9.Функції права
За сферою правового впливу розрізняють такі функції:
економічна — регулювання економічних відносин;
політична — регулювання політичних відносин;
ідеологічна — формування суспільної свідомості шляхом правового визнання або заборони певних ідеологій;
екологічна — регулювання відносин природокористування;
культурна-виховна — регулювання відносин у сфері науки, освіти і культури.
За характером впливу на свідомість і поведінку суб'єктів суспільних відносин:
нормативно-регулююча — регламентування поведінки суб'єктів суспільних відносин;
інформаційна — доведення до відома змісту державної волі;
комунікативна — сприяння організації правовідносин між їх учасниками;
орієнтаційна — визначення ціннісних критеріїв поведінки;
виховна — вплив на формування світогляду та правосвідомості;
захисна — охорона соціальних цінностей від посягань на них.
За характером впливу:
статична — закріплення і стабілізація існуючих суспільних відносин;
динамічна — сприяння виникненню і розвитку нових суспільних відносин;
установча — первинне заснування певних соціальних інститутів;
інтегративна — системоутворюючий вплив на суспільні відносини;
охоронна — охорона суспільних відносин від небажаних на них впливів;
запобіжна — запобігання виникненню небажаних суспільних відносин.
За сферою на яку поширюються функції права:
загальноправова;
міжгалузева;
галузева;
правовий інститут;
норма права.
10.Джерела права
Джерело права - це сила, що створює право[4]. Джерелами (або формами) права в різних правових системах визнаються:
Нормативно-правовий акт;
Правовий прецедент;
Правовий (санкціонований) звичай;
Договір (у т.ч. Нормативний договір, Міжнародний договір);
Релігійні тексти (Коран, Сунна).
Цей перелік не є вичерпним, особливо з історичної точки зору.
11.Система права
Структура системи права - це об'єктивно існуюча внутрішня будова права даної держави.
Основні структурні елементи системи права:
норма права.
інститут права.
підгалузь права.
галузь права.
У системі права існують глобальні розподіли (дихотомії) "Матеріальне-процесуальне" та "Публічне-приватне".
Матеріальне право регулює суспільні відносини, які реально склалися між людьми (суб'єктами права) і мають бути організовані. Схематично, матеріальні норми відповідають на питання "що?"
Процесуальне право регулює порядок вирішення конфліктів, розслідування і судового розгляду злочинів тощо. Схематично, процесуальні норми відповідають на питання "як?"
Публічне право — сукупність правових норм, які регулюють сферу публічних (державних) інтересів. Юридичний пріоритет має воля органів державної влади, хоча спрямована вона на захист інтересів особи та населення в цілому. До публічного права належать конституційне, адміністративне, фінансове, кримінальне, процесуальне право.
Приватне право — сукупність правових норм, які регулюють сферу приватних інтересів окремих осіб, громадян та їх об'єднань. Це норми цивільного, торгового, господарського тощо права.
13.Суб’єкти правовідносин
Суб'єкт правовідносин — це суб'єкт права, який виступає учасником правових відносин і наділений відповідними суб'єктивними правами та юридичними обов‘язками.
Правосуб'єктність — це можливість чи здатність особи бути суб'єктом права з усіма відповідними наслідками.
Правосуб'єктність являє собою сукупність правоздатності та дієздатності. Це поняття відображає ті ситуації, коли правоздатність і дієздатність нероздільні у часі, органічно об'єднані, наприклад, у організацій чи дорослих осіб, коли вони одночасно і правоздатні, і дієздатні. Не існує правоздатних, але недієздатних колективних суб'єктів. Багато із прав, що належать громадянам, не можуть передаватися, їх не може здійснити за недієздатну інша особа (наприклад, укласти шлюб, одержати освіту тощо).
Суб'єкти правовідносин поділяються :
Індивідуальні (наприклад, фізична особа, посадова особа).До індивідуальних суб'єктів відносяться громадяни даної держави, іноземні громадяни, особи без громадянства і такі, що мають подвійне громадянство.
Колективні (юридична особа, орган державної влади та ін). До колективних суб'єктів можна виділити державно-територіальні утворення (держави, суб'єкти федерацій, міста, райони й інші територіальні одиниці, виборчі округи), їхнє населення, і також організації (державні органи, суспільні об'єднання, підприємства, комерційні структури і інші.