
- •25. Розкрийте основні вимоги та загальну схему внутрішньогосподарського планування.
- •26. Які вихідні дані необхідні для розробки внутрішньогосподарських планів?
- •27. Які види планів включаються в структуру внутрішньогосподарських планів підприємства?
- •28. Наведіть та поясніть приблизний склад розділів планів підрозділів центрів-витрат і центрів-прибутку.
- •29. Які норми і нормативи включаються в нормативну базу планування?
- •30. Розкрийте зміст поняття виробнича програма підрозділу?
25. Розкрийте основні вимоги та загальну схему внутрішньогосподарського планування.
Планування - це процес визначення (проектування) завдань на майбутнє, умов і засобів їх виконання. Планування діяльності підприємства має два аспекти —зовнішній і внутрішній.
Внутрішньогосподарське планування - це система встановлення стратегічних та оперативних напрямів господарювання, обґрунтування узгоджених пропозицій в економічному і соціальному розвитку підприємства та його підрозділів, спрямованих на задоволення попиту ринку і одержання максимально можливих прибутків.
Внутрішнє планування, хоча й органічно поєднане із зовнішнім, є більш вірогідним і значною мірою формалізованим, оскільки стосується роботи підрозділів, які утворюють єдину виробничу систему і мають між собою усталені технологічні зв'язки.
Вихідними даними для планування є: показники досягнутого рівня господарської діяльності та її аналіз; рекомендації наукових установ; контрольні цифри капіталовкладень; норми, нормативи і ліміти на ресурси; ринки збуту продукції та послуг; нормативи податків. Планування передбачає розробку в підприємстві перспективних, річних і оперативних планів
26. Які вихідні дані необхідні для розробки внутрішньогосподарських планів?
Планування як процес має здійснюватися згідно з певними принципами. До них належать принципи науковості, системності, участі (партисипативності), оптимальності, безперервності, гнучкості.
Принцип науковості планування полягає в тому, що плани повинні складатися з урахуванням механізмів дії економічних законів розвитку суспільства і виробництва та наукових досягнень у галузі.
Принцип системності, який ще називають принципом єдності, вимагає розглядати об'єкт планування як систему, що складається зі структурних елементів з певними взаємозв'язками і єдиним напрямком розвитку.
Для розроблення оптимальних планів використовуються різні методи, у тому числі економіко-математичне моделювання для складання оптимальної виробничої програми, розподілу її між підрозділами, оптимізації послідовності запуску продукції у виробництво та ін.
Серед методів планування насамперед слід виділити методи синхронного та послідовного розроблення планів.
Синхронне планування полягає в одночасному розробленні та координації всіх етапів і розділів плану, чим забезпечується його оптимальність і досягнення максимального ефекту
Більш поширене послідовне планування. Сутність його полягає в тому, що оптимізується не весь план, а часткове, але першочергове завдання. Інші аспекти і розділи плану розробляються послідовно, крок за кроком, для забезпечення розв'язання основного завдання.
Методи послідовного і синхронного планування проявляються в трьох аспектах координації розроблення окремих часткових планів чи їх розділів: часовій, функціональній та ієрархічній координації.
27. Які види планів включаються в структуру внутрішньогосподарських планів підприємства?
Розрізняють такі види (форми) планування і відповідно види планів
1. З погляду обов’язковості планових завдань виокремлюють директивне та індикативне планування.
Директивне планування — це процес прийняття рішень, які мають обов’язковий характер (силу закону) для об’єктів планування. Директивні плани мають адресний характер і відзначаються надмірною деталізацією.
Основне завдання індикативного плану — не тільки дати кількісну оцінку цим показникам, а й забезпечити взаємоузгодженість і збалансованість усіх показників розвитку економіки.
В умовах ринкової економіки індикативне і директивне планування мають доповнювати одне одного і бути органічно зв’язаними між собою.
2. Залежно від тривалості планового періоду розрізняють перспективне і поточне планування. Перспективне планування на підприємстві буває довгострокове (стратегічне) і середньострокове. Довгострокове планування охоплює період більше п’яти років, наприклад 10; 15; 20. Такі плани визначають довгострокову стратегію підприємства, включаючи соціальний, економічний, науково-технічний розвиток.
Середньострокове планування здійснюється на період від двох до п’яти років. На деяких підприємствах середньострокове планування поєднують з поточним. Поточне планування полягає в розробці річних планів на всіх рівнях управління підприємством та з усіх напрямів його діяльності, а також планів на коротші періоди (квартал, місяць).
3. За змістом планових рішень виділяють: стратегічне, тактичне та оперативно-календарне планування.
Стратегічне планування, як правило, орієнтується на довгострокову перспективу і визначає основні напрями розвитку об’єкта господарювання. У результаті такого планування підприємство ставить перспективні цілі й розробляє засоби їх досягнення.
У тактичних планах відображаються заходи, спрямовані на розширення виробництва і підвищення його технічного рівня, оновлення і зростання якості продукції, якомога повніше використання науково-технічних досягнень.
Оперативно-календарне планування є завершальним етапом у плануванні господарської діяльності фірми. Основним його завданням є конкретизація показників тактичного плану з метою організації повсякденної планомірної і ритмічної роботи підприємства та його структурних підрозділів.
4. За ступенем охоплення об’єктів планування розрізняють:
— загальний план підприємства і плани окремих його підрозділів;
— плани усіх видів діяльності чи цільові плани, що розробляються для якогось одного напряму роботи (виробничий план, фінансовий, план маркетингу).
5. За черговістю в часі виокремлюють:
— упорядковане планування, за якого після завершення одного плану розробляють інший;
— перехідне планування, коли після закінчення певного запланованого строку план продовжується на наступний період (наприклад, п’ятирічний план щорічно продовжується на один рік);
— позачергове (евентуальне) планування, коли план розробляють за необхідності, наприклад, у разі реконструкції або санації підприємства.