2.Методи спостереження і реєстрації мікрочастинок. Загальна характеристика
Основним
принципом детектування електронів є
реєстрація іонів, що утворюються в
результаті взаємодії електронів з
речовиною детектора. До таких детекторів
відносяться газонаповнені і твердотільні
детектори. Так як число нар іонів,
створюваних при русі електронів в
речовині детектора, порівняно невелика,
то більш ефективними газонаповненими
детекторами є лічильники
з газовим посиленням (лічильники
Гейгера-Мюллера та пропорційні
лічильники). Великий ефективністю
володіють і твердотільні детектори
(сцинтилятори і напівпровідники).
Наприклад, при товщині шару детектирующего
10
мм напівпровідникові
детектори реєструють майже зі
стовідсотковою ймовірністю бета-частинки
з енергією до 3 МеВ. Перевагою пропорційних
лічильників,
сцинтиляційних і напівпровідникових
детекторів є можливість отримувати від
цих приладів електричні
імпульси, амплітуда яких пропорційна
енергії бета-частинки. Ця обставина
дозволяє реєструвати спектри бета-частинок.
З перерахованих вище приладів найкращими
спектральними характеристиками мають
напівпровідникові детектори, на яких
отримують електронні лінії з напівшириною
~ 1 кеВ. Більш високою роздільною здатністю
(до 1-10 еВ) мають електростатичні
і магнітні
спектрометри, але ці прилади дуже
складні, дорогі і, як правило, мають малу
світлосилою (тобто реєструють лише
незначну частину електронів, випущених
джерелом). У тих дослідах, в яких не
потрібне знання
спектрального розподілу електронів,
для їх реєстрації використовуються
лічильники Гейгера-Мюллера як найбільш
прості та ефективні детектори. Для
вимірювання спектрального розподілу
бета-частинок використовуються
сцинтиляційні кристали
та напівпровідникові детектори. З інших
методів детектування електронів
відзначимо лічильники, що реєструють
черенковське світіння, що виникає при
проходженні швидких електронів через
речовину, проте ці лічильники найбільш
ефективні при великих енергіях електронів.
Білет №8
1.Статистична модель ядра. Оптична модель.
Статистична модель
(Я. И. Френкель – 1936 г., Л. Л. Ландау – 1937 г.)
При более высокой энергии возбуждения (6-7 Мэв) число уровней в средних и тяжелых ядрах очень велико, а следовательно, расстояние между уровнями мало. Установить при этих условиях квантовые характеристики каждого отдельного уровня и невозможно, и не нужно.
Целесообразно ввести понятие плотность уровней с данным спином, изоспином и т. д., т. е. число уровней с данными характеристиками, приходящихся на единичный интервал энергии. Зависимость плотности уровней энергии описывается с помощью статической (термодинамической) модели ядра, которая рассматривает возбуждение как нагрев ферми – газа (точнее, ферми – жидкости) нуклонов, связывая энергию возбуждения с температурой нагрева ядра. Эта модель неплохо описывает не только распределение уровней, но и распределение вероятностей излучения - квантов при переходе между высоколежащими возбужденными состояниями ядра атома. Статистическая модель ядра позволяет учесть и поправки, связанные с наличием в ядре оболочек.
Оптическая модель ядра и область ее применения.
Согласно данной модели ядро представляет собой сплошную среду, преломляющую и поглощающую дебройлевские волны падающих на него частиц. Потенциал является комплексным U(r)=V(r)+iW(r) Реальная часть отвечает за рассеяние, а мнимая – за поглощение. W(r)=-W_0/(1+exp(r*R_w/a_w)) W_0(порядка) 1-2 МэВ R_w, a_w- параметры оптического рассеяния. Оптическая модель описывает: а) дифференциальное и интегральное сечения упругого рассеяния при различных энергиях рассеивающихся нуклонов. б) сечение всех неупругих процессов, т.е. сечение поглощения нуклонов ядрами. Оптическая модель имеет область применимости при рассеянии не только на ядре, но и на отдельном нуклоне.