2.2 Трансформація угідь та її ефективність

Трансформація угідь – це перевід земельних угідь з одного виду використання в інший, перевід може здійснюватись з менш цінних угідь і навпаки. Це обумовлюється інтенсифікацією виробництва або доцільністю при цьому максимально зберігати оброблювальні землі або використовувати родючі ґрунти.

Трансформація угідь супроводжується освоєнням та покращенням угідь. Освоєння земель передбачає зміну використання земель або включає використання земель, які раніше не використовувалися; може проводитись під нове будівництво або під розміщення об’єктів для захисту земель від її природних явищ. Освоєнням можна вважати: освоєння ріллі, сінокосів, пасовищ під багаторічні насадження; освоєння перезволожених або заболочених земель в ріллю або багаторічні насадження. Для освоєння земель служать мочарі, яри, зсуви, піски та інші землі, які не використовувались.

Покращення земель – це проведення заходів, направлених на підвищення їх продуктивність, такими є:

• Осушення

• Зрошення

• Окультурення

• Зондування

• Виположення ярів, схилів, балок

• Культур-технічні роботи

Зондування – як захід проводиться з метою підвищення родючості ґрунту шляхом нанесення родючого шару на еродовані землі.

Виположування – часткова засипка ярів, при якій формується ухил, придатний для обробки грунту.

Висновок: на території даного господарства була проведена трансформація угідь з метою інтенсифікації виробництва, а також для максимального збереження та використання родючих ґрунтів. Була проведена трансформація ріллі в багаторічні насадження, а саме – сади; річка, населені пункти, господарські двори, магістральні дороги з усіх сторін відгороджені лісосмугами з відповідною шириною, внаслідок чого відбулися зміни в загальній експлікації угідь про що свідчить таблиця 2.2.2, яка наведена в додатках.

3.1 Структура тваринництва

Тваринництво - одна з основних галузей сільськогосподарського виробництва, яка займається розведенням худоби, птиці та інших тварин. Воно забезпечує населення високоякісними продуктами харчування, частка яких в раціоні людини становить приблизно 35% загальної калорійності і більш як 60% потреби білка. Крім того, ця галузь є джерелом для одержання промислової і лікарської сировини. Частка продукції тваринництва у валовій продукції сільського господарства України становить близько 50%.

Основними напрямками тваринництва є його інтенсифікація, на основі прискореного розвитку кормовиробництва, поліпшення породного складу і підвищення племінних якостей тварин, впровадження нових форм господарювання і організації виробництва, поглиблення спеціалізації і досягнення оптимальної концентрації поголів'я тварин. Освоєння інтенсивних технологій і передового досвіду їх утримання, поліпшення зоотехнічної роботи і ветеринарного обслуговування тварин, забезпечення екологічної чистоти навколишнього середовища.

Основні його галузі тваринництва — скотарство (розведення великої рогатої худоби), свинарство, вівчарство, птахівництво. До тваринництва також належать рибництво, бджільництво, шовківництво. Загалом завдання тваринництва полягають у виробництві високоякісних продуктів харчування (м'яса, молока, масла, сиру, яєць, риби, меду) та цінної сировини для харчової та легкої промисловості (м'яса, шкіри, вовни, хутрової сировини, воску, пуху тощо).

Перед нами стоїть завдання при розробці даного курсового проекту – обгрунтувати структуру тваринництва, розрахувати кількість поголів’я ВРХ і їх продуктивність. При розрахунку поголів’я тваринництва слід користуватися наступними нормативами: - ВРХ всього 47 га на 100га сільськогосподарських угідь; з них 20 % - молодняк до року, 40 % від цього числа – корови, 40 % - молодняк більше року; 23 голови овець на 100 га с/г угідь, 62 голови свиней на 100 га ріллі, в тому числі 15 % від них – свиноматки, 486 голів птиці на 100 га ріллі. Результати розрахованого поголів’я худоби в даному господарстві приводиться в таблиці 3.1.1, що наведена в додатках.