2. Карст, соляний карст та грязьові вулкани Керченської області

2.1 Карст

Карст (від назви плато Карст у Югославії) — явища та процеси хімічного і, частково, механічного впливу поверхневих та підземних вод на розчинні гірські породи. Прояви карсту найпоширеніші у вапняках, доломітах, гіпсах, ангідритах, кам'яній і калійній солях. У результаті дії карстових процесів виникають поверхневі та підземні карстові форми рельєфу, карстові порожнини, а також утворюються карстові відклади. Передумовами розвитку карстових процесів є наявність рухомої агресивної води й порова або тріщинна водопроникність розчинних гірських порід. Найрозвинутіший «холодний» карст, який утворюється при температурі рухомої води нижче +20°. Карст виділяється своєрідним режимом та циркуляцією підземних вод, річок та озер. За потужністю гірських порід, що карстуються, та глибиною закладання підземних карстових порожнин розрізняють карст глибокий і неглибокий. Залежно від ступеня покриття гірських порід, що карстуються, грунтами, пухкими утвореннями або нерозчинними скельними породами виділяють такі типи карсту: задернований, покритий, броньований та похований (викопний). Карст з відсутнім грунтово-рослинним покривом називають голим. З карстовими порожнинами іноді бувають пов'язані поклади корисних копалин (нафти, газу, бокситів, залізних руд). Карст істотно ускладнює інженерно-геологічні умови території. Деякі з карстових порожнин використовують з лікувальною метою (спелеотерапія) і як об'єкти туризму. Дослідженням карсту і карстологічним районуванням займається карстологія. В Україні карст поширений головним чином у Кримських горах, Українських Карпатах, на Подільській та Донецькій височинах.

2.2 Соляний карст

Соляний карст розвивається у товщах кам'яної солі. В середині соляних покладів карстові процеси проходять повільно, що зумовлено незначною циркуляцією підземних вод у слаботріщинуватих і пластичних солях. У приповерхневій зоні вивітрювання і на контурах соляного покладу швидкість циркуляції і карстоутворення можуть бути значними. Активізацію соляного карсту спричинюють і антропогенні фактори. В Україні соляний карст поширений у двох карстових районах. У Солотвинському районі Закарпатської карстової області соляний поклад міоценового віку залягає поблизу денної поверхні. Тут сформувався своєрідний карстовий ландшафт. Активізації соляного карсту під час розробки покладу сприяло його розкриття, підземне добування і систематичний дренаж надсольових вод. У Бахмутському районі Донбаської карстової області соляний карст поширений у нижньопермських товщах солі з прошарками гіпсу. Його розвиток прискорився у зв'язку з шахтним добуванням цих корисних копалин і підземним вилуговуванням солей. Утворилися численні провалля, лійки тощо.

2.3 Грязьові вулкани

Грязьові вулкани — різні за формою геологічні утворення, з яких постійно або періодично вивергаються на земну поверхню грязьові маси, горючі гази, тверді уламки тощо. В Україні грязьові вулкани є в Криму, головним чином на Керченському півострові. Виникнення їх зумовлене особливостями геологічної будови та нафтогазоносністю цього району. Грязьові вулкани пов'язані з антиклінальними складками, у ядрах яких залягають пластичні глини. З газами на поверхню викидається перем'ята глиниста маса з уламками порід (сопкова брекчія), яка утворює сопкові поля. Грязьові вулкани розташовані поодинці або групами із спільним глибинним осередком. Найбільша активність грязьових вулканів Керченського півострова припадає на минулі геологічні епохи, в основному на неоген. Грязьові вулкани поділяються на постійно діючі, періодично діючі та згаслі (викопні). Виверження постійно діючих грязьових вулканів (наприклад, Булганаська та Тарханська група вулканів) відбувається спокійно. Розташовані вони в овальних улоговинах, на дні яких підносяться конуси з глинистої брекчії заввишки до 1,5-2 м і знаходяться газові озера. Періодично діючі грязьові вулкани (Джау-Тепе, Восходівський) вивергають значні маси густої брекчії,один раз за кілька або десятки років. Виверження відбувається протягом кількох діб, супроводжується вибухами, локальними землетрусами, іноді самозайманням газу. В рельєфі грязьові вулкани це конічні горби або похилі підвищення заввишки до 60 м. Згаслі грязьові вулкани фіксуються по викопних сопкових відкладах. З багатьма з них пов'язані заповнені вапняками та вулканічною брекчією прогини, що утворилися внаслідок виносу з надр продуктів виверження. Деякі прогини зайняті озерами (Чокрацьке, Тобечицьке, Узунларське). Всього на Керченському півострові відомо близько 50 грязьових вулканів, більш як половина з них — згаслі. З грязевулканічними структурами пов'язані родовища залізних руд (Новоселівське, Баксинське та інші), сопкових глин, які використовують для виробництва керамзиту, вапняків. Сопкова грязь Булганацької групи вулканів має лікувальні властивості.