3.4 Урожайність і структура посівних площ

Проектуванню сівозмін передують роботи по визначенню посівних площ сільськогосподарських культур і чорного пару з урахуванням наміченого обсягу виробництва валової і товарної продукції, потреби поголів’я тварин в кормах і інших господарських потреб. Згідно спеціалізації нашого господарства в ньому передбачені польові та кормові сівозміни, чергування культур в яких наведено в таблиці 3.4.1, що наведена в додатках. Щоб забезпечити тваринництво в кормах, передбачаємо розвиток на перспективу культур, що наведені у вищезгаданій таблиці та розраховуємо систему чергування культур в сівозміні за таблицею 3.4.2, що наведена у додатках.

Представлена структура посівних площ є найбільш раціональною, так як напрямок господарства зерно – м’ясо – молочний, то вона повністю задовольняє кормову базу тваринництва. Щоб визначити обсяги виробництва враховується склад сівозмін та угідь та структура посівних площ. Для цих розрахунків застосовується урожайність сільськогосподарських культур. Урожайність – це кількість зібраного врожаю з одного гектара площі, виражена в центнерах. Урожайність залежить від різноманітних факторів, серед яких ті, що не залежать від впливу людини, тобто абіотичні фактори, а також фактори, що характеризують біологічну сторону сільськогосподарських культур – це біотичні фактори. Враховуючи вищезгадані фактори, взявши за основу фактичну урожайність розраховуємо урожайність на перспективу, що представлена у таблиці 3.4.3, що наведена в додатках. Перспективна врожайність збільшена на 30 % за рахунок врахування природних факторів та вибраного набору культур. За результатами перспективної врожайності розраховуємо вартість валової продукції рослинництва, результати якої занесено в таблицю 3.4.4, що наведена в додатках. За результатами таблиці можна зробити висновок , що найбільша площу займають такі культури: озима пшениця, ярий ячмінь, люцерна та овес і виходячи з цього, вони мають найбільшу валову вартість серед продукції рослинництва.

Розділ IV. Природоохоронні пропозиції

При організації території сівозмін передбачають полезахисні лісові смуги. Вони створюють сприятливі мікрокліматичні умови для вирощування сільськогосподарських культур, забезпечують захист полів від дефляції, рівномірне розміщення снігу на полях тощо. За призначенням та розміщенням на території лісосмуги поділяють на: полезахисні; водорегулювальні; прибалкові; прияружні; навколо водойм і господарських дворів, за конструкцією лісосмуги бувають: щільні; продувні; ажурні.

Лісосмуги, які розміщують уздовж довгих сторін полів. Називають повздовжніми, а вздовж коротких – поперечними. Незалежно від назви їхня ширина однакова. В рівнинній місцевості оптимальним вважають варіант розташування лісосмуг перпендикулярно до панівних вітрів, проте може бути і незначне відхилення. Повздовжні лісосмуги, як правильно, суміщають із довгими сторонами полів, хоча їх можна розміщувати й посередені поля.

В умовах рівнини захисні смуги створюють у вигляді повздовжніх і лісосмуг, які розміщують упоперек. Основні лісосмуги розташовують уздовж довгих сторін полів, упоперек дії пилових бур та суховіїв, а на схилах – упоперек схилу, допоміжні – перпендикулярно до основних лісосмуг, уздовж коротших сторін полів. Іноді проектують лісосмуги всередені полів, коли не повністю захищається їхня територія існуючими лісосмугами.

Полезахисні смуги розміщують на плакорних землях і пологих схилах крутістю до 2. Відхилення їхнього напряму від нормалі стосовно пилових бур може бути не більшим 30. Відстань між основними лісосмугами має дорівнювати 30-35-кратній висоті дерев у лісосмузі.

Ширина лісосмуг значною мірою впливає на захисні властивості та економічну ефективність захисних насаджень. Кращі захисні властивості у продувних лісосмуг, які продуваються вітром знизу і мають ажурну крону. Для Лісостепу рекомендуються 2- 3-рядні лісосмуги(6 – 9м). для степових районів, де поширені пилові бурі та суховії, потрібно проектувати 4-5-рядні (12-15м).

В умовах складного рельєфу місцевості лісонасадження й лісосмуги запобігають не тільки розвитку вітрової ерозії, але й сприяють затриманню поверхневого стоку та переведенню його з поверхневого у підгрунтовий. Для цього на схемах проектують кілька видів лісосмуг: привододільні; прибалкові та прияружні; водорегулювальні або водозатримуючі, прируслові захисні смуги.

Полезахисні лісосмуги розміщують по східних і південних межах полів сівозмін, а також по межах сільгосппідприємств. Щодо польових доріг, то лісосмуги передбачають із північного й східного боків, а за рельєфом – нижче від польових доріг.

Природоохоронними заходами може також служити залуження, що може запобігти утворенню ярів та лінійного розмиву території, а також сприяє відновленню родючості ґрунту.

В даному курсовому проекті природоохоронними заходами служить створення лісосмуг, що мають запобігти утворенню водної та вітрової ерозії.

Розділ V. Еколого - економічне обґрунтування проектних рішень

В умовах інтенсифікації сільськогосподарського виробництва збільшується вплив людини на природне середовище, особливо на земельні ресурси. Основою проекту є його екологічна ефективність, що проявляється в виконанні екологічних та природоохоронних норм до всіх складових частин проекту. До основних показників екологічної ефективності в проектах внутрігосподарського землеустрою відносяться:

• дані комплексної оцінки впливу землеустрою на якісний стан земель

• відомості про зниження процесів водної ерозії та дефляції

• інформація про природоохоронне облаштування території

• дані, що характеризують екологічне облаштування території

Екологічне обґрунтування проекту заклечається в оцінці вибору найбільш ефективних рішень в використанні земельного фонду, а також в визначенні очікуваного еколого – економічного ефекту після здійснення заходів, що були передбачені проектом.

Екологічними показниками є освоєння пошкоджених і невикористаних земель, а також наявність природно – біологічних резервацій, розораність, лісистість і рекреаційна ємність території, обліснення сільськогосподарських угідь, обсяг газообміну, конденсація пилу тощо. Розрахунок еколого – економічних показників проекту приводиться в таблиці 6.1. За даними цієї таблиці можна зробити висновок, що територія даного господарства відноситься до екологічно нестійких, оскільки коефіцієнт екологічної стабільності дорівнює 0,22 (по проекту), разом з тим зменшився коефіцієнт антропогенного навантаження – 3,85 (по проекту).

Також в даному розділі проводився розрахунок валової продукції тваринництва та рослинництва, а також прибуток від виробництва сільськогосподарської продукції. За даними таблиць (наведені в додатках), в яких проведено всі розрахунки, робимо висновок, що продукція, яка отримана з птиці, а також шерсть є збитковими, проте збиток компенсується прибутком, що має бути отриманий від інших видів сільськогосподарської продукції. Щодо продукції рослинництва, то найбільший прибуток очікується від виробництва зернових культур, збиткових культур не передб

Висновки

Метою даного курсового проекту було впорядкування території Сергіївської сільської ради Саратського району Одеської області. Первинним етапом розробки проекту були підготовчі роботи, при яких вивчався існуючий стан землекористування. Спочатку визначався розподіл сільськогосподарських угідь за стрімкістю схилів. Згідно цього розподілу в подальшому було складено експлікацію земель за стрімкістю схилів, з цієї таблиці робимо висновок , що більша частина території даного землекористування, а саме 1436,38 га знаходиться на спокійному рельєфі, стрімкість якого складає 0-1°, меншу частину 84,61 га займає територія стрімкістю 1-3°, і зовсім незначна частина території зайнята схилом стрімкістю 3-5°(20,87 га). Наступним етапом підготовчих робіт було вивчення грунтового покриву за агровиробничими групами та ступенем ердованості. За цими даними були складені таблиці згідно яких, робимо висновок, що 1451 га від загального числа сільськогосподарських угідь знаходиться на незмитих грунтах, 645 га – на слабо змитих, 252,51 га - на намитих грунтах, 37,02 га – на середньо змитих. Що стосується агровиробничих груп, то на території Сергіївської сільської ради найбільш поширені чорноземи південні важко суглинкові – 2107,68 га, чорноземи лучні засолені важко суглинисті 214,66 га, а також лучно - болотні засолені ґрунти, неосушені ґрунти заплав – 63,9 га. Далі на основі даних про рельєф та грунтів, ми склали агроекологічну карту, на якій зображено агроекологічні типи земель. На території даного землекористування поширені наступні агроекологічні типи земель: під інтенсивне рільництво придатні 1333,18 га земель; під рільництво, овочівництво та плодівництво – 645,45 га; під виноградарство та овочівництво – 31,43 га та під кормо виробництво – 304,8 га.

Наступний етап розробки проекту - організація території та трансформація угідь. В результаті трансформації незначна частина території ріллі була переведена в багаторічні насадження, а саме - сади, . Була проведена трансформація ріллі в багаторічні насадження, а саме – сади; річка, населені пункти, господарські двори, магістральні дороги з усіх сторін відгороджені лісосмугами з відповідною шириною, внаслідок чого відбулися зміни в загальній експлікації угідь.

В третьому розділі розглядалася структура тваринництва та потреба в

кормах власного виробництва. Згідно розрахованих таблиць робимо

висновок, що дане господарство має найбільший валовий вихід з зеленої маси, а також найбільшу потребу в зелених кормах, концкормах та коренеплодах. Далі ми займалися організацією сівозмін, які були запроектовані у відповідностями з рекомендаціями та вимогами, внаслідок чого ми запроектували 2 польові та 2 кормові сівозміни, в яких розміщені поля розмірами, які відхиляються від середнього розміру поля по сівозміні не більше 15 %. Після цього ми розробили систему чергування культур в сівозміні, розрахували структуру посівних площ, розрахували врожайність на перспективу та вартість валової продукції рослинництва та згідно таблиць зробили висновок , що найбільшу площу займають такі культури: озима пшениця, ярий ячмінь, люцерна та овес і виходячи з цього, вони мають найбільшу валову вартість серед продукції рослинництва.

В п’ятому розділі розглядали еколого-економічне обґрунтування проектних рішень. Згідно розрахунків робимо висновок, що територія даного землекористування відноситься до екологічно нестійких, як по проекту так і після; бал антропогенного навантаження змінився на 0,02 від фактичного.

Що стосується економічної ефективності, то продукція, яка отримана з птиці, а також шерсть є збитковими, проте збиток компенсується прибутком, що має бути отриманий від інших видів сільськогосподарської продукції. Щодо продукції рослинництва, то найбільший прибуток очікується від виробництва зернових культур, збиткових культур не передбачено.

Список використаних літературних джерел

Методичні вказівки для виконання курсового проекту з дисципліни

« Землевпорядне проектування»

Конспект лекцій з дисципліни «Землевпорядне проектування»

Основи землевпорядкування. В. М. Кривов, Р. В. Тихоненко, І. П.

Гетьманчик. Київ. « Урожай», 2009.

34