Попереднє планування аудиту

Попереднє планування аудиту проводиться на етапі укладення договору. На цьому етапі головна мета всього комплексу процедур полягає в тому, щоб отримати або оновити знання про майбутнього клієнта, з яким укладається договір, і на підставі цих знань визначити очікуваний обсяг та вартість робіт.На даному етапі планування аудитор використовує наступні методи та прийоми: перевірка документів, спостереження, аналітичні процедури, усне опитування керівництва і персоналу підприємства.Вибір та обсяг процедур залежать від знання аудитором галузі клієнта, наявності попереднього досвіду роботи з ним, від ефективності внутрішнього контролю.

На етапі попереднього планування головною метою дослідження отриманої інформації є, насамперед, огляд її відповідності прийнятому порядку ведення складання, а саме: дотримання заданої періодичності та затверджених форм. Також звертається увага на інформацію, яка свідчить про здійснення процедур внутрішнього контролю щодо формування бухгалтерської та іншої документації. Особливу увагу приділяють вивченню документів, що складають правову та організаційну основу діяльності підприємства. Результати попереднього необхідно задокументувати за формою, яка встановлюється самостійно кожною аудиторською фірмою.Традиційно використовується форма тексту для викладення підсумків попереднього планування. Такий документ може мати назву "Меморандум попереднього планування".

Після вибору загальної стратегії бізнесу аудиторської фірми настає період її реалізації, що завершується розробкою стратегічного плану . Підсумком стратегічного планування є коригування плану і внесення змін та доповнень.

Збір загальних выдомостей про клієнта

На етапі збору загальних відомостей про клієнта аудитор зобов’язаний добре вивчити галузь і бізнес діяльності суб’єкта перевірки.Етап збору інформації про юридичні зобов’язання клієнта передбачає ознайомлення аудитора з юридичними документами замовника. Це насамперед статут і установча угода підприємства, свідоцтва про реєстрацію, протоколи зборів засновників, договори. Все це дає змогу аудиторові впевнитися у правомірності діяльності клієнта і правильно оцінити зібрані докази впродовж всього процесу аудиту. Виділення в окремі етапи планування аудиту оцінки матеріальності, аудиторського ризику та ознайомлення з системою внутрішньогосподарського контролю пояснюється вимогами МСА № 300 до оцінки ризику і внутрішнього контролю на початковій стадії аудиторської перевірки.Першочерговому плануванню підлягають баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал. Надання аудиторських послуг планується за допоміжними договорами. Основними питаннями загального плану аудиту є: обізнаність аудитора з бізнесом клієнта; розуміння обліку і системи внутрішнього контролю; визначення ризиків і їхньої суттєвості; види, час проведення і повнота процедур; координація, керівництво, супровід і нагляд; інші питання. При підготовці загального плану і програми аудиту важливо, насамперед, вивчити особливості системи бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності й дати оцінку системи внутрішнього контролю. Загальний план аудиту включає такі питання : умови договору на виконання аудиту; зміст аудиторського звіту (висновку), строк його подання; відповідальність аудитора згідно із Законом України „Про аудиторську діяльність”; відповідальність замовника (клієнта) за подану фінансову звітність; система і форма бухгалтерського фінансового обліку; фінансова звітність, використана для аудиту; виконавці аудиту; тривалість аудиторської перевірки; бюджет часу і затрат; вплив на аудит Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, нового Плану рахунків та Інструкції щодо його застосування, Положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових і законодавчих актів; визначення найбільш важливих етапів і завдань аудиту; ступінь довіри до системи бухгалтерського фінансового обліку і внутрішнього контролю; робота внутрішніх аудиторів і масштаби їх залучення; сутність і обсяг аудиторських доказів; умови, що вимагають особливої уваги (можливість помилки, обману тощо).

Прийняття рішень про продовження аудиту для клієнта та згоду на аудит для нового клієнта.Визначення меж,суттєвості відхилення.

Планування аудиту та інших послуг: Оперативне планування

• Загальний план конкретної аудиторської перевірки (та інших послуг);

• Програма конкретної аудиторської перевірки;

• Коригування планових завдань і внесення змін та доповнень до плану і програми аудиторської перевірки.

Для того, щоб своєчасно і якісно провести аудит фінансової звітності, бухгалтерського балансу, законності і достовірності гос­подарсько-фінансових операцій і правильності їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку, необхідно чітко спланувати кожну перевірку.Планування аудиторської перевірки - це система заходів, на­правлених на ефективне і своєчасне проведення аудиту.

Необхідність планування.

Аудитор повинен планувати свою перевірку з трьох при­чин:

1. це дасть йому можливість одержати достатню кількість інформації про стан справ клієнта. Одержання необхідної кількості інформації допоможе аудитору дати обґрунтований висновок і в результаті звести до мінімуму правові зобов'язання, а також зберегти хорошу репутацію фірми серед представників своєї професії;

2. це допоможе утримати в рамках розумного витрати на аудит. Збереження витрат в розумних межах допоможе аудиторській фірмі (окремому аудитору) зберегти конкурентоспроможність і тим самим не втратити своїх клієнтів за умови, якщо фірма (ауди­тор) зарекомендувала себе високою якістю послуг, що надає;

3) це дозволить уникнути непорозумінь з клієнтом. Планування повинно базуватись на обізнаності щодо діяль­ності клієнта, на ретельному вивченні його особливостей та умов економічного середовища.

Планування аудиторської перевірки здійснюється на основі даних попереднього аналізу і повинно забезпечувати:

• отримання необхідної інформації про стан бухгалтерського обліку і ефективність внутрішнього контролю;

• встановлення очікуваного рівня довіри внутрішньому кон­тролю, тобто з'ясування того, наскільки аудитор може віри­ти матеріалам внутрішнього аудиту;

• визначення змісту, часу проведення і обсягу контрольних процедур, які підлягають виконанню на наступному етапі аудиторської перевірки;

• координацію виконуваних робіт зі збору і аналізу інформації, необхідної для оцінки достовірності і законності господар­сько-фінансових операцій, достовірності бухгалтерського ба­лансу і фінансових звітів.

Документальне оформлення

Характер планування залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, виду аудиту, правильно­го уявлення аудитора про стан справ на підприємстві. Аудито­рові слід розробити і документально оформити загальний план аудиту, визначити в ньому істотність помилок, а потім здійснити аудит за цим планом.

Загальний план аудиту розробляється настільки детально, що аудитор має можливість завдяки йому підготувати програму аудиту. У свою чергу, програма аудиту, її зміст та розмір залежать від розміру, виду і специфіки підприємства, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики і техніки, що їх використовує аудитор під час перевірки.Під час розробки загального плану аудитор здійснює аналіз наступних питань:

Розуміння аудитором бізнесу клієнта:

• головних факторів, які мають вплив на діяльність підприємства;

• найважливіших характеристик діяльності підприємства, його організаційної структури, процесу виробництва, надання послуг, фінансового стану, а також порядку його звітуван­ня, включаючи зміни, які, можливо, мали місце після попе­реднього аудиту;

• розподілу обов'язків між керівництвом підприємства.

Визначення ризиків і суттєвості:

• оцінка аудитором ризику внутрішнього контролю - ефективності системи внутрішньогосподарського контролю підприємства, тобто її спроможності попереджати і вияв­ляти помилки на підприємстві, оцінка розміру особистого аудиторського ризику невиявлення суттєвих помилок у звітності підприємства, яка існує під час проведення аудитором аудиторських процедур, і визначення на підставі цьо­го найважливіших напрямків аудиту;

• визначення порогу суттєвості помилок для цілей аудиту з кожного виду операцій;

• ймовірність існування суттєвих помилок в обліку, яка оці­нюється аудитором з огляду на попередній період перевірки і виявлені ним раніше помилки;

• визначення складних бухгалтерських операцій, включаю­чи ті, які робилися з використанням суб'єктивної думки бух­галтера (нарахування резервів тощо).

Етапи планування

Планування аудиту - це досить складний процес, який допома­гає аудитору сконцентрувати увагу на найважливіших напрямках перевірки, найкращим чином організувати свою роботу та роботу асистентів, а також дає можливість здійснювати контроль виконан­ня аудиторських процедур в період перевірки з метою вчасного ко­ригування планових завдань.

Знання бізнесу клієнта

Порядок отримання інформації про стан справ на підприємстві наводиться в ННА № 10 "Знання бізнесу клієнта". Отримання необхідних знань про діяльність підприємства - це безперервний процес накопичування та оцінки даних, а також співвіднесення інформації, набутої в результаті цього, з фактичними результата­ми аудиту протягом усіх етапів аудиторської перевірки.

Для ефективного використання інформації, яка стосується діяльності підприємства, аудитор повинен проаналізувати, як вона впливає на звітність в цілому і чи узгоджуються твердження цієї звітності з уявленням та знанням аудитора про таку діяльність.

Це необхідно йому для того, щоб встановити обсяг, характер і види діяльності клієнта, що прямо впливає на обсяг і зміст ауди­торської перевірки і тим самим дозволяє правильно спланувати аудиторську перевірку. У зв'язку з цим аудитор повинен вивчити наступні матеріали: річні звіти; інформацію з протоколів зборів акціонерів, засідань ради директорів; внутрішні фінансові звіти клієнта; аудиторський звіт за попередній період; матеріали внутрішнього контролю; періодичні друковані комерційні видан­ня (газети, журнали тощо).

Аудитору необхідно уважно ознайомитись з діючою на підприємстві системою організації документування господар­ських операцій і документообігу, організацією аналітичного обліку, його взаємозв'язку з синтетичним обліком, матеріалами інвентаризацій господарських засобів і розрахунків (строки про­ведення, склад інвентаризаційних комісій, результати інвентари­зації і відображення їх в обліку) та іншими питаннями організації і ведення бухгалтерського обліку.

Оцінка аудиторського ризику

При розробці аудиторського плану перевірки аудитор повинен оцінити властивий ризик з урахуванням реальності показників фінансової звітності та на бухгалтерських рахунках. Це також враховується при розробці програми.При оцінці властивого ризику аудитор повинен враховувати:

* чесність управлінського персоналу;* досвід і знання управлінського персоналу;* не звичайний тиск на управлінський персонал зі сторони вищестоящих осіб;* характер бізнесу суб'єкта господарювання;* фактори, що впливають на галузь (економічні, конкурентні, технологічні).

При розгляді записів на рахунках аудитор повинен оцінити:

- правильність записів на рахунках, які можуть бути чутливими до викривлень;'- складність основних операцій та інших подій, що можуть потребувати роботи експерта;- рівень судження, необхідного для визначення сальдо рахунків;- здійснення не звичайних складних операцій;- операції, що не підлягають звичайній обробці.

Особливу увагу аудитор повинен звернути на стан системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю. Аудитор вивчає:* чи здійснюються операції тільки з дозволу управлінського персоналу;* чи всі операції та інші події відразу обліковуються в точних сумах на відповідних рахунках та в належних звітних періодах;* чи дозволяється доступ до активів та облікових записів лише за розпорядженням управлінського персоналу;* чи порівнюються з наявними активами активи, які відображені в обліку.

При оцінці ризику контролю відбувається оцінювання ефективності систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю суб'єкта господарювання стосовно запобігання суттєвим викривленням, а також виявлення та виправлення їх.Певний ризик контролю завжди існує внаслідок властивих обмежень будь-якої системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю.Після уточнення стану бухгалтерського обліку і контролю, аудитор уточнює наявність ризику по кожній господарській операції.

Аудитор оцінює ризик при наявності таких обставин:

- система бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю не є ефективними;

- оцінка ефективності систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю суб'єкта не є дійсною.

Особливо важлива попередня оцінка ризику контролю. При розгляді і оцінки ризику контролю аудитор повинен відобразити підсумки перевірки в робочих аудиторських документах. Можна використовувати різні методи документування інформації, стосовно систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю. Обрання конкретного методу є предметом судження аудитора.

З метою отримання аудиторських документів щодо ефективності організації систем обліку і внутрішнього контролю протягом певного періоду аудитори використовують тести.

Тести контролю можуть містити:

o перевірку документів, які підтверджують операції та інші події (наприклад, перевірка наявності дозволу на здійснення операції);

o запити щодо заходів внутрішнього контролю та спостереження за ними;

Під час проміжного відвідування суб'єкта господарювання до закінчення звітного періоду аудитор може вирішувати кілька тестів контролю.Однак, потрібно одержати додаткові докази стосовно

Рівень ризику невиявлення тісно пов'язаний з аудиторськими процедурами. Оцінка властивого ризику і ризику контролю впливає на характер, строки й обсяг аудиторських процедур, які слід здійснити для зменшення ризику невиявлення. Ризик невиявлення може бути, якщо навіть аудитор перевірить сто відсотків залишків на рахунках (або операцій цього класу). Аудитор повинен розглянути оцінені рівні властивого ризику та ризику контролю, визначаючи характер, час та обсяг процедур по суті, необхідних для зменшення аудиторського ризику до низького рівня.

При цьому аудитору необхідно розглянути:

* характер процедур по суті (наприклад, проведення тестів, які орієнтовані на незалежні сторони за межами суб'єкта господарювання);

* час виконання процедур по суті (наприклад, їх проведення наприкінці звітного періоду, але не раніше);

* обсяг процедур по суті (наприклад, використання більшого обсягу вибірки).

Оцінка системи внутрішнього контролю

В економному і раціональному використанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, зміцнені госпрозрахунку важлива роль належить внутрішньогосподарському контролю.

Функція внутрішньогосподарського контролю полягає у оперативному інформуванні керівництва підприємства про нераціональні витрати сировини, матеріалів, наявність браку продукції, розкрадання цінностей тощо, тому стан внутрішньогосподарського контролю є об’єктом ревізії. При цьому ревізор користується Законом України “Про підприємництво”, Законом України “Про підприємство”, Законом України “Про контрольно-ревізійну службу”, а також іншими нормативними актами, що стосуються інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, розрахунків, грошових коштів, касових і банківських операцій та інше.

Робота щодо забезпечення збереження суспільної власності на підприємстві полягає не тільки в тому, щоб створити умови, які унеможливили б крадіжки і зловживання, а також недопустимості безгосподарності і марнотратства у зберіганні і витрачанні матеріальних і фінансових ресурсів. Виконання цих функцій покладається на внутрішньогосподарський контроль. Організація внутрішньогосподарського контролю законодавчими актами покладена на керівника і головного бухгалтера підприємства. Здійснюється він безперервно працівниками підприємства відповідно до плану, складеного головним бухгалтером і затвердженому керівництвом підприємства. До плану поточного виробничо-господарського контролю, складеного на рік, включається перевірка:

трудової дисципліни і використання робочого часу працівниками;місць зберігання грошових і матеріальних цінностей;документування господарських операцій;продукції в місцях її виробництва;норм і нормативів витрачання ресурсів;використання обладнання, виробничих площ тощо.

Ревізор, користуючись документальними методичними прийомами, досліджує ці операції і складає свої висновки. Використовує ревізор також дані аналітичного і синтетичного обліку по рахунках “Розрахунки з персоналом по інших операціях” 375, “Розрахунки по відшкодуванню матеріальних збитків” 374, “Розрахунки по претензіях” 377, Розрахунки з різними дебіторами”.

Своєчасність проведення внутрішнього контролю визначається зіставленням дати за планом і часом їх здійснення, зазначеного у актах, кількість ревізій встановлюється за поданими актами

________________________________________________________________

Статистичні і нестатистичні методи вибірки Існуючі методи аудиторської вибірки можна поділити на статистичні і нестатистичні. Статистичні методи вибірки базуються на припущенні, що кожна одиниця сукупності має наперед відому (хоча і не обов'язково однакову) ймовірність бути вибраною під час тестування. Найчастіше використовуються такі статистичні методи: Вибір випадковим способом. Цей метод означає, що кожна одиниця сукупності має однакову ймовірність бути обраною. При цьому одиниці із сукупності вибираються випадковим способом, із можливим використанням таблиці випадкових чисел. Систематична вибірка. У разі використання систематичної вибірки одиниці із сукупності вибираються через певні однакові інтервали. Величина однакового інтервалу визначається діленням кількості одиниць у сукупності на розмір вибірки, яку необхідно зробити. Наприклад, якщо розмір сукупності 20 000 одиниць, а розмір вибірки - 100 одиниць, то величина інтервалу має бути: 20 000 / 100 = 200 одиниць. Багатоступенева вибірка. Багатоступенева вибірка означає кількаразове проведення вибірки на різних рівнях. Прикладом багатоступеневої вибірки може бути вибір кількох сальдо рахунків бухгалтерського обліку, які необхідно підтвердити, з наступним відбором кількох рахунків-фактур чи накладних для кожного рахунку. У такий спосіб аудитор може оцінити достовірність цілого компонента фінансової звітності, до складу якого входять відібрані рахунки. Що стосується нестатистичних (довільних) методів вибірки, то у разі їх застосування ймовірність кожної одиниці сукупності бути обраною для тестування наперед невідома. Тому, застосовуючи нестатистичні методи вибірки, аудитор має бути впевненим, що обрані ним для тестування одиниці сукупності є справді типовими для цієї сукупності. Оцінка результатів аудиторської вибірки. Оцінка результатів вибірки є найважливішою і найважчою частиною процесу аудиторської вибірки. Оцінюючи результати аудиторської вибірки, аудитори роблять два типи висновків: вони або залишаються задоволеними результатами аудиторської вибірки, отримавши достатню кількість аудиторських свідчень, або вирішують збільшити обсяг вибірки. При вибірковій перевірці застосовують метод статистичної вибірки до елементів популяції тоді, коли з неї вже вибрані найбільш значні елементи перевіркою суцільним способом. Вживається також групування елементів за однаковими ознаками, наприклад відокремлюють рахунки на приблизну однакову суму і вибірку роблять зі створеної підгрупи. Існують три методи відбору елементів вибірки: систематичний, довільний і безсистемний. За систематичного методу відбору потрібно підрахувати інтервал вибірки, вибрати початок відліку та всі відповідні елементи популяції. Наприклад, популяція становить 350 елементів, потрібний розмір вибірки - 35. Тоді інтервал вибірки буде (350 : 35).

Складання плану і програм аудиту Найважливішим методологічним принципом аудиту є планування. Планування - це вироблення головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду, а також часу проведення аудиту. Аудиторові слід розробити і документально оформити загальний план аудиту, визначити в ньому суттєвість помилок, а потім здійснити аудит за цим планом. Загальний план аудиту розробляється настільки детально, що аудитор має можливість завдяки йому підготувати програму аудиту. Під час розроблення загального плану аудитор здійснює аналіз таких питань, які визначені у нормативі № 9 "Планування аудиту". Розуміння аудитором бізнесу клієнта: - головних факторів, які мають вплив на діяльність підприємства; - найважливіших характеристик підприємницької діяльності підприємства, його організаційної структури, процесу виробництва, надання послуг, фінансового стану, а також порядку його звітування, включаючи зміни, які, можливо, мали місце після попереднього аудиту; - розподілу обов'язків між керівництвом підприємства. Розуміння аудитором обліку і системи внутрішнього контролю: - методології і принципів бухгалтерського обліку, які застосовувались бухгалтерією підприємства; - можливого ефекту від змін в обліковій політиці; - питань бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю, які можуть бути використані аудитором у тестах оцінки надійності внутрішнього контролю підприємства та в незалежних аудиторських процедурах. Вивчення ризиків і суттєвості помилок: - оцінка аудитором ризику внутрішнього контролю та ефективності системи внутрішньогосподарського контролю підприємництва, тобто її спроможності попереджати помилки на підприємстві, оцінка розміру особистого аудиторського ризику не-виявлення суттєвих помилок у звітності підприємства, яка існує під час проведення аудитором аудиторських процедур і визначення на підставі цього найважливіших напрямків аудиту; - визначення суттєвості помилок для цілей аудиту з кожного виду операцій; - імовірність існування суттєвих помилок в обліку, яка оцінюється аудитором з огляду на попередній період перевірки і знайдені ним раніше помилки; - визначення складних бухгалтерських операцій, включаючи ті, які робилися з використанням суб'єктивної думки бухгалтера. Види, час і повнота процедур: - існування можливості оперативного внесення змін в окремі напрямки аудиту; - вплив інформаційних технологій на процес аудиту; -робота внутрішніх аудиторів підприємства та можливий вплив її на аудиторські процедури зовнішніх аудиторів. Координація, керівництво, супроводження і нагляд: - участь в аудиті інших аудиторів, аудиторських фірм (перевірка іншими аудиторами дочірніх підприємств, філій та відділень головного підприємства); - участь в аудиті експертів та інших фахівців, які не є аудиторами; - місцезнаходження підрозділів підприємства; - підбір виконавців аудиту і розподіл між ними обов'язків, враховуючи їх професійний рівень і стаж роботи. Інші питання: -можливість оперативного включення до програми аудиту наприкінці аудиторської перевірки питання безперервності діяльності підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватись найближчим часом; -умови, які повинні привернути особливу увагу аудитора, відносини підприємства зі спорідненими сторонами. Порядок визначення споріднених сторін наводиться в Національному нормативі аудиту № 19 "Споріднені сторони". Для проведення аудиту складається загальний план аудиту за формою, наведеною в Національному нормативі. Планування роботи дає можливість приділити належну увагу найважливішим напрямам аудиту і сприяє більш ефективному розподілу роботи серед перевіряючих. Обсяг аудиторської роботи залежить від розмірів економічного суб'єкта, складності аудиту, аудиторського досвіду, знання діяльності клієнта. Визначаючи мету перевірки, аудитору потрібно обговорити з клієнтом характер, обсяг і умови роботи, з'ясувати, чого чекає від нього клієнт, його вимоги. Потім необхідно ознайомитися з обліковою політикою клієнта, визначити, чи відповідає вона стандартам бухгалтерського обліку і звітності, вимогам чинного законодавства, вивчити систему внутрішнього контролю, окремі специфічні напрямки діяльності клієнтів).

Программа

Аудитор розробляє і документально оформляє аудиторську програму. У цій програмі види аудиту, зміст і час проведення запланованих аудиторських процедур повинні збігатися з загальним планом проведення аудиту. Ця програма допомагає здійснювати загальне керівництво з боку фірми проведенням аудиту та контролювати роботу аудиторів. В аудиторську програму включається перелік об'єктів аудиту за його напрямами, а також визначається час, який необхідно витратити на кожен напрямок. У програмі оцінюється рівень ризику контролю та ризику аудиту, визначається термін проведення аудиторських тестів і незалежних процедур, координується робота всіх працівників, які беруть участь в аудиті. Під час розроблення аудиторської програми слід упорядкувати аудиторські процедури, установити методи їх виконання, уточнити і деталізувати масштаб роботи, яку необхідно виконати. Записи і висновки аудитора за кожним розділом програми фіксуються в робочій документації і є тим фактичним матеріалом, котрий використовується аудитором у процесі підготовки й обґрунтування аудиторського звіту. Події чи мотиви, які примусили аудитора внести значні зміни до аудиторської програми, документуються. Під час розроблення аудиторської програми необхідно дотримуватися вимог параграфів 9-10 Національного нормативу України № 9. З метою правильного розподілу обов'язків між аудиторами, якщо аудит проводиться кількома спеціалістами, розробляється програма перевірки. У ній вказуються: мета аудиту; основні ділянки роботи підприємства і розділи обліку, які будуть перевірені; характер перевірки (суцільна чи вибіркова); закріплення обов'язків за членами бригади; терміни початку і закінчення аудиту. Формулювання мети аудиту має важливе значення. Вона чітко визначає для чого аудитор з'явився на підприємстві і яку користь може принести ця перевірка. Програма аудиторської перевірки передається керівникові підприємства для ознайомлення і узгодження об'єктів та стадій перевірки. На прохання керівника підприємства у програму можуть бути внесені зміни.

Визначення бюджету аудиторської перевірки Методика й організація аудиту розрахунків з бюджетом та позабюджетними фондами

Основними завданнями, що ставляться під час проведення аудиту розрахунків з бюджетом та позабюджетними фондами, є підтвердження правильності, своєчасності та повноти нарахування і перерахування податків, правильності ведення обліку за цими розрахунками, правильності заповнення звітності та відповідності даних облікових регістрів даним податкової звітності. Кожне з цих завдань поділяється на більш конкретні.

Основним серед конкретних завдань аудитора є підготовка аудиторських доказів за даним об'єктом. На підставі аналізу й узагальнення даних аудиторських доказів аудитор робить висновки про правильність ведення бухгалтерського обліку і достовірність бухгалтерської звітності. Для того щоб отримати узагальнений матеріал, який би характеризував правильність ведення бухгалтерського обліку й достовірність бухгалтерської звітності, аудитор під час проведення аудиторської перевірки відповідно до програми збирає за об'єктом необхідні докази.

Готуючи аудиторські докази, аудитор зазвичай не вивчає всієї існуючої в його розпорядженні інформації, визначає основоположні елементи, що характеризують об'єкт, який досліджується.

Аудиторські докази, як правило, відображають зміст частини інформації, що є на підприємстві про об'єкт. Оскільки інформація є базою для складання аудиторського висновку, то аудиторські докази повинні відповідати ряду вимог, які дають змогу зробити відповідні висновки. Це такі вимоги, як необхідність, обґрунтованість, повнота і правильність та достовірність.

Визначимо, які саме докази необхідно зібрати для проведення аудиторської перевірки розрахунків із бюджетом та позабюджетними фондами. Насамперед це дані про види діяльності підприємства, для того щоб визначити, які податки взагалі має сплачувати підприємство; План рахунків, які використовує підприємство, що слугує для визначення, на яких рахунках та субрахунках обліковуються розрахунки за тим чи іншим податком; відомості про нарахування та сплату податків за кожним податком конкретно.

Крім цих доказів, необхідні відомості про результати попередніх аудиторських перевірок, а також дані перевірок податковими та іншими органами, які мають на це право. Також потрібні попередні дані про працівників підприємства (керівництво, бухгалтерія) щодо їх кваліфікації. Все це необхідно для визначення ризику аудитора.

Основними джерелами, які аудитор може використати для одержання необхідних йому для роботи даних (доказів), можуть бути статут підприємства, довідка з державного статистичного реєстру, а також накладні на відпуск продукції, співбесіда з керівництвом підприємства тощо.

Методи, які використовує аудитор під час отримання доказів:

- формальна перевірка - має за мету виявлення дефектів в оформленні документів, установлення правильності заповнення реквізитів і наявності необумовлених виправлень, уточнення достовірності підписів посадових осіб, відповідності документа існуючій типовій формі. Наприклад, дані платіжних доручень, за якими фактично перераховувались кошти до бюджету, мають відповідати даним за цими перерахунками, які відображено на рахунках у комп'ютерній програмі, або дані накладних - тим даним, які занесені з цих накладних до комп'ютера для подальшої обробки;

- суцільна перевірка - це перевірка конкретної операції або групи операцій на всіх стадіях облікового циклу. Вона дає можливість упевнитися в тому, що операція, відображена в первинних документах, знайшла своє відображення в показниках звітності. Така перевірка на даному підприємстві проводиться вибірково за деякими операціями, які могли найбільш суттєво вплинути на результати діяльності, а також за деякими незначними за сумарним виразом операціями.