Модуль ііі. Організаційне забезпечення конкурентоспроможності продукції та проектування виробничих систем
Тема 12. Організаційно-виробниче забезпечення якості та конкурентоспроможності продукції
Методичні поради до вивчення теми
При вивченні цієї теми студент повинен оволодіти знаннями щодо сутності, ролі і значення якості продукції та їх взаємозв’язок із технологічним розвитком і потребами споживачів. Кожний виріб є носієм різних конкретних властивостей, що відображають його корисність і відповідають певним потребам людини.
Корисність будь-яких речей відбиває їх споживну вартість. Споживча вартість того або іншого товару мусить бути оцінена, тобто визначена його якість. Отже, споживча вартість і якість виробів безпосередньо пов’язані між собою. Проте це не тотожні поняття, оскільки одна і та ж споживча вартість може бути корисною не в однаковій мірі. На відміну від споживчої вартості якість продукції характеризує ступінь її придатності для споживання, тобто кількісну сторону суспільної споживчої вартості.
Якість продукції, як економічна категорія, відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють ступінь її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення. Поряд з якістю існує поняття технічного рівня певних видів продукції.
Об’єктивна необхідність забезпечення належної якості у процесі проектування, виготовлення і використання нових виробів ініціює застосування у виробничо-господарській діяльності підприємств певної системи показників, що дозволяє визначати і контролювати рівень якості усіх видів продукції (рис. 12.1).
Рівень якості продукції – це кількісна характеристика міри придатності того або іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї у порівнянні з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання. Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного і оптимального її рівня.
Абсолютний рівень якості того чи іншого виробу знаходять шляхом обчислення вибраних для його вимірювання показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів.
Рис. 12.1. Система і зміст показників якості продукції
Визначення абсолютного рівня якості є недостатнім, оскільки самі по собі абсолютні значення вимірників якості не відображають ступінь його відповідності сучасним вимогам. Тому поряд з цим визначають відносний рівень якості окремих видів вироблюваної (проектованої) продукції, порівнюючи її показники з абсолютними показниками якості кращих аналогічних вітчизняних та зарубіжних зразків виробів.
Проте рівень якості продукції під впливом науково-технічного прогресу і вимог споживачів повинен мати тенденцію до підвищення. У зв’язку з цим виникає необхідність оцінки якості виробів, виходячи з її перспективного рівня, що враховує пріоритетні напрямки і темпи розвитку науки і техніки. З нових видів продукції і перш за все знарядь праці, доцільно визначати також оптимальний рівень якості тобто такий рівень, за якого загальна величина суспільних витрат на виробництво і використання (експлуатацію) продукції у певних умовах її споживання була б мінімального.
Залежно від призначення певні види продукції мають свої специфічні показники якості. Поряд з цим використовуються показники для оцінки багатьох видів виробів, а також вимірники відносного рівня якості всієї вироблюваної підприємством продукції.
Під економічно оптимальною якістю розуміють співвідношення якості та витрат, або ціну одиниці якості, що можна виразити формулою:
,
(12.1)
де Копт – економічно оптимальна якість;
Q – якість виробу;
С
–
витрати на придбання та експлуатацію,
грн.
Визначити знаменник формули не важко, оскільки він включає купівельну ціну виробу, витрати по експлуатації, ремонту та утилізації виробу. Важче визначити чисельник, тобто якість, яка складається із найрізноманітніших показників. Цим займається ціла наука кваліметрія, яка розробила достатньо прийнятні методи кількісного оцінювання якості, тобто приріст одиниці якості виробу на грошову одиницю витрат.
Економічна ефективність поліпшення якості продукції характеризується розміром додатково отриманого прибутку від виробництва і реалізації продукції підвищеної якості.
Річний економічний ефект (або річний прибуток від поліпшення якості) (ЕЯ) обчислюється за формулою:
(12.2)
де П – приріст прибутку за рахунок реалізації одиниці продукції підвищеної якості, грн.
К – питомі капіталовкладення на проведення заходів щодо поліпшення якості продукції, грн./од.
NЯ – обсяг продукції поліпшеної якості в натуральних одиницях.
Якість продукції в умовах сучасного виробництва – найважливіша складова ефективності, рентабельності підприємства і тому їй необхідно постійно приділяти увагу. Займатися якістю повинні всі – від директора підприємства до конкретного виконавця певної операції. Усі процеси із забезпечення, проектування, збереження якості об’єднані в систему управління якістю.
Управління якістю – дії, які здійснюються при створенні та експлуатації або використанні продукції, з метою встановлення, забезпечення та підтримки необхідного рівня її якості.
Метою будь-якого управління є знаходження керуючих рішень та подальшої реалізації передбаченими цими рішеннями керуючих дій на визначеному об’єкті управління. При управлінні якістю продукції безпосередніми його об’єктами, як правило, є процеси, від яких залежить якість продукції. Вони обмежуються та протікають як на довиробничій стадії, так і на виробничій та післявиробничій стадіях життєвого циклу продукції.
Розробка управлінських рішень здійснюється на основі порівняння інформації про фактичний стан керуючого процесу з його характеристиками, заданими програмою керування. Нормативну документацію, регламентуючу значення параметрів та показників якості продукції, слід розглядати як важливу частину програми керування якістю продукції.
До основних завдань кожного підприємства чи організації, відноситься забезпечення якості виробленої продукції та запропонованих послуг. Умовами успішної діяльності підприємства є виробництво продукції та послуг, які:
відповідають чітко визначеним потребам, області застосування та призначення;
задовольняють потреби споживача;
відповідають діючому законодавству та іншим потребам суспільства;
відповідають застосованим стандартам та технічним умовам;
пропонуються споживачу за конкурентноздатними цінами;
спрямовані на отримання прибутку.
Управління якістю продукції повинно здійснюватися системно, тобто на підприємстві повинна функціонувати система управління якістю продукції, що являє собою організаційну структуру, яка чітко розмежовує відповідальність, процедури, процеси і ресурси, необхідні для управління якістю.
За останні роки широке розповсюдження отримали стандарти ISO серії 9000, в яких відображений міжнародний досвід управління якістю продукції на підприємстві. У відповідності з цими документами виділяється політика в галузі якості – безпосередньо система якості, що включає забезпечення, покращення і управління якістю продукції.
Політика в області якості може бути сформульована у вигляді принципу діяльності підприємства або довгострокової мети і включає:
покращення економічного положення підприємства;
розширення або завоювання нових ринків збуту;
досягнення технічного рівня продукції, що перевищує рівень провідних фірм та підприємств;
орієнтацію на задоволення потреб споживача визначених галузей або регіонів;
освоєння виробів, функціональні можливості яких реалізуються на нових принципах;
покращення найважливіших показників якості продукції;
зниження рівня дефектності виробленої продукції;
підвищення термінів гарантії на продукцію;
розвиток сервісу.
В Україні створена державна система стандартизації і сертифікації. Національним органом, що проводить і координує роботу по забезпеченню її функціонування, є Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України).
Для організації розробки, експертизи і підготовки до затвердження державних стандартів України, за рішенням Держстандарту, створені технічні комітети по стандартизації, що діють за договором з національним органом. До роботи в цих комітетах залучаються на добровільних засадах представники зацікавлених підприємств і організацій, провідні вчені та спеціалісти. Основними функціями Держстандарту України стосовно сертифікаційних робіт є:
Визначення принципів, структури і правил системи сертифікації;
Затвердження переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації;
Акредитація органів з сертифікації та випробувальних лабораторій (центрів), атестація експертів-аудиторів;
Встановлення правил визнання сертифікатів інших країн;
Інформаційне забезпечення споживачів через відповідні цілеспрямовані інформаційні фонди щодо стандартів різних категорій, сертифікатів, класифікаторів техніко-економічної і соціальної інформації, випробувальних центрів тощо.
У межах державної системи стандартизації і сертифікації в Україні функціонує державний нагляд за якістю, який здійснюють відповідні органи, має певні об’єкти і форми, а також передбачає конкретно визначену відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за порушення стандартів, норм (метрологічних, санітарних та інших обов’язкових вимог, які встановлюють граничне допустимі величини показників до продукції і концентрації речовин, що гарантують якість) і правил (метрологічних, санітарних, екологічних, протипожежних, технологічних та інших вимог до виробництва продукції).
Державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил здійснюють Держстандарт України та його територіальні органи – центри стандартизації, метрології та сертифікації. Причому перші керівники цих органів одночасно за посадою є головнями державними інспекторами відповідно України, республіки Крим, областей і міст а нагляду за якістю продукції, а інші керівники і спеціалісти цих органів – державними інспекторами. Органи державного нагляду виконують багато спрямовані функції, а саме: здійснюють перевірку додержання стандартів (норм і правил), узагальнюють її результати та інформують про це відповідні органи державної влади і громадськість; забезпечують оперативне вжиття заходів до припинення порушена стандартів (норм і правил), вносять пропозиції щодо підвищення якості продукції та ефективності своєї діяльності.
Державний нагляд здійснюється за планами його органів або за зверненнями громадян у формі періодичної (постійної) перевірки додержання вимог нормативних документів чи шляхом проведення вибіркового (суспільного) контролю стабільності якості сертифікованої продукції, правил випробування виробів. Причому об'єктами державного нагляду слугують:
продукція виробничо-технічного призначення, товари народного споживання і продукти харчування – на відповідність стандартам, нормам і правилам;
експортна продукція – щодо стандартів (норм і правил) або окремих вимог, обумовлених договором (контрактом);
імпортна продукція – щодо діючих в Україні стандартів (норм, правил) стосовно безпеки для життя, здоров'я, майна людей і навколишнього середовища;
атестовані виробництва – на відповідність установленим вимогам до сертифікації продукції.