2. Сучасні моделі адміністративного процесу;

У світі існує 3 основні моделі адміністративного процесу

1 модель: романо-германська (німецька модель). Характеризується тим, що всі повноваженні у сфері адміністративного процесу здійснюються спеціалізованими судами, які здійснюють правосуддя у сфері публічно-правових відносин. Так, у ФРН на підставі закону про адміністративні суди здійснюється правосуддя у сфері фінансових відносин, соціальних, конституційних відносин, адміністративно-правових відносин. Саме ця модель є для України взірцем.

2 модель: англо-саксонська – для цієї моделі характерним є здійснення адміністративного процесу судами загальної юрисдикції та частково так званими адміністративними трибуналами.

3 модель: французька модель адміністративного процесу. В межах цієї моделі процес здійснюється самими ж представниками адміністративної влади, тобто спеціалізованого адміністративного судочинства ця модель не знає.

Зважаючи на так обставину що в Україні спостерігається рецепція адміністративного права для вітчизняного адміністративного процесу показовою є романо-германська модель адміністративного процесу. Проте ми не можемо 100% АПУ до названих моделей, оскільки в державі сформована своя власна модель ап.: вітчизняна модель ап. Поєднує у собі елементи романо-германської та англо-саксонської моделі. Так, згідно ст. 17 КАСУ ап. Здійснюється спеціалізованими адміністративними судами (прояв романо-германської моделі) та частково загальним судами (елемент англо-саксонської моделі).

2. Основні положення адміністративного процесу України;

Адміністративний процес України на сьогоднішній день представляє собою доволі неоднорідне та неоднозначне явище. Зокрема у сучасній адміністративно-правовій та адміністративно-процесуальній науці розрізняють такі уявлення про адміністративний процес: 1) так званий «судовий адміністративний процес», поняття та зміст якого закріпленні у п.п. 3,4, ч. 1 ст. КАСУ.

Адміністративний процес – це діяльність адміністративних судів щодо розгляду та вирішення публічно-правових суперечок учасниками яких є суб’єкт владних повноважень (всі органи державної влади, органи місцевого самоврядування, посадові та службові особи цих органів). Розгляд суперечок розглядається за спец. Процедурою.; 2) управлінський адміністративний процес (адміністративне право за ред. Авер’янова: ЗЧ, Київ, Юридична думка 2007 рік): насамперед розглядається як розгляд та вирішення усіма без винятку органами державної влади індивідуальних адміністративних справ – широке розуміння адміністративного процесу; вузьке розуміння – розгляд та вирішення справ про адміністративні правопорушення (регулюються КУАПом).

Адміністративний процес представляє собою насамперед різновид юридичного процесу про який 1984 Горшеньов писав в своїй теорії юридичного процесу.

04.10.2012

Ознаки адміністративного процесу:

1. Адміністративний процес являє собою діяльність адміністративного суду та інших учасників адміністративної справи (сторони, 3-ті особи, їх процесуальні представники, органи державної влади, місцевого самоврядування, спеціалісти, експерти, перекладачі, судові розпорядники, секретарі судового засідання – ст. ст. 23,24,47,62 КАСУ) щодо розгляду та вирішення у судовому порядку публічно-правових суперечок;

2. Основне призначення адміністративного процесу полягає у захисті суб’єктивних публічних прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, які перебувають у публічно-правових відносинах із суб’єктами владних повноважень (п.7 ч.1 ст. 3 КАСУ), які здійснюють владні управлінські функції та інші публічні повноваження (функції: регулювання, загально організаційні, надання адміністративних послуг: видача різноманітних документів, дозволів), а також укладання адміністративних договорів, заходи процесуально-адміністративного примусу (заходи адміністративного попередження, забезпечення провадження у справах). Поняття управлінських функцій та публічно-правових відносин використовується адміністративними судами, сторонами для правильного визначення адміністративної справи, яка підвідомча адміністративному суду (ст. 2 КАСУ).

3. Адміністративний процес складається із таких основних компонентів, як: стадії (9 стадій: відкриття провадження у справі (здійснюється за допомогою адміністративного позову) – порушення адміністративної справи; підготовче провадження – підготовка адміністративної справи до судового розгляду; судовий розгляд адміністративної справи – ці 3 стадії є обов’язковими. Інші стадії є факультативними – апеляція, касація, перегляд рішень ВСУ, провадження за ново виявленими обставинами, судовий контроль, виконання провадження. Провадження закріплене у ст. 17 КАСУ)

• За зверненням фізичних та юридичних осіб щодо рішень дій/бездіяльності (п.п. 1,2 ч.2 ст. 17 КАСУ);

• За зверненням суб'єктів владних повноважень (п.п. 3,5 ч.2 ст. 17 КАСУ);

• Які виникають із виборчих справ та справ про референдуми

Стадія адміністративного процесу – сукупність однорідних процесуальних дій адміністративного суду, учасників адміністративної справи щодо досягнення одного конкретного процесуального результату. Так, наприклад подаючи адміністративний позов ст. ст. 105-107 КАСУ позивач прагне відкриття провадження у справі, а суд перевіряє цей позов на відповідність вимогам вміщених у статтях КАСУ.

Провадження – сукупність подібних однорідних адміністративних справ, які розглядаються за особливими правилами, передбаченими КАСУ.

4. Головним учасником є адміністративний суд, функції якого ніхто не може перебрати, оскільки це забороняється КУ (Розділом 8). Крім адміністративного суду повноваження здійснюють також й загальні суди.

Адміністративний процес – це сукупність послідовних процесуальних дій адміністративного суду та учасників адміністративної справи, яка має на меті захист суб’єктивно публічного права, свободи та законного інтересу.

Адміністративне процесуальне право – це сукупність адміністративно-процесуальних норм, вміщених у КАСУ і які визначають повноваження адміністративних судів щодо розгляду та вирішення щодо розгляду та вирішення публічних правових суперечок, визначає процедуру звернення до адміністративного суду та послідовність розгляду і вирішення адміністративних справ у судовому порядку (ст. 1 КАСУ).

Загальна характеристика КАСУ

Був прийнятий у 2005 році. До цього був проект – Адміністравтино-процесуальний кодекс. Складається із 7 розділів:

Розділ 1. Загальні положення: описує поняття та категорії, які використовуються надалі у змісті цього кодексу. Зокрема, у ст.. 3 КАСУ вміщено понятійний апарат. Описується призначення кодексу (ст. 1), завдання адміністративного судочинства, засади організації та здійснення адміністративного процесу. Зокрема, у ст. ст. 7-16 включно КАСУ описуються принципи адміністративного процесу..

Розділ 2. Організація адміністративного судочинства: найбільш важливою для організації адміністративного судочинства є норми ст. ст. 17-21 включно КСУ. Зокрема у цих ст. ст. увага присвячується таким принципово важливим питанням як юрисдикція адміністративних судів (ст. 17 КАСУ – критерії юрисдикції)

Розділ 3. Провадження у суді 1 інстанції: як основна частина. Вміщується процедура звернення до адміністративного суду, яка описана у ст. ст. 104-107 КАСУ. Підставою звернення до адміністративного суду є письмова позовна заява.

Основне призначення підготовчого провадження полягає у швидкому, об’єктивному розгляді адміністративної справи за одне судове засідання ст. ст. 110-121 КАСУ.

Виходячи із такої процесуальної мети перед будь-яким адміністративним судом стоять такі завдання:

1. Правильно та об’єктивно оцінити суперечливі правовідносини, які виникли між сторонами. Така оцінка суперечливим правовідносинам надається як з точки зору застосування норм матеріального, так і процесуального права.

2. Адміністративний суд завжди прагне примирити сторони переконавши їх укласти мирову угоду. Таким чином на підготовчій стадії суддя виконує роль своєрідного медіатора, на якого покладається функція досудового розгляду адміністративної справи залагодити існуючу суперечку.

3. Зібрати увесь доказовий матеріал та запросити необхідних учасників адміністративної справи. Наприклад, у справах у видворення іноземця необхідно участь перекладача.

Ознаки:

1. Стадія підготовки є однією із обов’язкових стадій, яка виникає після відкриття провадження у справі. Навіть якщо ця стадія проводиться формально вона обов’язково документальну оформляється у вигляді ухвали про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду;

2. Підготовка справи до судового розгляду здійснюється тим самим суддею, який відкрив провадження по адміністративній справі. Здійснення цієї стадії здійснюється у межах загального строку розгляду та вирішення адміністративної справи.

3. Таким чином суддя завжди зацікавлений у тому, щоб якнайшвидше у межах розумного строку, завершити усі підготовчі дії та призначити судовий розгляд справи.

4. Підготовче провадження також поділяється внутрішньо на складові. Зокрема, у його змісті присутнє попереднє судове засідання, основне призначення якого і полягає у виконанні функції медіації. Ця функція безпосередньо зазначення у ст. 111 КАСУ.

Підготовка справи до судового розгляду – це сукупність однорідних процесуальних дій винятково адміністративного суду, яка спрямована: 1) на забезпечення швидкого, повного та об’єктивного розв’язання суперечки; 2) на захист та поновлення прав, свобод і законних інтересів позивача і відповідача; 3) з’ясування можливостей врегулювання спору до його судового розгляду.

Процесуальний зміст стадій

Процесуальний зміст стадій підготовки стадій до судового розгляду завжди залежить від тих суперечливих правовідносин, які описані у позовній заяві. Так, наприклад відповідно до ППВАСУ «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах і з приводу оскарження рішень/дій/бездіяльності державної виконавчої служби» від 13 грудня 2010 року №3 було роз’яснено, що адміністративні суди під час підготовки справи до судового розгляду та здійснення правосуддя мають керуватися положеннями законів України про державну виконавчу службу, про виконавче провадження та застосовувати практику ЄС з прав людини (п.1 Постанови Пленуму). Крім того, ВАСУ постановою було звернути увагу на те, що для звернення до адміністративних судів із зазначених категорій адміністративних справ встановлені спеціальні строки звернення (10 днів – п. 16 постанови Пленуму, ст. 181 КАСУ).

Узагальнивши усі процесуальні дії, які вчиняються адміністративними судами у межах підготовчого провадження їх можна обєднати у такі основні групи:

1. Підготовчі дії суду, які спрямовані на виявлення та отримання доказів в адміністративній справі. Так зокрема, виходячи і ст. ст. 69, 71, 147 адміністративний суд може прийняти рішення про витребування документів. Суд має право призначити експертизу.

2. Суд вирішує кого саме слід залучити до адміністративної справи. Вирішується питання про залучення третіх осіб, або осіб, які сприятимуть здійсненню правосуддя. Такими особами є свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі;

3. Суд приймає рішення про проведення попереднього судового засідання.

Питання № 5

Сутність попереднього судового засідання нерозривно пов’язана з підготовчим провадженням та згідно приписів КАСУ має бути проведено у межах загального розгляду адміністративної справи (загальний розгляд адміністративної справи виписаний) не більше одного місяця.

Попереднє судове засідання як частина підготовчого провадження покликане: 1) врегулювати у досудовому порядку суперечку, яка описана у позовній заяві; 2) під час попереднього судового засідання відпрацьовуються усі процесуальні дії, які необхідно буде вчинити у судовому засіданні.

Для того, щоб виконати роль медіатора суддя адміністративного суду вчиняє такі дії:

1. З'ясовує чи не відмовляється позивач від адміністративного позову;

2. Перевіряється, запитується чи не визнає відповідач адміністративний позов;

3. Сторонам роз’яснюється можливість примирення, тобто укладання мирової угоди. Перевірка готовності сторін – ст. ст. 112, 114 КАСУ.

Попереднє судове засідання та підготовче провадження в цілому можуть завершитися такими процесуальними діями: 1) суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду; 2) постановляється ухвала про зупинення провадження у справі (наприклад, смерть 1 із сторін); 3) постановлення про закриття провадження у справі; 4) завершення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду.

11.09.12

Принцип потенційного (офіційно) зясування усіх обставин – є протилежністю принципу диспозитивності, оскільки передбачає можливість адміністративного суду на власний розсуд всупереч бажанням сторони витребувати ті докази, які первісно не були заявлені ані позивачем, ані відповідачем. До змісту цього ж принципу відноситься можливість адміністративного суду встановлювати обставини справи на власний розсуд навіть якщо про ці обставини не було заявлено в позовній заяві (ч.4 ст. 11 КАСУ). Обставини: 1) є обов’язково галузевим принципом, оскільки застосовується лише в адміністративному процесі; 2) даний принцип є правовою можливістю урівняти у процесуальних перспективах сторони, зокрема, урівняти позивача фізичну особу та відповідача – суб’єкта владних повноважень.

Принцип гласності і відкритості судового процесу – сутність гласності полягає в тому, що будь-яка адміністративна справа від початку до кінця є доступною для усіх без винятку учасників адміністративного процесу (тобто будь-яка сторона, третя особа, інший учасник не можуть обмежені в отриманні інформації про час, місце та дату судового засідання. Всі учасники справи без будь-яких винятків інформуються про результати розгляду та вирішення справи про рішення, ухвалені судом під час судового розгляду справи). Сутність даного принципу полягає в тому, що кожен будь-хто має право знайомитися із судовими рішеннями з тих адміністративних справ щодо яких ухвалено підсумкове рішення. Принцип відкритості – означає насамперед, що розгляд справ в адміністративних судах завжди відбувається відкрито. Під час судового розгляду адміністративної справи здійснюється повне фіксування судового засідання технічними засобами (журнал судового засідання). Полягає у тому, що всі особи, присутні у залі судового засідання можуть використовувати аудіо-технічні засоби (диктофони). В залі судового засідання допускається проведення фото,кіно, відео, аудіо запису із застосуванням стаціонарної техніки, а також допускається трансляція або вихід в ефір судового засідання (теле/радіо трансляція). Дисциплінувати – головне призначення цього принципу.

Винятки із принципу гласності та відкритості

1. Принцип гласності та відкритості не поширюється на ті адміністративні справи, де згадується або використовується інформація такого змісту: інформація/відомості про державну, службову таємницю, банківська таємниця, комерційна таємниця, таємниця особистого життя, таємниця особистого листування.

2. Проведення залі судового засідання будь-якого виду зйомки, запису, а також транслювання або передачі розгляду адміністративної справи можливі винятково за згодою сторін і після того як буду проголошено відповідну ухвалу суду;

3. В тому разі, якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, то привселюдно проголошується лише результативна частина судового рішення (в адміністративному процесі суди приймають ухвали та підсумковим документом/рішенням є постанови; всі судові рішення проголошуються привселюдно після стадій судового розгляду адміністративної справи: зачитується весь текст судової постанови).

Принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження. Кожен із учасників адміністративної справи має право подати апеляційну/касаційну скаргу: п. 8 ст. 129 КУ, ст. 13 КАСУ, глави 1,2 розділу 4 КАСУ. Є гарантією забезпечення законності рішень.

Принцип обов’язковості судових рішень. Згідно із приписів КУ, А САМЕ СТ. 124 , 129будь-яке рішення в адміністративній справі обов’язково має бути виконаним тим суб’єктом, якому воно адресоване.

В тому разі, якщо субот відмовляється від виконання судового рішення, до винної особи можуть бути застосовані санкції кримінально-правового, адміністративно-правового, фінансово-правового характеру. Згідно із ст. 185-6 КУпАП до соби, яка не виконує рішення суду може бути застосоване стягнення у вигляді штрафу від 85 до 120 грн.

Мова адміністративного судочинства. Здійснюється державною мовою. Спілкування і процесуальні документи виконується українською мовою. Учасники справи можуть спілкуватися іншою мовою. КАСУ не має заборону від подання позовної заяви, наприклад, російською мовою.

Неписані принципи адміністративного судочинства є принцип процесуальною економії (адміністративний суд насамперед як головний персонаж в процесі має діяти розсудливо, заощадливо використовуючи час); принцип розумних спорів п. 1 1 ст. 3 КАСУ – суддя завжди у реальні строки, час має ухвалити рішення, принцип добросовісності – ч.2 ст. 49 КАСУ - відсутність умислу/злого наміру у реалізації правосуддя, затягування процесу.

Принципи – загальні, основоположні правила, за якими діють сторони порушення яких призводить до незаконних процесуальних дій.