Тема: Учасники адміністративного процесу

1. Класифікація учасників адміністративного процесу;

2. Поняття та ознаки сторін;

3. Повноваження сторін в адміністративному процесі;

4. Сутність неналежної сторони та процедура її заміни;

5.Сутність процесуального правонаступництва;

6. Процесуальне представництво;

7. Особи, які допомагають здійснити адміністративне судочинство;

Література:

- КУ;

- КАСУ;

- НПК за ред.. Аверянова

- Чечот «Учасники гражданського процесса»

- Адміністративне право України за редакцією Аверянова;

- Основи адміністративного судочинства в Україні за ред. Александрової;

- Аналітичний огляд стану здійснення судочинства місцевими та апеляційними адміністративними судами у 1-му півріччі 2012 року

- Рекомендація ВАСУ «Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування» від 14 квітня 2008 року;

- Рекомендація ВАСУ «Про деякі питання практичного розгляду справ, пов’язаних з перерахунком пенсій деяким категоріям осіб публічної служби та науковим працівникам» від 23 серпня 2007 року.

1. Всі учасники адміністративного процесу в залежності від організаційно-правового статусу, процесуальних повноважень та мети участі в адміністративній справі класифікуються на 3 основні групи:

Насамперед говорячи про учасників адміністративного процесу, необхідно розуміти, що суб'єкт набуває статусу учасника адміністративного процесу за таких умов:

1. Така особа була наділена необхідним та достатнім обсягом публічної правоздатності, так, наприклад, згідно зі ст. 70 КУ фізичні особи мають право голосу на виборах та референдумах, якщо вони досягли 18 років. Із цієї обставини випливає, що учасниками адміністративних справ, пов’язаних з виборчим процесом/референдумом у розумінні даної норми мають право обирати;

2. Перебування ф.о. та ю.о. у публічно-правових відносинах, які врегульовані винятково нормами адміністративного права (ст. ст. 2,17 КАСУ)

Адміністративним судам не підвідомчі інші публічно-правові відносини, які регулюються нормами конституційного, кримінального, кримінально-процесуального законодавства

В залежності від тієї процесуальної мети, яка виконується кожним суб’єктом в адміністративній справі всіх учасників адміністративного процесу можна обєднати у такі групи:

1. Адміністративний суд – учасник, який безпосередньо виконує функції правосуддя в адміністративних справах (ст. ст. 23,24 КАСУ).

2. Суб’єкти які беруть участь у розгляді справи: 2.1. особи які беруть участь у розгляді та вирішенні адміністративної справи з метою захисту власних суб’єктивних прав, свобод та інтересів: сторони (позивач та відповідач), 3 особи (які заявляють самостійні вимоги на предмет спору; які не заявляють самостійних вимог) – ст. ст. 47,50,53 КАСУ; 2.2. процесуальні представники, Уповноважений ВРУ з прав людини, прокурор, державні органи, підприємство, установи, організації, органи місцевого самоврядування – ст. ст. 56,60 КАСУ – особи, які беруть участь у розгляді адміністративної справи з метою захисту представництва прав свобод, інтересів інших осіб; - ст. ст. 63, 64 КАС.

3. Субєкти, які допомагають правосуддю в адміністративній справі і особисто не зацікавлені у перебігу та результатах розгляду адміністративної справи: 3.1. внутрішні суб’єкти, які забезпечують здійснення адміністративного судочинства: секретар судового засідання, судовий розпорядник; 3.2. зовнішні суб’єкти – особи, які є сторонніми для адміністративного суду, але разом із тим залучені до розгляду адміністративної справи: свідок, експерт-спеціаліст, перекладач – ст. ст. 65-68 КАСУ

2. Поняття та ознаки сторін

Провідну роль в адміністративному процесі відіграють так звані сторони, між якими до адміністративного суду існували матеріальні публічно-правові відносини. Саме існування матеріальних публічно-правових відносин і є передумовою виникнення адміністративного процесу по конкретній адміністративній справі. Особливість сторін в адміністративному процесі полягає у тому, що одним із учасників адміністративної справи згідно приписів ст. 50 КАСУ обов’язково є так званий суб’єкт владних повноважень, при чому він може займати або одну або іншу позицію.

У розумінні ст. 50 КАСУ суб’єкт владних повноважень може бути позивачем у таких категоріях адміністративних справ:

• Про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

• Про примусовий розпуск/ліквідацію об'єднання громадян;

• Про примусове видворення іноземців, осіб без громадянства з України;

• Про обмеження щодо реалізації права на мирне зібрання.

Ст. ст. 183-1 – описує процедуру примусового відчуження земельних ділянок, об’єктів нерухомості, які на ній розміщені із мотивів суспільної необхідності.

Ознаки сторін

1. І позивач, і відповідач наділяються суб’єктивними інтересами матеріально-правового та процесуально-правового характеру;

2. Сторони, вступаючи і адміністративний процес завжди діють від власного імені, навіть у тому разі, якщо інтереси сторін представляють представники, все одно вважається, що всі процесуальні дії вчиняються від імені цих сторін;

3. Сторони по своїй суті можуть бути як фізичними, так і юридичними особами, які перебували у публічно-правових відносинах та наділені адміністративно-процесуальною правосуб’єктністю (ст. 48 КАСУ);

4. Обов’язковою стороною в адміністративному процесі завжди виступає суб’єкт владних повноважень – п.7 ч.1 ст. 3 - орган влади, орган місцевогого самоврядування, їхня посадова/службова особа;

5. Сторони є основними учасниками адміністративного процесу, на яких покладаються судові витрати, що мали місце в адміністративній справі (судовими витратами є: судовий збір, витрати, пов’язані з інформаційно-технічним забезпеченням процесу, витрати на правову допомогу, компенсація, пов’язана із участю в адміністративному процесі свідків, перекладачів, спеціалістів, експертів);

6. Постанова адміністративного суду як підсумковий процесуальний документ поширюється безпосередньо саме на сторони і в цій постанові завжди дається чітка відповідь щодо взаємних повноважень позивача і відповідача.

Позивач – будь-яка фізична або юридична особа, яка після перебування в публічно-правових відносинах із суб’єктом владних повноважень, іншою фізичною або юридичною особою звертається із матеріально-правовою вимогою до адміністративного суду щодо захисту своїх публічних прав, свобод та законних інтересів. Така матеріально-правова вимога завжди звернута, спрямована щодо суб’єкта із яким позивач перебував у матеріальних публічно-правових відносинах. Зважаючи на ту обставину, що особа, яка звертається до адміністративного суду може помилятися щодо своїх суб’єктивних публічних прав, свобод та інтересів та щодо суб’єктивних публічних прав, свобод, інтересів відповідача, позивач завжди є імовірним, можливим, уявним учасником адміністративного процесу.

Відповідачем у ап. Як правило є суб’єкт владних повноважень (у випадках передбачених законом інша юридична або фізична особа – ч.4 ст. 50 КАС) до якої через адміністративний суд у формі позовної заяви звернута, подана матеріально-правова вимога позивача – особи з якою цей відповідач перебував у матеріальних публічно-правових відносинах. Зважаючи на ту обставину, що позивач може помилятися щодо особи відповідача цей учасник адміністративного процесу (відповідач) теж завжди є можливим, імовірним, уявним.

3.Повноваження сторін в адміністративному процесі

Для належної участі в адміністративному процесі досягнення бажаного матеріального та процесуального результату сторони наділяються необхідними адміністративними процесуальними повноваженнями:

1. Загального змісту – це ті права і обов’язки, якими наділяються будь-які інші особи, які беруть участь у справі – ст. 49 КАС;

2. Спеціального змісту – ст. 51 КАСУ

Загальні адміністративні процесуальні повноваження сторін передбачаються ст. 49 КАСУ, зокрема, ці повноваження надають можливість сторонам та іншим учасниками адміністративного процесу реалізовувати свій процесуальний інтерес у справі, забезпечують сторонам та іншим учасникам адміністративного процесу вільно брати участь у розгляді та вирішенні адміністративної справи.

Спеціальні повноваження сторін. Позивач згідно із ст. 51 КАСУ:

1. Може змінити підставу або предмет адміністративного позову

Під підставою адміністративного позову розуміють всі ті суспільні відносини, фактичні обставини справи, які передували зверненню до адміністративного суду і з позовною заявою – фактична частина. До підстави позову відносять також норми права – КУ і ЗУ, які врегульовують фактичні суспільні відносини.

Предмет позову – обов’язкова складова будь-якого позову, яка означає претензію/вимогу, яка заявляється до відповідача.

2. Збільшити/зменшити розмір позовних вимог; фактичне збільшення/зменшення суми претензій, які висуваються відповідачу. Також розуміється збільшення претензій на певній матеріальній основі (в якості збільшення позовних вимог – збільшення судових витрат).

3. Позивач має право відмовитися від адміністративного позову будь-коли до завершення судового розгляду, зокрема і на стадіях апеляційного і касаційного оскарження.

У двох випадках: 3.1. у разі його явної безперспективності, яка обумовлена необгрунтовністю позовних вимог;

3.2. у разі коли позивач і відповідач досягли взаємних поступок, порозуміння, повністю або частково вимоги позивача відповідачем задоволені.

Відповідач має право:

1. Визнати позов повністю/частково. Позов представляє собою сукупність різних матеріально-правових вимог (наприклад, в адміністративній справі, пов’язаній із проходженням публічної служби можуть заявлятися такі вимоги:

1. Про поновлення на службі;

2. Відшкодування моральної шкоди;

3. Вимога про компенсацію середньомісячного заробітку;

4. Про поновлення класного чину (рангу, спеціального звання).

2. Подальше заперечення проти позову. Таке заперечення проти позову задля досягнення найбільшого ефекту, результату краще подавати завчасно з таким розрахунком, щоб суддя мав можливість ґрунтовно ознайомитись з цим запереченням і прийняти для себе остаточне рішення щодо його виваженості – відповідності фактам, які заявляє позивач.

Заперечення проти викладається у письмовій формі, але разом з тим у відповідача завжди є право подати усне заперечення, яке буде зафіксоване у Журналі судового засідання.

Види заперечень відповідача:

1) за матеріально-правовим критерієм: стосовно підстав та предмету позову. Говорячи про матеріально-правове заперечення мається на увазі, що відповідач не оспорює правомірність, обґрунтованість виникнення процесу по цій справі, але заперечується факт існування матеріальних правовідносин між ним і позивачем, заперечується правильність застосування позивачем норм матеріального права, покладених в основу адміністративного позову.

Висновок: таким чином відповідач може заперечувати як матеріальні правовідносини повністю, або вибірково.

3. Процесуально-правове заперечення адміністративного позову при такому виді заперечення, коли відповідач погоджується із матеріально-правовими вимогами, заявленими до нього, але заперечує проти обґрунтованості, правомірності виникнення процесу по цій справі.

Підставами можуть бути:

1. Відсутність у особи-заявника достатніх і необхідних адміністративно-процесуальних повноважень на порушення адміністративної справи та введення її в судовому засідання (наприклад, довіреність представника);

2. Може бути засноване на неправильному застосуванні правил про підвідомчість, підсудність;

3. Пропуск процесуальних строків звернення до адміністративного суду.

4. Заперечення подвійної (двоякої) природи: заперечення і правомірності виникнення процесу, і матеріального і процесуального заперечення є найбільш зручним та ефективним способом захисту прав, свобод, інтересів відповідача і ставить у незручне матеріально-правове становище позивача. Ця обставина пояснюється тим, що після заявлення таких заперечень позивач змушений:

• Додатково переконувати адміністративний суд у законності виникнення процесу, обґрунтованість своїх матеріально-правових вимог;

• Позивач додатково змушений збирати та представляти адміністративному суду докази, які спростовують усі заперечення.

Спільні повноваження сторін, які одночасно реалізуються і позивачем, і відповідачем:

1. На будь-якій стадії адміністративного процесу сторони можуть досягти примирення (ч. 3 ст. 51, ст. 262 КАСУ), що є підставою для закриття провадження у справі:

1.1. таке примирення оформлюється укладенням «мирової угоди» - домовленості між позивачем і відповідачем; не затверджується судом, якщо умови мирової угоди суперечать вимогам позивача;

2.2. укладення мирової угоди передбачає неможливість у майбутньому повторно звернутися до адміністративного суду з тим самим адміністративним позовом, з тих самих підстав, з тим самим предметом, з тим самим позивачем і відповідачем.

Разом з тим повноваження сторін визначаються видом та змістом наступних процесуальних стадій:

• Апеляційне провадження (ст. ст. 185, 192,193,194 КАСУ);

• Касації (ст. ст. 211, 217, 218, 219 КАСУ);

• За винятковими обставинами (ст. 236 КАСУ);

• За ново виявленими обставинами (ст. ст. 246, 251 КАСУ);

• Примусове виконання судового рішення (ст. 262 КАСУ).

Обовязки – ст. 49 КАСУ:

1. Добросовісно розпоряджатися правами;

2. Виконувати розпорядження суду

4. Завжди треба пам’ятати, що сторони в адміністративному процесі є завжди його можливими учасниками, оскільки із суб’єктивних причин під час проведення підготовки справи до судового розгляду адміністративним судом зясовується, що позивачеві не належить право вимоги, а відповідач не зобов’язаний відповідати за заявленими до нього вимогами.

Першопричиною допущення таких помилок є, як правило те, що позивач, який може неправильно визначити особу відповідача та помилитися щодо дійсності своїх адміністративно-процесуальних прав для подання позову та подальшої участі в адміністративному процесі.

Поняття неналежної сторони – ст. 52 КАСУ .

Неналежний позивач – це особа, які не належить позовна вимога.

Неналежний відповідач – особа, яка не зобов’язана відповідати з адміністративним позовом.

Адміністративний суд, встановивши, що позивач або відповідач у справі є неналежним, зобов’язаний здійснити заміну на належну сторони. Тобто на таку, кА має право пред’являти вимоги чи повинна відповідати по заявленим в адміністративному позові вимоги.

При здійсненні заміни неналежної сторони мають бути дотримані дві умови:

1. Заміна неналежної сторони допускається при наявності згоди первісного позивача. У разі незгоди первісного позивача на заміну неналежної сторони КАСУ передбачає здійснення адміністративного судочинства за участю неналежної та належної сторони;

2. Заміна неналежної сторони допускається, якщо вона не спричиняє зміну підсудності адміністративної справи. Якщо заміна неналежної сторони призводить до зміни підсудності адміністративної справи, то відповідно до ч.1 п.2,3 ст. 22 КАСУ така справа має бути передана на розгляд до іншого адміністративного суду (ст. 52 КАС безпосередньо не передбачає необхідність передачі адміністративної справи до іншого суду у зв’язку із заміною неналежної сторони).

Порядок заміни неналежного позивача

Первісний позивач

Згоден на заміну

Не згоден на заміну

Якщо належний позивач не згоден, а первісний позивач згоден – суд ухвалою закриває провадження у справі (врегульовано ч.1 п.2 ст. 157 КАСУ).

Первісний позивач (неналежний) не згоден на заміну належний позивач – суд продовжує розгляд справи відмовляючи неналежному позивачеві у задоволенні позову.

Первісний позивач згоден на заміну і належний позивач згоден – суд ухвалою проводить заміну неналежного позивача на належного (ч.1 ст. 52 КАСУ).

Первісний позивач не згоден на заміну а належний згоден – належний позивач на підставі ухвали суду вступає у справу у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

В КАСУ не має прямої вказівки на підстави закриття провадження в адміністративній справі щодо неналежного позивача і відповідача, які продовжують приймати участь у справі поряд з належним відповідачем і позивачем.

Порядок заміни неналежного відповідача

Табличка 2

Якщо первісний позивач згоден, то Суд ухвалою проводить заміну неналежного відповідача на належного

Коли первісний позивач не згоден, то суд ухвалою залучає належного відповідача в якості співвідповідача , припиняючи справу у відношенні неналежного відповідача.

Після заміни сторони, або вступу третьої особи, або залучення другого позивача - розгляд адмін. справи починається спочатку. ( ч.4 ст.52 КАСУ ).

Зацікавлені особи : належний позивач та належний відповідач.