббореальних лісових областей
- •16.2. Грунти суббореальних лісостепових і степових областей
- •16.2.1. Грунти зони Лісостепу
- •16.2.2. Зона звичайних і південних чорноземів
- •16.2.3. Грунти сухих степів
- •16.3. Грунти суббореальних напівпустинь і пустинь
- •16.3.1. Грунти напівпустинь
- •16.3.2. Сіро-бурі грунти пустинь
- •16.3.3. Зона малокарбонатних сіроземів передгірської напівпустині
- •17.1. Грунти вологих субтропічних лісів
- •17.2. Грунти сухих субтропічних лісів і чагарникових степів
- •17.3. Грунти субтропічних напівпустинь і пустинь
- •18.1. Особливості тропічного грунтоутворення
- •18.2. Грунти постійно- і сезонно-вологих лісів і високотравних саван
- •18.2.1. Червоно-жовті фералітні грунти
- •18.2.2. Червоні фералітні грунти
- •18.3. Грунти саванних і ксерофітно-лісових областей
- •18.3.1. Червоно-бурі грунти сухих саван
- •18.3.2. Коричнево-червоні грунти ксерофітних лісів і чагарників
- •18.3.3. Чорні тропічні грунти
- •18.4. Грунти напівпустинних і пустинних областей тропічного поясу
- •19.1. Джерела накопичення солей в грунтах
- •19.2. Солончаки
- •19.3. Солонці
- •19.4. Солоді
- •20.1. Умови грунтоутворення
- •10.2. Агрогрунтове районування
- •20.3. Характеристика основних типів грунтів україни
- •20.3.1. Грунти Українського Полісся
- •20.3.2. Грунти Лісостепу
- •20.3.3. Грунти Степу
- •20.3.4. Грунти сухих степів
- •20.3.5. Грунти Гірського Криму і Карпат
- •21.1. Особливості формування гірських грунтів
- •21.2. Висотна поясність грунтового покриву гірських країн
- •21.3. Основні типи гірських грунтів та особливості їх використання
- •22.1. Євразія
- •22.2. Африка
- •22.3. Північна америка
- •22.4. Південна америка
- •22.5. Австралія
- •23.1. Загальні відомості про земельні ресурси світу
- •23.2. Земельний фонд світу та ступінь його використання
- •24.1. Принципи раціонального земле-користування і завдання охорони грунтів
- •24.2. Ерозія грунтів та заходи боротьби з нею
- •24.3. Промислова ерозія і рекультивація грунтів
- •24.4. Охорона грунтів від забруднення хімічними препаратами
- •24.5. Охорона гумусного стану грунтів
- •24.6. Водні меліорації і охорона грунтів
- •24.7. Охорона грунтів від забруднення елементами важких металів
- •24.8. Участь школи в охороні грунтів
- •24.9. Правові основи охорони грунтів в україні
24.2. Ерозія грунтів та заходи боротьби з нею
Ерозія грунтів — це різноманітне і дуже поширене явище руйнування і переміщення грунтової маси і пухких порід потоками води і вітру. Залежно від фактора руйнування ерозію поділяють на водну і вітрову. Крім того, виділяють нормальну (або геологічну) і сучасну (прискорену) ерозію.
Геологічна ерозія відбувається без втручання людини протя- гом всієї геологічної історії Землі під впливом льодовиків, стіка- ючої води, коливань температури, переміщення повітряних мас та інших факторів. Інтенсивність її низька. Під впливом геологічної ерозії відбуваються нівелювання рельєфу, формування схилів і акумулятивних рівнин.
Прискорена ерозія відбувається під впливом виробничої діяль- ності людини в усіх частинах світу. Основними її причинами є зни- щення рослинного покриву і неправильний обробіток грунту, ін- тенсивність руйнування орних грунтів на два-три порядки вища, ніж цілинних ділянок.
Водна ерозія — це змивання родючого шару грунту, або розмив його в глибину. Крім руйнування грунтового покриву в цьому ви- падку втрачаються талі і дощові води, розчленовуються поля, за- мулюються річки, ставки, водойми, зрошувальні і дренажні сис- теми.
Інтенсивність і характер водної ерозії залежать від ряду фак- торів: потужності снігового покриву і інтенсивності його танення; кількості та інтенсивності дощів (зливові дощі інтенсивніше роз- мивають грунт, ніж мрячні); форми, крутизни і довжини схилів (ерозія посилюється на опуклих, крутих і довгих схилах); меха- нічного і структурного складу грунту (на піщаних і структурних грунтах ерозія слабша, ніж на глинистих і погано оструктурених, глинисті і суглинкові породи розмиваються легко).
В еродованих грунтах зменшується запас гумусу, азоту, фос- фору, калію та інших поживних елементів. Грунт втрачає свою родючість.
У боротьбі з водною ерозією застосовують організаційно-госпо- дарські, агротехнічні і лісомеліоративні заходи.
Організаційно-господарськими заходами е протиерозійна ор- ганізація території і впровадження грунтозахисних сівозмін.
Агротехнічні заходи послаблюють поверхневий стік і перево- дять його у внутрішньогрунтовий. Для цього всі види обробітку грунту проводять паралельно горизонталям місцевості («Контурне землеробство»), впоперек схилу насипають валки грунту 15—25 см заввишки, проводять снігозатримання, щілювання і кротування. грунту, обробіток плоскорізами, терасування схилів тощо.
Особливі заходи застосовують у боротьбі з ярами. В останні десятиліття в Україні проведені роботи щодо вирівнювання діля- нок, порізаних ярами. На вершинах ярів будують системи канава — вал для відведення поверхневого стоку, закріплюють схили і дно яру.
В окремих випадках будують протиерозійні гідротехнічні спо- руди, які захищають населені пункти, дороги тощо. На прилеглій до яру території вирощують грунтозахисні лісонасадження.
Вітрова ерозія поширена в районах недостатнього зволоження і низької відносної вологості повітря. Найбільше вітровій ерозії під- даються сіро-бурі і бурі грунти пустинь, каштанові і чорноземні грунти степів.
Основними причинами вітрової ерозії є велика швидкість віт- ру, погано оструктурений або безструктурний стан грунту, глинис- то-пилуватий механічний склад, відсутність рослинного покриву, порушення верхнього шару грунту грунтообробними машинами. Вітром інтенсивно розвіюються розпушені звичайною оранкою, глинисто-пилуваті, безструктурні грунти.
Виділяють два підтипи вітрової ерозії: пилові (чорні) бурі і по- всякденна (місцева) вітрова ерозія.
Пилові бурі повторюються один раз за кілька років і бувають при дуже сильних вітрах (15—40 м/с) у суху пору року і слабко- му рослинному покриві. Як правило, вони бувають у весняно-літ- ній період, їх характер залежить від добових змін швидкості віт- ру. Пилові бурі виникають вранці, в полудень досягають макси- мальної сили, а надвечір стихають.
Повсякденна (місцева) вітрова ерозія відбувається без пило- вих бур. Найчастіше вона спостерігається на схилах, які сприй- мають удари вітру. При сильному вітрі на схилах піднімаються смерчі, стовпи пилу, при слабкому — курить поземок, частки грун- ту не піднімаються високо, вони переміщуються стрибками і при цьому січуть листки рослин.
Вітрова ерозія буває і взимку. Вітер зносить з поля сніг, пере- сушує грунт і розвіює його. На прилеглих ділянках сніг чорніє від принесених часток грунту. Таке явище в народі називають «чор- ними зимами».
Для захисту грунтів від вітрової ерозії застосовують комплекс організаційно-господарських, агротехнічних і лісомеліоративних заходів. При землевпорядкуванні виділяють ділянки, на яких час- то спостерігається вітрова ерозія. Такі ділянки доцільно засівати багаторічними травами або вирощувати на них плодово-ягідні культури. В районах з посиленою вітровою ерозією слід впрова- джувати грунтозахисні сівозміни.
Агротехнічні заходи мають забезпечити накопичення вологи в грунті, формування міцних структурних агрегатів, зменшення швидкості вітру в приземному шарі, повернення у грунт втраче- них поживних елементів. Для цього на полях залишають стерню, яка захищає грунт від ерозії, рівномірно розподіляє сніг на полі, вносять добрива.
Ефективним заходом щодо боротьби з вітровою ерозією є обро- біток грунту плоскорізами і сівба зернових культур спеціальними стерньовими сівалками.
В районах з посиленою вітровою ерозією запроваджують зай- няті, сидеральні і кулісні пари, створюють системи полезахисних лісових смуг.
