Тема 5. Поетична творчість Степана Руданського

(1834 – 1873)

План

1. Драматизм життєвої та літературної долі С.Руданського.

2. Жанрово-стильове розмаїття творчості:

1. балади (“небилиці”): традиції романтичної школи, інтерпретація фольклорних сюжетів;

2. лірика (“пісні”): мотиви відчуження особистості від світу, сирітства, самотності, фольклорна поетика “пісень”;

3. гуморески (“співомовки”): жанрова специфіка, художнє опрацювання народних анекдотів. Образ позитивного героя.

3. Модифікації жанру поеми у творчості С.Руданського (“Байки світовії (Лірникові думи)”, “Цар Соловей”, цикл поем “Мазепа…”).

4. Перекладацька діяльність С.Руданського.

Тексти

Вечорниці. Два трупи. Упир. Люба. Хрест на горі. Розмай. Купці. Тополя. Верба.

„Сиротина я безродний...”. Мене забудь. Могила. Пісня („Повій, вітре, на Вкраїну”). П”яниця. Ти не моя. Студент. Наука. Гей, бики! До дуба. Над колискою. До дядька Прохора-коваля. До України. Псалом 136. Моя смерть. Сербська пісня.

Вір не вір, а не кажи: „брешеш”. Гуменний. Кому чого бракує. Добре торгувалось. Гусак. Почому дурні? Не вчорашній. Два рабини. Циган з хроном. Балта. Москаль з полотном. Пан і Іван в дорозі. Піп на пущі. Баба в церкві. Лист. Запорозькі шори. Ахмет ІІІ і запорожці.

Цар Соловей. Байки світовії (Лірникові думи). Мазепа, гетьман український. Іван Скоропада. Павло Полуботок. Вельямін. Павло Апостол. Мініх.

Чумак.

Література

1. Бондар М. Поезія пошевченківської епохи. Система жанрів. – К., 1986. – С.43-47, 74-79, 152-154, 167-171, 238-259.

2. Герасименко В. Степан Руданський. Життя і творчість. – К., 1985.

3. Гончарук М. Народний поет // Руданський С. Співомовки. – К., 1988. – С.5-29.

4. Єфремов С. Історія українського письменства. – К., 1995. – С.415-419.

5. Історія української літератури: У 3-х кн. – Кн.2. – К., 1996. – С.165-181.

6. Колесник П. Степан Руданський. – К., 1971.

7. Колесник П. Степан Руданський // Руданський С. Співомовки. Переклади та переспіви. – К., 1985. – С.5-24.

8. Пільгук І. Степан Руданський. – К., 1956.

9. Приходько І. Українські класики без фальсифікацій. – Харків, 1997. – С.6-34.

10. Сиваченко М. Студії над гуморесками Степана Руданського. – К., 1979.

11. Степан Руданський. Поет, лікар, громадянин. — К., 2009.

12. Франко І. До студій над Ст. Руданським // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. – Т. 28. – С.219 – 222.

13. Франко І. Студії над Степаном Руданським. „Ні зле, ні добре” // Там само. – Т. 28. – С.299 – 303.

14. Цеков Ю. Степан Руданський. Нарис життя і творчості. – К., 1983.

Поміркуйте над висловлюваннями:

Коротке життя Степана Руданського нагадує драму, що пройшла десь за кулісами історії, ніким, здавалося б, не помічена, ніде не занотована за життя письменника.

П. Колесник

Не сміхун він, а козак-невмірака, невгнутий лицар українського слова.

Б.Лепкий

І.Франко розглядає поезію С.Руданського як достойне завершення тієї школи романтиків, яка виникла в Харкові до Шевченка і незалежно від нього, але розвивалася далі з урахуванням його появи, як своєрідний “перехід від тих перших орачів до свобідної та суто ліричної музи Шевченка”.

…короткі епічні анекдоти, котрих сюжет взятий з уст народу й прибраний у легеньку, сказати б можна, куцу форму народної коломийки, саме у цих творах поет виявив усі прикмети свого таланту.

І.Франко

Гірка ... доля Руданського й як поета. В ходячій репутації з нього зроблено якогось веселого, безжурного шибайголову, що сміявся на потіху веселим людям у своїх приказках чи співомовках... Але нічого не може бути облуднішого й образливішого над цю ходячу репутацію: трудно знайти песиміста більшого за цього неначе веселого поета.

С.Єфремов

ТЕМА 6. Літературна творчість Анатоля Свидницького¹

(1834 – 1871)

План

1. Типовість біографії українського “інтелігентного пролетаря” з “гайдамацькими” (М.Драгоманов) ідеями.

2. Поетичні спроби А.Свидницького: мотиви і образи, жанрово-стилістичні особливості.

3. Фольклорно-етнографічні нариси “Злий дух”, “Відьми, чарівниці й опирі”, “Великдень у подолян”.

4. Роман “Люборацькі” як перший в українській літературі соціально-психологічний роман:

1. історія написання та видання;

2. проблематика твору;

3. система образів, прийоми їх типізації та індивідуалізації;

4. композиція;

5. мовно-стильові особливості;

6. І.Франко про художній напрям, стильові особливості роману.

Тексти

Люборацькі.

Злий дух. Відьми, чарівниці й опирі. Великдень у подолян.

Вже більше літ двісті... Україно, мати наша... В полі доля стояла...

Два упрямых. Жебраки. Пачковозы. Гаврусь и Катруся.

Література

1. Власенко В. Про жанрові дефініції великих форм української дожовтневої прози // Рад. літературознавство. – 1986. - №10. – С.33-43.

2. Герасименко В. Анатолій Свидницький. – К., 1959.

3. Гречанюк С. …То для мене школа правди і любові (До 150-річчя з дня народження Анатоля Свидницького // Українська мова і література в школі. – 1984. - №9. – С.20-26.

4. Данюк Н. Метод психологізації у творчості Анатолія Свидницького // Слово і час. – 2005. - №6. – С.80-83.

5. Жук Н. Анатоль Свидницький. Літературний портрет. – К., 1987.

6. Зеров М. Від Куліша до Винниченка: Анатоль Свидницький, його постать і твори // Зеров М. Твори: У 2 т. – Т. 2. - К., 1990. – С.323-358.

7. Зеров М. Свидницький і „Люборацькі” // Зеров М. Українське письменство. – К., 2003. – С.886-917.

8. Крутікова Н. Гоголь та українська література. – К., 1957. – С.436-446.

9. Мацевич А. Анатолій Свидницький. – К., 1984.

10. Міщук Р. Письменник із “орлиним пером” // Свидницький А. Люборацькі. – К., 1984. – С.5-23.

11. Сиваченко М. Анатолій Свидницький і зародження соціального роману в українській літературі. – К., 1962.

12. Франко І. Анатоль Патрикійович Свидницький (уваги до його “Люборацьких”) //Франко І. Зібр. творів: У 50 т. – Т.27. – С. 7-8.

13. Хропко П. Анатолій Свидницький // Свидницький А. Роман. Оповідання. Нариси. – К., 1985. – С. 5-26.

14. Шкандрій М. Денаціоналізація як трагедія: “Люборацькі” Анатолія Свидницького // Шкандрій М. В обіймах імперії: Російська і українська література новітньої доби. – К., 2004. – С.236-246.

Поміркуйте над висловлюваннями:

А.Свидницький належить “до тих талановитих, а нещасливих людей, котрих чи то життя, чи то зла доля ламають у цвіті літ, не давши вповні розквітнути їх талантові, не давши покласти їм до діла те знання, яке вони в житті здобули, ані щиру любов, котрою їх душа горіла в найкращих хвилях життя”