3.2 Кормовиробництво. Потреба в кормах власного виробництва

Кормовиробництво займається виготовленням кормів для худоби в господарстві. Кормами називають продукти, що використовуються для годівлі сільськогосподарських тварин а також містять поживні речовині у засвоюваній тваринами формі та не спричиняють негативної дії на їх здоров’я та якість отримуваних від них продуктів. Для годівлі сільськогосподарських тварин використовують різні корми що поділяються на наступні групи: соковиті корми – зелений корм, силосований корм, коренеплоди та баштанні культури; грубі корма – сіно, солома; зернові корма – зерно злаків, бобових, зернові відходи, залишки технічних виробництв, харчові залишки, корми тваринного походження, протеїнові, вітамінні добавки, мінеральні підкормки, комбіновані корма.

За таблицями 3.2.1 та 3.2.2, що наведені в додатках приводиться характеристика кормових угідь на території даного господарства та нормативи річної потреби в кормах. Згідно з таблицями робимо висновок, що дане господарство має найбільший валовий вихід з зеленої маси, а також найбільшу потребу в зелених кормах, концкормах та коренеплодах.

3.3 Проектні пропозиції по організації угідь і сівозмін

Організаційно – територіальною основою сталого землеробства є сівозміни. Вони забезпечують найраціональніше використання орних земель, матеріальних і трудових ресурсів. Сівозміна - це науково обґрунтована схема чергування культур в просторі та часі. Кількість сівозмін необхідно зводити до мінімуму. Кожна сівозміна повинна відповідати складу культур, правильному агротехнічному чергуванню їх і природним властивостям землі.

Упорядкування території сівозмін передбачає:

- проектування системи полів сівозмін;

- проектування польових доріг;

- розміщення полезахисних лісосмуг;

- розміщення лінійних протиерозійних гідротехнічних споруд;

- розташування польових станів і джерел польового водопостачання.

Поля сівозмін, робочі ділянки та польові дороги є обов’язковими елементами впорядкування території сівозмін. Їх проектують незалежно від умов території. Необхідність інших елементів залежить від умов зони і конкретного сільгосппідприємства.

Упорядкування території сівозмін повинне сприяти:

забезпеченню умов для застосування диференційованої агротехніки, систематичному підвищенню родючості ґрунту, запобіганню ерозії та ліквідації наслідків ерозії;

створенню територіальних умов для високопродуктивного використання сільськогосподарської техніки і транспортних засобів;

зменшенню капітальних витрат, пов’язаних з обладнанням території.

Усе вищенаведене потребує врахування ландшафтних особливостей сівозмінної території при її впорядкуванні й розміщенні мережі лісових насаджень, постійних доріг, каналів та інших елементів інфраструктури.

Проектування полів сівозміни. Кількість і розміри полів сівозмін визначають, виходячи з природної зони розташування сільгосппідприємства, схеми чергування культур, кількості та розміру контурів ріллі, особливостей ґрунтового покриву, рельєфу, умов зволоження тощо.

Розміри сторін і форма полів. Оптимальна довжина полів сівозмін у степових рівнинних районах становить 2000 – 2500 м. лісостепових - 1500- 2000, на Поліссі – 800-1000м. Ширину полів установлюють з урахуванням їхньої площі й довжини.

Форму полів сівозмін у вигляді правильних прямокутників або прямокутних трапецій із довгими паралельними сторонами вважають найкращою. Кути полів при скошених сторонах трапеції можуть мати відхилення від прямих 20-30. У спеціальних сівозмінах, насичених високоінтенсивними культурами,форма полів може бути квадратною.

Для полів площею 400 га оптимальною є квадратна форма (2х2 км). Для полів площею 100 га краща прямокутна форма із співвідношенням сторін 1:2,5 – 1:4.

Поле – основний елемент упорядкування території сівозміни. Кількісні та якісні характеристики розміщення полів впливають на умови вирощування культур, охорону ґрунтів від ерозії та дефляції, виконання польових робіт. Тому при проектуванні полів повинні бути створені сприятливі територіальні умови для одержання високих урожаїв тих культур, які вирощуватимуть на них протягом ротації. Враховують також можливість виконання механізованих польових робіт при високій продуктивності машинно-тракторних агрегатів, правильній організації праці та мінімальних транспортних витратах.

Основними характеристиками поля, що мають виробниче значення, є: площа, форма, розмір і співвідношення сторін, розміщення щодо рельєфу місцевості, однорідність ґрунтового покриву, умови зволоження тощо.

Середній розмір поля – величина, яку одержують у результаті ділення загальної площі сівозміни на кількість полів.

При розміщенні останніх не завжди вдається запроектувати рівновеликі поля.

Кількість сівозмін необхідно зводити до мінімуму. Кожна сівозміна повинна відповідати складу культур, правильному агротехнічному чергуванню їх і природним властивостям землі.

Типи і види сівозмін. Їхню кількість визначають залежно від зони розміщення й спеціалізації; наявності ріллі, інших сільськогосподарських угідь та інших площ; виду худоби і птиці. Кількості поголів’я, типу утримання й годівлі; наявності еродованих земель і ступеня ерозійної небезпеки; розміщення сільськогосподарських підприємств щодо великих населених пунктів, промислових центрів; забезпеченості сільськогосподарською технікою, трудовими та матеріальними ресурсами.

Типи сівозмін – це сівозміни різного виробничого напряму, які різняться головним видом продукції. До них належать:

• польова – у ній в основному вирощують зернові й технічні культури та картоплю;

• кормова – призначена переважно для виробництва сокових та грубих кормів;

• прифермська – кормова сівозміна, що розміщена поблизу тваринницьких ферм, призначена для заготівлі соковитих і зелених кормів;

• спеціальна – в ній вирощують культури, що потребують спеціальних умов й агротехніки;

• сіножате - пасовищна – кормова сівозміна, де в основному вирощують багаторічні трави з метою сінокосіння й випасання худоби.

Система запроектованих сівозмін приводиться в таблиці 3.3.1, що наведена в додатках. Згідно цієї таблиці робимо висновок, що на території даного землекористування було запроектовано 2 польові та 2 кормові сівозміни. Кількість полів та їх середній розмір наведено в таблиці. Під час проектування сівозмін було змінено загальну площу ріллі, оскільки запроектовані поля розділялися польовими дорогами. Експлікація земель після проектування сівозмін наведена у таблиці 2.2.2, що міститься в додатках.