24.2. Ерозія грунтів та заходи боротьби з нею

Ерозія грунтів — це різноманітне і дуже поширене явище руйнування і переміщення грунтової маси і пухких порід потоками води і вітру. Залежно від фактора руйнування ерозію поділяють на водну і вітрову. Крім того, виділяють нормальну (або геологічну) і сучасну (прискорену) ерозію.

Геологічна ерозія відбувається без втручання людини протя- гом всієї геологічної історії Землі під впливом льодовиків, стіка- ючої води, коливань температури, переміщення повітряних мас та інших факторів. Інтенсивність її низька. Під впливом геологічної ерозії відбуваються нівелювання рельєфу, формування схилів і акумулятивних рівнин.

Прискорена ерозія відбувається під впливом виробничої діяль- ності людини в усіх частинах світу. Основними її причинами є зни- щення рослинного покриву і неправильний обробіток грунту, ін- тенсивність руйнування орних грунтів на два-три порядки вища, ніж цілинних ділянок.

Водна ерозія — це змивання родючого шару грунту, або розмив його в глибину. Крім руйнування грунтового покриву в цьому ви- падку втрачаються талі і дощові води, розчленовуються поля, за- мулюються річки, ставки, водойми, зрошувальні і дренажні сис- теми.

Інтенсивність і характер водної ерозії залежать від ряду фак- торів: потужності снігового покриву і інтенсивності його танення; кількості та інтенсивності дощів (зливові дощі інтенсивніше роз- мивають грунт, ніж мрячні); форми, крутизни і довжини схилів (ерозія посилюється на опуклих, крутих і довгих схилах); меха- нічного і структурного складу грунту (на піщаних і структурних грунтах ерозія слабша, ніж на глинистих і погано оструктурених, глинисті і суглинкові породи розмиваються легко).

В еродованих грунтах зменшується запас гумусу, азоту, фос- фору, калію та інших поживних елементів. Грунт втрачає свою родючість.

У боротьбі з водною ерозією застосовують організаційно-госпо- дарські, агротехнічні і лісомеліоративні заходи.

Організаційно-господарськими заходами е протиерозійна ор- ганізація території і впровадження грунтозахисних сівозмін.

Агротехнічні заходи послаблюють поверхневий стік і перево- дять його у внутрішньогрунтовий. Для цього всі види обробітку грунту проводять паралельно горизонталям місцевості («Контурне землеробство»), впоперек схилу насипають валки грунту 15—25 см заввишки, проводять снігозатримання, щілювання і кротування. грунту, обробіток плоскорізами, терасування схилів тощо.

Особливі заходи застосовують у боротьбі з ярами. В останні десятиліття в Україні проведені роботи щодо вирівнювання діля- нок, порізаних ярами. На вершинах ярів будують системи канава — вал для відведення поверхневого стоку, закріплюють схили і дно яру.

В окремих випадках будують протиерозійні гідротехнічні спо- руди, які захищають населені пункти, дороги тощо. На прилеглій до яру території вирощують грунтозахисні лісонасадження.

Вітрова ерозія поширена в районах недостатнього зволоження і низької відносної вологості повітря. Найбільше вітровій ерозії під- даються сіро-бурі і бурі грунти пустинь, каштанові і чорноземні грунти степів.

Основними причинами вітрової ерозії є велика швидкість віт- ру, погано оструктурений або безструктурний стан грунту, глинис- то-пилуватий механічний склад, відсутність рослинного покриву, порушення верхнього шару грунту грунтообробними машинами. Вітром інтенсивно розвіюються розпушені звичайною оранкою, глинисто-пилуваті, безструктурні грунти.

Виділяють два підтипи вітрової ерозії: пилові (чорні) бурі і по- всякденна (місцева) вітрова ерозія.

Пилові бурі повторюються один раз за кілька років і бувають при дуже сильних вітрах (15—40 м/с) у суху пору року і слабко- му рослинному покриві. Як правило, вони бувають у весняно-літ- ній період, їх характер залежить від добових змін швидкості віт- ру. Пилові бурі виникають вранці, в полудень досягають макси- мальної сили, а надвечір стихають.

Повсякденна (місцева) вітрова ерозія відбувається без пило- вих бур. Найчастіше вона спостерігається на схилах, які сприй- мають удари вітру. При сильному вітрі на схилах піднімаються смерчі, стовпи пилу, при слабкому — курить поземок, частки грун- ту не піднімаються високо, вони переміщуються стрибками і при цьому січуть листки рослин.

Вітрова ерозія буває і взимку. Вітер зносить з поля сніг, пере- сушує грунт і розвіює його. На прилеглих ділянках сніг чорніє від принесених часток грунту. Таке явище в народі називають «чор- ними зимами».

Для захисту грунтів від вітрової ерозії застосовують комплекс організаційно-господарських, агротехнічних і лісомеліоративних заходів. При землевпорядкуванні виділяють ділянки, на яких час- то спостерігається вітрова ерозія. Такі ділянки доцільно засівати багаторічними травами або вирощувати на них плодово-ягідні культури. В районах з посиленою вітровою ерозією слід впрова- джувати грунтозахисні сівозміни.

Агротехнічні заходи мають забезпечити накопичення вологи в грунті, формування міцних структурних агрегатів, зменшення швидкості вітру в приземному шарі, повернення у грунт втраче- них поживних елементів. Для цього на полях залишають стерню, яка захищає грунт від ерозії, рівномірно розподіляє сніг на полі, вносять добрива.

Ефективним заходом щодо боротьби з вітровою ерозією є обро- біток грунту плоскорізами і сівба зернових культур спеціальними стерньовими сівалками.

В районах з посиленою вітровою ерозією запроваджують зай- няті, сидеральні і кулісні пари, створюють системи полезахисних лісових смуг.