24. Банківські кредити, різновиди строкових (разових) та перманентних кредитів.

Банкíвський кред́ит — будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (Відповідно п.6 ч.1 ст.2 Закону України "Про банки та банківську діяльність").

Банківські кредити класифікують за такими ознаками:

• за строком погашення — онкольні, короткострокові, середньострокові і довгострокові;

• за способом погашення — ті, які погашають одним внеском і ті, які погашають декількома внесками протягом терміну дії кредитної угоди;

• за способом одержання позикового відсотка — оплата в момент погашення позики, оплата рівномірними внесками протягом терміну дії кредитної угоди, оплата в момент видачі кредиту;

• за наявністю забезпечення — довірчі позики, забезпечені позики, позики під фінансові гарантії третіх осіб;

• за цільовим призначенням — позики загального призначення, цільові позики;

• за категоріями потенційних позико-отримувачів — аграрні позики, комерційні позики, позики посередникам на фондовій біржі, іпотечні позики власникам нерухомості, міжбанківські позики.

Банківські кредити розрізняють за видами об'єкта куди кредит вкладається:

• під товари і товарні документи, наприклад, залізничні (одержувач позики надає право банку у випадку неповернення позики продати товар);

• під цінні папери;

• під заставу рухомого і нерухомого майна;

• для інвестицій тощо.

Крім того, банківські кредити поділяють на активні і пасивні. В першому випадку банк дає кредит, тобто є кредитором, у другому бере кредит, тобто є позикоотримувачем. Банк може входити у кредитні відносини (брати чи надавати кредити) з іншими банками та кредитними організаціями. Що стосується підприємств, організацій, фізичних осіб, то банк щодо цього нефінансового сектора завжди виступає стороною, яка надає кредит.

Банківський кредит — необхідний інструмент стимулювання господарства, без якого не можуть успішно працювати товаровиробники.

24. Загальна характеристика витрат та поточних витрат підприємства. Класифікація поточних витрат підприємства.

Витрати  формуються  в  процесі  використання  матеріальних  і фінансових   (грошових)  ресурсів  для  досягнення   певної   мети діяльності  підприємства  (організації). Вонимають  різну  цільову спрямованість, але найбільш загальним і принциповим є поділ їх  на інвестиційні та поточні (операційні) витрати.      Поточні  (операційні) витрати – це такі витрати  підприємства (організації),   що   пов'язані   безпосередньо   із    виконанням підприємством (організацією) своєю основної функції – виготовлення продукції (надання послуг).      Поточні  витрати  мають циклічний або безперервний  характер. Перші  повторюються з кожним циклом виготовлення продукту (витрати на  матеріали,  заробітну плату робітників,  сировину,  інструмент тощо),  а  другі здійснюються постійно і незалежно від виробництва (утримання   приміщень,   споруд,   устаткування,   управлінського персоналу тощо).      Поточні  витрати майже завжди здійснюються в  натуральній  та грошовій формах. Планування й облік витрат чинників виробництва  в натуральній  формі  (кількість, маса, об'єм, довжина  тощо)  мають важливе  значення  для організації діяльності підприємства.  Проте для  оцінювання результатів цієї діяльності вирішальною є  грошова оцінка  витрат,  оскільки  ліше вона  виражає  вартість  продукції (послуг).     Розрізняють   витрати  загальні  (сукупні)   та   на   одиницю продукції. А) Загальні (сукупні) витрати – це витрати на весь обсяг продукції за  певний  період. Величина таких витрат залежить від  тривалості періоду та кількості виготовленої продукції. Б) Витрати на одиницю продукції розраховуються як середні величини за  певний  період,  якщо  продукція виготовляється  постійно  або серійно.  В одиничному виробництві витрати на виріб формуються  як індивідуальні.     Поточні витрати поділяють:   -   за ступінем однорідності: на елементні та комплексні -   за зв'язком з обсягом виробництва: на постійні та змінні. Змінні поділяються на пропорційні, непропорційні (прогресуючі та дегресуючі). -   за способом обчислення на одиницю продукції: прямі та непрямі     Оскільки  поточні  витрати  є функцією  обсягу  виробництва  з певною  еластичністю,  існує  поняття граничних  витрат.  Граничні витрати  характеризують їхній приріст на одиницю  приросту  обсягу виробництва.   Показник  граничних  витрат  використовується   для обгрунтування доцільності зміни обсягу виробництва продукції.     Елементні витрати є структурно однорідними і первинними, мають єдиний  економічний  зміст. До них належать  матеріальні  витрати, оплата  праці,  відрахування на соціальні  потреби,  амортизаційні відрахування, інші витрати.     Комплексні витрати є різнорідними за складом, охоплюють кілька елементів  витрат.  Їх  групують  за  економічним  призначенням  у процесі   калькулювання   та  організації   внутрішньо-виробничого економічного   управління   (наприклад,   загально-виробничі    та адміністративні витрати, витрати на збут, втрати від браку тощо)     Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції.  Їхня загальна величина не залежить від кількості виготовленої продукції (зрозуміло,  у певних межах). Вона стрибкоподібно змінюється  ліше за   істотної   зміни   виробничої  та  організаційної   структури підприємства (іншого суб'єкта підприємницької діяльності). До постійних належать витрати на утримання та експлуатацію будівель і споруд, організацію виробництва й суто управлінські видатки. На практиці виділяють у складі постійних так звані умовно- постійні